Міжнародний військовий трибунал у м. Нюрнберзі (Німеччина) ухвалив вирок у справі високопоставлених нацистських військових злочинців. 2006 року Президент України запропонував Верховній Раді України ратифікувати Конвенцію про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду (МКС). Що пов’язує ці дві події?

Робота Нюрнберзького трибуналу і підписання статуту Організації Об’єднаних Націй у Сан-Франциско були ланками одного ланцюга, служили одній меті: зміцненню міжнародного миру і безпеки. Відтоді створення міжнародного суду для військових злочинців стало одним із пріоритетів у роботі ООН. Підписанню статутного документа Міжнародного кримінального суду в Римі передували близько 40 років копіткої законопроектної роботи у рамках цієї організації, за участю експертів з більш як 100 країн, включаючи Україну.

Україна носить почесне звання держави—засновника ООН. З дня здобуття нею незалежності, без участі України не обходилася жодна миротворча операція ООН. Віце-президентом Міжнародного суду ООН теж був українець. Звичайно, Україна одна з перших підписала Римський статут МКС.

Тим несподіваніше стало рішення Конституційного Суду України 2001 р., що визнало Римський статут неконституційним. Юридичне підґрунтя цього рішення показове хоча б тим, що п’ять із шести аргументів на користь неконституційності Римського статуту, запропонованих суб’єктом конституційного подання, Конституційний Суд відхилив, а своє рішення «обґрунтував» тим, що не побачив в особі Міжнародного кримінального суду, на відміну від Європейського суду з прав людини, міжнародну судову установу, але при цьому зробив висновок, що Міжнародний кримінальний суд якось по-особливому, антиконституційно доповнює судові органи України, у той час як Європейський суд з прав людини доповнює судові органи України цілком конституційно. Така аргументація говорить сама за себе і, що називається, не потребує коментарів.

Політично, це рішення Конституційного Суду було і залишається гротеском, аномалією на тлі зовнішньої політики України і самої сутності нашої держави. Загальновідомо, що Україна — не держава-агресор, не притулок для військових злочинців. Вона — мирна держава, що засуджує збройне насильство і першою в історії добровільно відмовилося від одного з найбільших арсеналів ядерної зброї у світі. Причини цього — в нашій історії. Мільйони українців усіх національностей стали жертвами тяжких військових злочинів у роки Другої світової війни. Сьогодні, не приєднавшись до Римського статуту, Україна зайняла позицію, протилежну політиці 24 із 25 країн—членів Європейського союзу —організації, куди Україна має намір вступити.

Слів немає, припускатися таких помилок — прикро. Але головне — не упиратися у власних помилках, а прагнути, наскільки можливо, їх виправити. Цього року Україні випала така можливість: Президент подав законопроект про ратифікацію угоди 2002 р. про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду. Ратифікувавши угоду 2002 р., Україна, не підкоряючись юрисдикції Міжнародного кримінального суду і не відступаючи від рішення Конституційного Суду, забезпечить суддям і іншим співробітникам Міжнародного кримінального суду (серед яких обов’язково будуть і українці) гарантії безпеки, свободу пересування і повагу статусу на території України, а сам Міжнародний кримінальний суд — визнає легітимним суб’єктом міжнародного права, що необхідно для ефективної роботи цього важливого міжнародного органу. Тим самим, буде обілено імідж України як миролюбної, цивілізованої держави, яка не закриває очі на невиправдане знищення дітей, жінок і інших цивільних осіб під час збройних конфліктів, а принаймні висловлюється проти. До того ж приєднання України до Римського статуту — справа часу. Рішенням Конституційного Суду від 11 липня 2001 р. має зацікавитися передусім сам Конституційний Суд. Адже основне завдання Римського статуту і самого МКС —забезпечити невідворотність покарання головних військових злочинців як гарантію забезпечення поваги основних прав людини, одного з загальновизнаних принципів міжнародного права. А норму Конституції України, згідно з якою зовнішня політика Україна будується відповідно до цих принципів, ніхто не скасовував.

Сергій КІВАЛОВ, голова Комітету з питань правосуддя Верховної Ради України.