Саме така атмосфера панує нині у стінах Тернопільського державного університету. І це не є перебільшенням. Звичайно, як у кожній родині, набігають інколи хмаринки, але вони швидко розвіюються. Свіжий вітер перемін повіяв у вузі з приходом нового ректора Сергія Ілліча Юрія. Хоча він не є людиною зі сторони: тут пройшов усіма сходинками від абітурієнта до керівника вузу. Людина скромна і великодушна, він наполегливо і глибоко оре освітянську ниву, вибудовуючи паралельно довірливі стосунки між людьми по горизонталі та вертикалі.

Вуз, якщо можна так сказати, давно виріс з провінційних штанців, його знають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Знають передусім по випускниках, які утверджують добре ім’я своєї альма-матер у різних куточках світу. Цими днями їй виповнюється сорок років. Для людини сорок років — найпродуктивніший вік: уже набуто життєвого досвіду й енергія ще б’є ключем. Так і для вузу: напрацьовано певний авторитет, створено потужний потенціал, сформовано творчу атмосферу. Усе це має дати віддачу.

Ми також не ликом шиті

Під час нашої зустрічі ректор ділився наболілим. Щойно у нього побувала делегація з Німеччини. Тернопільський економічний університет давно співпрацює зі своїм побратимом у Дрездені. Наші студенти, викладачі стажуються у Німеччині, німецькі професори читають у нас лекції. Щоб далі розвивати стосунки, німецька сторона ставить умови: вилучити з програми такі дисципліни як математика, історія України, фізкультура.

— Але нам це не підходить, — каже Сергій Ілліч. — Математика розвиває абстрактне мислення, без неї важко спрогнозувати фінансові, банківські ризики. Історія України державі, яка тільки утверджується, також необхідна. А як без фізкультури? На Заході спортивні клуби на кожному кроці, плати тільки гроші. У нас їх обмаль, а ті, що є, недоступні. Нам кажуть: «Болонський процес цих дисциплін не передбачає». Ну й що? У нас є свої напрацювання, від яких ми не маємо наміру відмовлятися. В багатьох країнах Заходу немає практики для студентів. У нас є. Після першого курсу, коли студент іде ознайомлюватися зі своєю майбутньою роботою, на четвертому, коли хочеться пізнати більше і себе показати. Ще одна практика — під час навчання в магістратурі. Студенти практикуються не лише у фінансових і банківських установах, податковій адміністрації, на митниці, у міністерствах. Нехай студенти на практиці осягають реалії ринкових відносин, а то вийде випускник зі стін вузу у велике життя і, мов Нарцис, схилить голову перед труднощами. Одне слово, Болонський процес — добре, але й ми не ликом шиті. Не треба відкидати власні напрацювання. Тим більше що вони сприяють поліпшенню якості підготовки спеціалістів.

Від кількості до якості

Торік Тернопільський економічний університет посів друге рейтингове місце серед вищих навчальних закладів України економічного профілю і сімнадцяте — серед усіх вузів державної форми навчання. Він є визнаним фаворитом з підготовки фінансистів і банкірів. Не дивно, що конкурси на ці спеціальності впродовж багатьох років — найвищі. Цього року на перший курс усіх форм навчання вступили 13 тисяч студентів із 22 областей України, Криму і Придністров’я, що свідчить про пік популярності вузу. Тепер на порядку дня — якість підготовки спеціалістів.

Вимогливість підвищується вздовж усього ланцюжка: до професора, асистента, студента. Однак не все залежить від університету. Скажімо, для того, щоб виплекати професора, треба щонайменше 20 років. Однак є молоді фахівці, котрі працюють не гірше, лекції у них цікавіші, але їхній ріст штучно стримується. Чому не надати право вузам, які мають відповідну базу, самим визначатися з науковими званнями? Останні три роки у ВАКу не було претензій до жодного з наших подань на присвоєння наукового звання. Та й не кожен професор іде у ногу з часом. Не є таємницею, що окремі з них користуються старим багажем, не оновлюють знання. Чому б не дозволити на рівні деканату визначатися, пускати такого професора в аудиторію чи ні?

В університеті намагаються підняти планку відповідальності стосовно викладачів, а приватні вузи раді будь-кому, аби звання було. Інколи викладач працює одночасно в кількох вузах у різних містах. Звісно, йому вже не до підготовки до лекції, аби на пари встигнути. Міністерство намагається покласти край такому багатоверстатництву, прикріплюючи до вузу, де лежить трудова книжка. Але таких книжок дехто має кілька.

Наступна проблема — у фінансовій площині. При фінансуванні підготовки спеціалістів за держзамовленням керуються інструкціями 60—70-х років минулого століття: один викладач на 13 студентів. А сьогодні йдеться про індивідуальний підхід до студента. Зрештою, на місці краще видно, як раціональніше розпорядитися коштами. Сергій Ілліч вважає, що і в цьому слід більше довіряти вузам. Ні, він не проти контролю з боку Міністерства освіти і науки, він потрібний, але не до дрібниць. Ці питання виникають не лише у Юрія. На базі Тернопільського економічного університету готується нарада ректорів вузів західного регіону, на якій мають намір обговорити проблеми розширення самостійності вузів.

Клас професора Н.

А ще ректор мріє про той час, коли у дипломі випускника зазначатиметься не тільки назва вузу і здобута спеціальність, а й прізвище професора, школу якого він пройшов. Як у мистецьких вузах клас певного майстра. І це стане найкращою характеристикою молодому спеціалістові й водночас вимагатиме великої відповідальності викладачів. Звичайно, тоді вчити треба не сотнями і тисячами, а одиницями. Вже тепер очевидно: людей з вищою освітою стає дедалі більше, а класних фахівців — обмаль. Отож таки доведеться переходити від кількості до якості. А нині ректор не може зачинити двері перед тими, хто бажає здобути освіту саме в Тернопільському економічному. Щоправда, на сто першокурсників таки поменшало порівняно з минулим роком.

Між тим, у вузі справді працюють світила сучасної економічної науки, які могли б набирати свої майстер-класи і прізвища яких не гріх вписати до дипломів. Тут діє дев’ять наукових шкіл, які представляють доктори наук, професори Алла Мельник, Євген Савельєв, Богдан Луців, Олена Сохацька, Андрій Крисоватий, Роман Тиркало та багато інших. Радують молоді вчені. Професор Олександр Дзюблюк отримав грант Президента, доцент Тетяна Жилюк стала стипендіаткою Кабінету Міністрів, а Ірину Іващук висунуто на здобуття Державної премії в галузі науки. Це дуже наполегливі молоді люди, вони поведуть за собою інших.

Себе показати, на інших подивитися

Так можна охарактеризувати міжнародну діяльність Тернопільського економічного університету. Він співпрацює з 48 провідними навчальними закладами США, Німеччини, Польщі, Болгарії, Франції, Нідерландів, Данії, Греції, Китаю, Словаччини, Іспанії, Мексики. Свідченням міжнародного визнання вузу є створення Центру європейських і міжнародних студій, Україно-Нідерландського факультету економіки та менеджменту, Україно-Німецької програми двох дипломів (єдиної в Україні, яка дає змогу отримати німецький диплом за умови часткового навчання у Німеччині), Україно-Польської програми з фінансів і страхування, Школи польського та європейського права, Україно-Греко-Іспанської програми з міжнародного туризму, Україно-Американської програми з комп’ютерних наук, яка також дає право отримати два дипломи. Окремі навчальні курси в університеті читають вчені з країн Західної Європи і США.

Така система дає змогу готувати спеціалістів відповідно до європейських і світових стандартів освіти. Щороку здійснюється обмін студентами із закордонними вузами. Упродовж останніх двох років в університетах Західної Європи навчалися і стажувалися до 300 студентів. Університет виграв низку міжнародних грантів, завдяки чому на підготовку студентів залучено додаткові кошти.

Професори і викладачі ТДЕУ разом з іноземними партнерами першими в Україні розпочали наукові дослідження з проблем економічної інтеграції нашої держави в ЄС. Щороку на базі Кримської філії університету в місті Форосі спільно з університетом Гете м. Франкфурта-на-Майні (Німеччина) відбуваються міжнародні наукові конференції з цієї проблематики, матеріали яких використовуються під час проведення самітів «Україна—ЄС». Розширюються зв’язки університету з провідними науковими центрами Європи, Америки, Азії. Він є членом Європейської асоціації міжнародної освіти в Амстердамі. Вчені з Тернополя мають контакт з науковцями 23 країн. Їх не треба закликати йти до Європи. Вони давно у Європі й допомагають Україні просуватися до європейських стандартів.

Нема пророка на своїй землі

Але як здебільшого у нас буває? Визнають у світі, та нема пророка на своїй землі. Маючи в області потужний економічний вуз, місцева влада чи не вміє, чи не хоче використати його потенціал. І це при тому, що Тернопільщина замикає зведення з багатьох важливих соціально-економічних показників. Сергій Юрій брав участь у розробці Бюджетного кодексу, перший підручник «Бюджетна система» вийшов саме в Тернополі, проте на це мало зважають на місцевому рівні.

Цього року Сергій Юрій став депутатом обласної ради від «Нашої України». Сумно було йому спостерігати, як через портфелі зчепилися вчорашні соратники, а нині супротивники. Це на кілька місяців загальмувало роботу депутатського корпусу. В бюджетній комісії визнаному фахівцеві з цих питань місця не знайшлося. Там було справжнє стовпотворіння: 18 осіб поспішили в комісію, щоб ділити гроші. А що, власне, ділити? Кошти з Києва йдуть за прямим призначенням, а своїх катма. Не навчилися їх заробляти в області.

Зірвалася оборудка з аеропортом: австрійський інвестор відмовився від вже укладеного договору купівлі-продажу. Пропонує Юрій: давайте розробимо власний проект реконструкції летовища. Університет готовий узяти в цьому найактивнішу участь, зокрема коштами. Шукайте ще кількох партнерів і спільно повернемо аеропорт до життя. Але, схоже, його ніхто не чує.

Президент і Попелюшка

Університет, безперечно, гордиться тим, що його випускником 1975 року є Президент України. Віктора Ющенка тут люблять щиро, готові простити нерішучість, деякі прорахунки, як у родині прощають найріднішим людям. Рідний вуз підтримав його у гарячі дні помаранчевої революції, тут кожен готовий допомогти Президентові сьогодні. Своєю працею передусім. У ці дні з нагоди ювілею університет чекає в гості свого найтитулованішого випускника, як чекають у родині найдорожчого гостя.

Серед випускників вузу і такі відомі люди, як Павло Гайдуцький — керівник Головної служби соціально-економічної політики секретаріату Президента України, Анатолій Максюта — перший заступник міністра економіки, Микола Гаман — перший заступник керуючого справами апарату Верховної Ради України, Цезар Огонь — заступник міністра освіти і науки, Ярослав Фліссак — головний контролер-директор Департаменту контролю видатків на соціальну сферу та науку, член Рахункової палати України, заступники голови ДПА Сергій Лекарь і Михайло Романів, директор Інституту відкритої політики Михайло Довбенко, радник посольства України у Південно-Африканській Республіці Олександр Шаров, голови правлінь авторитетних банків України і зарубіжжя, генеральні директори виробничих об’єднань, президенти фінансових та промислових груп...

Любила співати, навчаючись у вузі, Наталя Бучинська. І доспівалася — до звання народної артистки України. Це вона допомогла організувати святковий концерт з нагоди ювілею своєї альма-матер — надзвичайно теплий, щирий і вишуканий. Нинішній студент Роман Гонтюк став срібним призером Олімпійських ігор в Афінах, а до Олімпійських ігор, що відбудуться в Пекіні, у складі збірної України готуються п’ятеро студентів вузу. Тут створено всі умови не лише для навчання, а й для гармонійного розвитку особистості. Нещодавно журнал «Кореспондент» опублікував статтю «Попелюшка з Манхеттена»: про випускницю ТДЕУ, котра нині керує австрійською фірмою у США.

Багач, бідняк...

Сергій Ілліч зізнався: є ситуації, коли він, ректор, не знає, як вчинити. Приходить до нього нещодавно мама першокурсника і просить переселити сина до іншої кімнати гуртожитку. Почав розпитувати, що сталося. Відвідувачка розплакалася: у Колі (імена умовні) мама в Італії, у Васі — тато в Португалії. Хлопці живуть, як на студентські мірки, розкішно: нічні клуби, ресторани. «А мій, — плаче жінка, — сидить на картоплі з капустою. Поселіть з такими, як він». Він, звичайно, зважив на її прохання, а скільки ще таких конфліктів зріє — не знає. Як не знає і ліків від таких явищ. Наслідки соціального розшарування відчуваються дедалі гостріше. Це питання державної ваги.

Як і те, як підтримати студентів-сиріт, студентів-інвалідів. У вузі їх майже сто. На виділені державою кошти студентам такої категорії не прожити, тож вуз їм істотно допомагає. Але сиріт та інвалідів щорік більшає, тож державні мужі мають уже тепер думати, як підтримати таких студентів. З бідових дітей, як правило, виходять гарні спеціалісти. Важливо створити інфраструктуру, коли б студенти могли підробити годину-другу й одразу отримати плату — так, як це робиться у світі.

З комп’ютером на «ти», з історією — на «ви»

Аналізуючи цьогорічне поповнення студентських лав, можна сказати: прийшло грамотне покоління. Ще два роки тому, згадує ректор, лише третина абітурієнтів добре володіла комп’ютером, тепер — більшість. А ось на іспитах з історії України (її здають на деяких факультетах) траплялися конфузи. Викладачі не знали, сміятися чи плакати, коли абітурієнт запевняв, що Зборівська битва (м. Зборів — за 38 км) відбулася в 1970 році. Це до питання, потрібно чи ні у вузі вивчати історію України. Водночас приємно, що до вузу вступили шестеро учасників міжнародних предметних олімпіад, 27 майстрів спорту.

Купити можна все, окрім здоров’я

Цю істину студенти чують упродовж усього навчання. Нагадувати є кому. В університеті діє потужний лікувально-профілактичний оздоровчий комплекс. У ньому працює 25 фахівців різних профілів, які прийдуть на виклик у будь-який куточок міста, нададуть необхідну консультацію, проведуть курс лікування. Обов’язковий щорічний медогляд студентів і викладачів. Невдовзі тут буде своя лабораторія. Діє при університеті і центр корекції репродуктивної культури молоді. Тут вважають за потрібне формувати у студентів відповідальне ставлення до статевого і репродуктивного здоров’я, зміцнювати сучасний інститут сім’ї, пропагувати відповідальне батьківство і безпечне материнство.

* * *

Оснащені за останнім словом техніки аудиторії і кабінети, затишні гуртожитки, безліч побутових точок, які мають звільнити студентів і викладачів від дріб’язкових проблем, спортивні зали, більше десятка їдалень, кафе, де смачно і недорого готують. Університет має свою землю, підсобне господарство, що дає змогу здешевлювати обіди.

За сорок років вуз виріс з невеликого відділення Київського інституту народного господарства (перший рік тут навчалися 73 студенти і було п’ятеро викладачів) до потужного вузу-холдингу. Але тут такий народ, що навряд чи спочиватиме на лаврах. Тон задає ректор. Сергій Ілліч поспішає на лекції. За всієї своєї зайнятості він усе-таки викроює час, щоб стати за кафедру, побачити вогник цікавості в очах студентів, зануритися в неповторну атмосферу молодості. Бо як інакше керувати цим молодим і неспокійним плем’ям?

Тільки цифри і факти

У ТДЕУ функціонують 10 факультетів, три навчальні інститути. Вони готують фахівців за 9 напрямами, 22 спеціальностями, 46 фаховими спрямуваннями. Діють Центр довузівської, післядипломної та магістерської підготовки, Центр європейських і міжнародних студій, 79 кафедр, докторантура, аспірантура, навчально-консультаційні центри. Вони забезпечують економіку України фахівцями з фінансово-банківської діяльності, обліку й аудиту, економіки та управління виробництвом, міжнародних економічних відносин, менеджменту, права, соціології, економічної кібернетики, комп’ютерних систем, документознавства. Різними формами навчання в університеті охоплено майже 30 тисяч студентів.

Професорсько-викладацький склад налічує більш як 1200 осіб, серед яких 74 доктори наук, професори, 499 кандидатів наук, доцентів, шість заслужених працівників народної освіти України, шість заслужених діячів науки й техніки, п’ять відмінників освіти. 46 викладачів є дійсними членами, 23 — членами-кореспондентами галузевих академій наук. За рік професорсько-викладацький склад у середньому видає понад 800 наукових праць, у тому числі понад 80 монографій і підручників.

Тернопільський економічний університет один з двох вузів України, які мають свої філії за кордоном. Створено її в Єревані. Багато студентів тут мають українське коріння. Філія успішно конкурує на кавказькому ринку освітніх послуг з університетами США, Франції, Росії. Навчальні підрозділи ТДЕУ діють також у Києві, Вінниці, Івано-Франківську, Луцьку, Калуші, Кам’янці-Подільському, Могилеві-Подільському, Нововолинську, Самборі, Сваляві, Форосі, Чорткові.

За сорок років вуз підготував 65 тисяч фахівців, у тому числі на денній формі навчання — 25 тисяч. Понад 300 випускників працюють у рідному вузі. Більшість з них — доктори і кандидати наук. В університеті діють докторантура з чотирьох та аспірантура з 18 спеціальностей, три спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських дисертацій та дві — із захисту докторських.

Основна база університету розміщена в 11 навчально-лабораторних, трьох спортивних, трьох господарських спорудах, п’яти гуртожитках. Студентське містечко компактно розташоване майже на 10 гектарах. Тут є свій будинок культури, унікальний музей історії університету і господарства краю, науково-дослідницький центр історії грошей, центр фізичної культури, видавництво «Економічна думка», наукова бібліотека. Студенти і викладачі також мають доступ до електронних бібліотек Великобританії, Орхуської школи бізнесу (Данія).

В університеті працює багато гуртків та ансамблів. Чотири колективи художньої самодіяльності носять звання «народних».

Славиться університет спортивними досягненнями. На минулорічній універсіаді серед 209 навчальних закладів він посів сьоме місце, а студенти завоювали 53 золоті медалі, чотири срібні, 47 бронзових... Тренери підготували 98 майстрів спорту, сім майстрів міжнародного класу, 29 чемпіонів України, 24 чемпіони і призери чемпіонатів Європи та світу, двох заслужених майстрів спорту України.

Тернопільська область.