Ради прагнуть перемін

У Бердянську відбулися ХІ всеукраїнські муніципальні слухання «Інноваційні шляхи муніципального розвитку (сучасний стан, прогнози, проекти і програми». Вони засвідчили, крім великого розмаїття думок щодо напрямів розвитку місцевого самоврядування в Україні, й те, що адміністративно-територіальна реформа неминуча.

Утім, проект Романа Безсмертного, якого не сприйняли прості смертні і відкинули самі муніципальні органи, зазнав істотних трансформацій. Ініціатори реформи запропонували компромісний варіант. Він полягає у збереженні генеральної лінії щодо утворення самодостатніх територіальних громад як основної ланки місцевого самоврядування. До того ж об’єднання зусиль територій для вирішення питань соціально-економічного розвитку не стане причиною для ліквідації громад з незначними фінансовими ресурсами.

Крім виступів прагматичних міських голів та пропозицій науковців, орієнтованих на Європейську хартію місцевого самоврядування, пролунали дві доповіді, що визначили концепцію муніципальних слухань. Перша -озвучена народним депутатом України, першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Анатолієм Матвієнком, друга — віце-прем’єр-міністром Володимиром Рибаком.

Анатолій Матвієнко наголосив на неконституційності закону про вибори депутатів до місцевих рад на пропорційній основі і вважає, що відправною точкою до початку реформування на рівні громад, районів та областей послужать нові вибори (чи перевибори) до рад за мажоритарною системою.

Володимир Рибак відстоює поступову переорієнтацію бюджетного й податкового процесів та реорганізації державних адміністрацій у виконкоми районних і обласних рад, зберігши при цьому за обласними та прирівняними до них державними адміністраціями контрольні функції президентського управління.

Причини низької ефективності місцевого самоврядування добре відомі: відсутність фінансових, матеріальних та інформаційних ресурсів, значні диспропорції у розвитку територіальних громад, низький рівень участі населення у прийнятті управлінських рішень. Поки що спроби реформувати політику в сфері муніципального та регіонального розвитку не увінчалися успіхом через надмірну централізацію влади та небажання центру поділитися своїми повноваженнями й фінансовими ресурсами з територіями.

Важливою поступкою у цьому плані є державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, ухвалена Кабінетом Міністрів України 21 липня 2006 року. Один з її ініціаторів, віце-прем’єр-міністр України Володимир Рибак, так визначив мету свого приїзду на муніципальні слухання:

— Я хочу, щоб усі в Україні зрозуміли, що органи місцевого самоврядування — це головний інститут в управлінні державою. Бо проблеми, котрі сьогодні є, мають місце в конкретному місті, районі, селищній раді, регіоні. А якщо так, то й розв’язувати їх потрібно тут, на місці. Тому й повинна бути децентралізація і системи управління, і фінансової системи. І, формуючи бюджет на 2007 рік, уряд закладає щорічне підвищення на 3 відсотки частки місцевих бюджетів у консолідованому бюджеті держави з тим, щоб довести її до 60 процентів.

Інша важлива ініціатива — закладення в держбюджеті субвенцій в обсязі 100 мільйонів гривень на розвиток територій та підготовка спільних угод про розв’язання найболючіших регіональних проблем. Як зазначив Володимир Рибак, до їх підписання вже готові Автономна Республіка Крим, Харківська, Донецька та Львівська області. На черзі — інші регіони.

Учасники дискусії прийняли рішення за підсумками муніципальних слухань створити щорічну національну доповідь під назвою «Муніципальний та регіональний розвиток в Україні: стан 2006 року, перспективи 2007 року».