Кабінет Міністрів пообіцяв встановити прецедент — знизити ціни на газ для населення (крім опалення) — до 339 гривень за тисячу кубометрів.

 Міністерству фінансів не вистачає фінансів для виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери.

Малозабезпеченій країні, а це — десятки мільйонів чоловік, обіцяно знизити тариф на природний газ на 20 відсотків від базового. Країні середнього достатку, яка споживає щорік до 9 тисяч кубометрів газу, залишать базовий тариф. А тим, хто споживає до 12 тисяч (і понад) кубометрів газу на рік, накинуть 73 відсотки і більше. Підкреслю, це тільки пропозиції, які, за словами віце-прем’єр-міністра з питань ПЕК Андрія Клюєва, ще треба затвердити законодавчо.

Ще є виняток, який стосується плати за гігакалорії, інакше кажучи — платні за теплову енергію. До якої міри він суттєвий, судіть, шановні, з рішення Дніпропетровської міськради підняти з 15 жовтня ц. р. тарифи на теплопостачання та гарячу воду у 2,7 разу. Вартість гігакалорії тепла зросте з 63,5 до 171 гривні, а опалення одного квадратного метра житлоплощі з 1,51 до 4,28 гривні. (Так і кортить попросити в уряду скоротити не тариф, а квадратний метр,бо ще ж є і квартплата!)

Вже у серпні КП «Дніпропетровські теплові мережі» залізло по вуха в борги перед постачальниками блакитного палива. Якби влада не вдалася до непопулярного кроку, то, як твердять у планово-економічному відділі, власних коштів вистачило б тільки на 59 відсотків розрахунку за газ та електроенергію. А ще ж треба утримувати й ремонтувати тепломережі, виплачувати заробітну плату — опалювальний сезон на носі. А з нового року імпортний газ, як обіцяють, подорожчає щонайменше до 130 доларів за тисячу кубометрів, і виходить, що Кабінет Міністрів навіть коли й створить прецедент, то тимчасовий, вовки ж ситі й вівці цілі мають бути повсякчас.

Якщо згадати про доволі марудний механізм субсидій, мимоволі доходиш висновку, що газ, який ми від 1999 року, коли порівнювати з іншими країнами, споживали, даруйте на слові, на дурничку, банкрутить країну. Бо відтоді реальні доходи зросли більш як уп’ятеро, а реальна вартість газу збільшувалася лише для промисловості. У тім числі й через те, що сумарна ціна товарів та послуг, якими «Нафтогаз» розраховувався за свій та імпортований газ, невпинно зростала через інфляцію. Тому, власне, високими кабінетами уряду й парламенту зараз гуляють до десятка «економічно обгрунтованих цін для населення», а не одна. Тому пропозиція встановити середньоарифметичний тариф для населення та підприємств теплової енергетики, яку висловлює міністр ПЕК Юрій Бойко, видається не менш слушною, ніж диференціація тарифів, за якою постають ризики неплатежів. А потім, нашим вовкам по зубах і не такі тарифи, враховуючи сторазову різницю між доходами мешканців хрущовок і пентхаусів. Це при тому, що, як кажуть у Мінфіні, бракує грошей на виплату заробітної плати бюджетникам.

Плакатися, що грошей не вистачає, фінансистам, утім, належить по штату. Але я їм вірю, попри навіть те, що за 9 місяців цього року місцеві бюджети перевиконали план на 1,7 мільярда гривень. Це сталося здебільшого завдяки надходженням від податку на доходи громадян — заробляти ми стали більше. Але нам щотижня дають зрозуміти: мовляв, ніщо не вічне.

Фігурально кажучи, Мінфіну також ніколи сушити голову над тим, де відшукати гроші на заробітну плату бюджетникам. На внутрішньому ринку в борг не дають. І він доручає Фондові держмайна розширити перелік підприємств та холдингових компаній з державними частками акцій, які підлягають продажу в 2006 році. Мета нібито благородна, хоч і безперспективна: врятувати від провалу приватизаційний план. Але обгрунтування цієї мети урядовці вкладають у... план невідкладних заходів з подолання кризових явищ в економіці. Цікаво, чи знають про це в Міждержавному статистичному комітеті СНД, звідки серед тижня прийшла звістка про те, що за підсумками восьми місяців Україна обійшла Росію за темпами промислового зростання?