Мірча Луческу із завидною впертістю ігнорує Олексія Бєліка. Дивина та й годі. Адже цей, як на мене, талановитий нападник навіть під час тих нетривалих періодів, коли грає в основному складі у внутрішньому чемпіонаті, регулярно забиває, постійно створює напруженість біля воріт суперника. Є в нього відчуття голу й достатньо техніки. Зрештою, Бєлік —гравець національної збірної.

Проте для румунського наставника це не докази. Йому більше до вподоби Брандау, в якого найкраще виходить сперечатися з арбітрами. А ще більше — постійно марнувати слушні нагоди забити. От і в матчі проти пірейців цей «видатний талант» із Бразилії з казковою зарплатою «запорював» момент за моментом. А ще Брандау так специфічно мстився Пантосу (за удар в шию) —бразилець дав ногою кривднику в потилицю. І цілком міг отримати червону картку.

Та що вдієш, як кажуть, любов зла... Але від цієї тренерської приязні дуже потерпає «Шахтар», до якого небайдужі не тільки на Донбасі, а й по всій країні. Зрештою, це наш чемпіон, і ми воліємо, щоб він на міжнародній арені мав гідний вигляд. Утім, не подумайте, що я намагаюся зробити з Брандау козла-відбувайла. Він був один із багатьох. Але надто вже яскравий у поганому розумінні цього слова.

Слід сказати, що гравці «Шахтаря» не жаліли гостей, діючи жорстко. Але й суперники виявилися далеко не ягнятами, швидше — підступними вовками. Були з їхнього боку просто ганебні вчинки. Потворно повівся Рівалдо. Цей негідник, інших слів не дібрати, підло вдарив шипами у груди Тимощука, котрий лежав.

Арбітр у тому епізоді повівся оригінально: показав «гірчичника» українцеві за підкат. Та що там суддя. Він — людина чужа. І різні сентименти йому геть байдужі. Інша річ, що в колективі справжніх чоловіків горою б стали на захист капітана і знайшли методи, як покарати нахабу. Однак такого, на жаль, не сталося.

Щоправда, добрим покаранням мала б стати перемога «Шахтаря». Та все завершилося нічиєю в матчі, де гірники весь час перебували в ролі тих, хто наздоганяє...

На жаль, обидва представники України в Лізі чемпіонів — «Шахтар» і «Динамо» — геть не схожі на команди, котрі добре підготувалися до престижного турніру і здатні перебувати серед його фаворитів. І це вже не перший рік, та ще й за величезних матеріальних витрат. Сумно...