Прийди, Сталіне!

У вранішню годину пік на столичній станції метро «Дарниця» проблема: щоб зайти на платформу, доводиться чекати у кращому разі 5—15 хв. Недавно простояла у натовпі пасажирів 40 хвилин. Чергові оголошували: у зв’язку з переповненими переходами та касовим залом вхід призупинено, просимо за можливості скористатися іншими станціями метро...

На що тисячний натовп реагував по-різному: одні закликали ламати двері, інші останніми словами обзивали міліціонерів, але здебільшого лаяли представників усіх рівнів влади, які «мерседесами доїжджають до крісел і лантухами гребуть зарплату». Чимало з тих, хто потрапив у цю ситуацію, не добирали слів і крили владу з усіма варіаціями російського мату. Переконалася: щоб зчинити паніку, під час якої мало хто вийшов би неушкодженим, а дехто й живим, варто було лише невеликої «іскри» на кшталт «сам такий». Дивовижно, як такого досі не сталося...

Та я про інше: на кого покладалися люди в натовпі? Варто було одному з чоловіків старшого віку запропонувати «вихід», мовляв, Сталіна на цю владу бракує, як натовп охоче його підтримав: «І не одного!» Цілком серйозно пропонувалися інші кандидатури: якби прийшов Берія, Каганович, Путін і навіть... Тарас Шевченко, то такого неподобства не було б! Щоправда, коли хтось заїкнувся, що з цим могла б впоратися також Юлія Тимошенко, то автора відразу заклювали, мовляв, уже приходила. Інші покладали надії на Президента: коли б Ющенко знав, то такого б не було. Мабуть, не варто переповідати реакцію на це мимовільних заручників ситуації...

Водночас ніхто не обмовився про міську владу, котра несе відповідальність за ситуацію, що склалася в цьому конкретному випадку. Адже неподалік споруджується другий вихід на станцію метро «Дарниця», що його начальник київського метрополітену Микола Шавловський пообіцяв відкрити до Дня незалежності. Вочевидь не склалося, але з цього приводу киянам ніхто не пояснив, чому, а найголовніше — коли це станеться, що народило безліч чуток. Передовсім про розкрадені самою владою гроші на будівництво, що саме з цієї причини не закінчено.

Тим часом, за повідомленнями інформагенцій, Президент Віктор Ющенко, на якого сподівався натовп біля станції метро «Дарниця», і котрий, як вважали пасажири, «не знає» про їхні біди, побував у Берліні. Його, як головного героя помаранчевої революції, відзначено німецькою національною премією «Квадрига» — 25 тисяч євро. Тож наша влада живе своїм життям, а ми, громадяни, своїм. Утім, хто зробив нашого Президента героєм? Учасники помаранчевої революції, пересічні громадяни, в тому числі й кияни. Це означає, що премія належить передовсім їм. Поділиться з ними Президент? Приміром, на спорудження ще одного виходу до станції метро «Дарниця»...

І насамкінець. Зателефонувала першому заступникові управління транспорту, зв’язку та інформатизації КМДА Івану Новохацькому: що з цим першим довгобудом нової київської влади? «Як і плановано, здамо об’єкт до кінця року, пояснив Іван Олександрович. Фінансування теж здійснюється без проблем — із 36,5 млн. освоєно 17,5 млн. грн. Щодо заяв начальника метрополітену про готовність до Дня незалежності, то я їх не коментуватиму».