Понад дві з половиною тисячі працівників шахтоуправління «Ватутінське» після закриття всіх його структурних підрозділів кинуті напризволяще.

Шахти закрили — робочі місця не створили

Жителі 19-тисячного Ватутіного з сумом згадують часи, коли молоде шахтарське місто було взірцем благоустрою, порядку. До чудового Палацу культури, на стадіон, до кінотеатру, у парки приїздили мешканці сусідніх райцентрів і сіл, щоб подивитися концерт, спортивні змагання, відпочити. Ватутінці любили своє місто і дуже пишалися його красою: каштановими алеями, квітниками, фонтанами.

Тепер постаріле, з бідним населенням і розбитими дорогами, Ватутіне нагадує часи «великої депресії». Занепад міста почався разом з кризою у вугільній галузі країни. Хтось з дуже «видатних» столичних економістів підрахував, що видобуток бурого вугілля, великі поклади якого залягають у епіцентрі Черкащини, не вигідний. Дешевше, мовляв, купувати польський чорний «вугольок».

1996 року з’явився указ Президента Л. Кучми про структурну перебудову вуглепрому України. Саме за ним галузеве міністерство розчерком пера ліквідувало містоутворююче шахтоуправління «Ватутінське», до якого належало дві копальні — «Козацька» та «Богачівська», Мокрокалигірський вугільний розріз, Юрківська брикетна фабрика, а також ТЕЦ. Більше двох з половиною тисяч шахтарів, працівників обслуговуючих підприємств та їх родини вмить залишилися без засобів до існування, але із запевненнями «рідного» міністерства про обов’язкове їх працевлаштування. Колегія Мінвуглепрому від 24.02.1998 року навіть прийняла постанову № 3, за якою для створення 923 робочих місць по місту Ватутіному планувалося виділити 61 мільйон 879 тисяч гривень. Для зайнятості 209 звільнених з Юрківської ТЕЦ Кабмін обіцяв спрямувати 6 мільйонів 270 тисяч гривень. Черкаська облдержадміністрація разом з виконкомом Ватутінської міськради підготували і направили в уряд пропозиції, як краще використати фінансові ресурси, які нові виробництва відкрити в «місті безробітних». Зокрема, проект про будівництво заводу склопластикових труб кошторисною вартістю понад 9 мільйонів гривень схвалили і на урядовому рівні, і на місцевому. Ще й розрахували, скільки робочих місць дасть сучасне підприємство Ватутіному.

Або платіть, або не мучте

1999 року для закриття шахт, переробних та обслуговуючих підприємств Ватутіного Мінвуглепром створив державне підприємство «Ватутінвуглереструктуризація», підпорядкувавши його ВО «Бурвуглекомплекс». Фінансування ліквідаційних робіт доручили міжрегіональній державній компанії з реструктуризації підприємств вугільної та торф’яної промисловості «Вуглеторфреструктуризація». Ця сама структура проводила розрахунки за будівництво нового заводу склопластикових труб, який почали споруджувати у 2003 році, та житлового будинку для сімей безробітних гірників. Попервах названі об’єкти фінансувалися за графіком. Однак після перевірки КРУ у 2004 році компанії «Вуглеторфреструктуризація» і виявлення фактів завищення обсягів робіт з ліквідації шахтоуправління «Ватутінське» надходження коштів припинилося. Як наслідок — завмерли крани на будмайданчиках заводу склопластикових труб, 70-квартирного житлового будинку, робітники «Ватутінвуглереструктуризації» залишилися без копійки зарплати.

— Ми відразу забили на сполох, — розповіла про дії ватутінської влади начальник відділу економіки міськвиконкому Зоя Бучак. — Адже в середовищі колишніх гірників, а тепер безробітних, серед працівників підприємства, що займалося ліквідацією шахт, стрімко зростала соціальна напруга. Люди сподівалися, що держава, закривши шахти, не залишить їх наодинці з проблемами. Однак вийшло інакше. Будівництво заводу і житла припинили і позбавили ватутінців останньої надії...

Обурений обманом, трудовий колектив «Ватутінвуглереструктуризації» вирішив звернутися не лише до свого галузевого керівництва, а й до прокуратури. Робітники звернули увагу правоохоронців на те, що протягом останніх шести років у них змінили шість директорів. У обстановці безперервного «прийому-здачі» керівного поста на об’єктах колишнього шахтоуправління серед білого дня розкрадали майно, тисячі тонн металобрухту здавали за вдвічі заниженою вартістю. Загальні збори колективу зажадали від уряду негайно вирішити долю їх державного підприємства: або фінансувати його роботу, або не мучити безгрошів’ям і ліквідувати.

Не зверталися лише до Папи Римського

Тим часом облдержадміністрація, міськвиконком та міськрада, профком «Ватутінвуглереструктуризації» також підняли тривогу з приводу згортання робіт у місті та на виробничих об’єктах. Протягом 2004—2006 років написано десятки листів і звернень (цілу теку копій передано корпункту «Голосу України»), до прем’єр-міністрів В. Януковича і Ю. Тимошенко, до голови парламенту В. Литвина, до голови Соцпартії О. Мороза, до народних депутатів В. Єщенка та С. Терещука, до міністра вугільної промисловості В. Тополова, заступника міністра А. Корзуна, міністра палива та енергетики І. Плачкова, голови ЦК профспілки працівників вугільної промисловості В. Турманова... Не зверталися лише в ООН та до Папи Римського.

— Зараз у Ватутіному загрозлива соціально-економічна ситуація, — не приховував свого похмурого настрою міський голова Василь Гончаренко. — У Києві не реагують на серйозні проблеми, котрі можуть «зірвати» людей. На нинішній рік по «Ватутінвуглереструктуризації» навіть не затверджено план фінансування робіт. Щомісяця збільшується заборгованість із заробітної плати. На сьогодні вона сягнула більше одного мільйона гривень. Майже півмільйона — борг до Пенсійного фонду, зростають штрафи за його несплату, не відраховуються податкові кошти. На що жити людям у маленькому містечку? Як ростити дітей, харчувати, вчити у навчальних закладах?! — схвильований Василь Олександрович на хвилину зупинився, а потім завершив розмову: — Вичерпавши всі можливості органу місцевого самоврядування вплинути на вкрай тяжку ситуацію, ми вирішили через «Голос України» звернутися до керівників уряду. Може, через парламентську газету нас врешті-решт почують. Якщо ні — міська рада та виконком не відповідатимуть за наслідки, спричинені ігноруванням і мовчанням урядових чиновників...

Що ж, сподіватимемося, Кабінет Міністрів таки прореагує на відчай, розчарування і зневіру ватутінців. Принаймні наша газета обов’язково повернеться до цієї болючої теми.

Черкаська область.