Про реформу в медицині говорять уже 15 років. Але суттєвих змін не видно. Громадяни України досі де-юре мають право на безплатну медичну допомогу. А де-факто майже за все доводиться платити. Чи можливо сьогодні щось змінити в галузі? Думки експертів розділилися. Одні роблять ставку на страхову медицину. Мовляв, саме її запровадження стане рятівною ін’єкцією для вітчизняної охорони здоров’я. Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва сподівається, що до кінця року парламент прийме у першому читанні закон про страхову медицину. Відповідно до того проекту, за малозапезпечених громадян внески платитиме держава, а з працюючих передбачається брати десь по 30 грн. на місяць.

Екс-міністр охорони здоров’я Юрій Спіженко вважає, що у найближчі десять років реформи в медицині не буде. Мовляв, у ній не зацікавлені ті, хто має її проводити. А саме — влада та лікарі.

— Повинна бути на то політична воля. Її нема. Наші чиновники найвищого рангу лікуються за кордоном. Навіщо їм реформи вітчизняної медичної допомоги? — каже Юрій Спіженко. — Сьогодні підготовкою кадрів ніхто серйозно не займається. У медицині бракує професіоналів. Їх усього десь 10 %. Проте вони живуть не на зарплату і у змінах не зацікавлені. Немає менеджерів, які, власне, й повинні по-новому організувати систему медичної допомоги.

Перш ніж щось реформувати, варто проаналізувати загальний стан медицини, вважає голова експертної ради Міністерства праці та соціальної політики Семен Глузман. Він розповів, що на замовлення ВООЗ одна громадська організація провела дослідження щодо стану медичної допомоги психічно хворим в Україні. З’ясувалося: 80 % людей, котрі її потребують, ніколи не бачили лікаря...

— Як можна проводити реформу, якщо не маєш уявлення про те, що відбувається в галузі! — обурюється співрозмовник. — Вважаю, якщо реформа буде йти зверху, без урахування думки населення, без роз’яснювальної роботи — що держава може, а що ні, то країна вибухне на тлі медицини. Не виключаю ще один Майдан. Люди терпіти вже не можуть...

Отож виходить, що зараз кардинальні перетворення у медицині нікому не потрібні. Окрім, звісно, нас, пацієнтів.