Перехід до парламентсько-президентської моделі управління, безперечно, породив чимало проблем і запитань. Це й підтвердили події тижня, що минає.

По-перше, окреслилися силові поля у взаємодії Президента і уряду, секретаріату глави держави і секретаріату Кабміну. По-друге, немає чітко визначеного правового поля і у співпраці Кабінету Міністрів та Верховної Ради. По-третє, коаліція фактично змушена підтримувати не завжди обгрунтовані рішення урядовців. Але про все по черзі.

Заяви Віктора Януковича під час першого візиту до Брюсселя спровокували неадекватну реакцію міністрів оборони та закордонних справ, призначених за квотою Президента, на що прем’єр був змушений реагувати доволі гостро. Окрім цього, його позицію підтримали і коаліція, і Кабінет Міністрів. Хоча за Конституцією засади зовнішньої і внутрішньої політики виробляє не глава держави, не прем’єр, а парламент. Щоправда, постає кілька запитань. Перше. Хто має працювати над цим документом і в який спосіб? Друге. Що робити із законами, які, скажімо, уже визначили вектор зовнішньої політики?

Днями, як стало відомо, уряд повернув сім указів Президента, виданих у серпні-вересні цього року. Фракція «Наша Україна» цей крок розцінила як порушення Конституції та спробу антидержавного акту. Окрім цього, у проекті закону «Про Кабінет Міністрів», передбачається, що укази глави держави набирають чинності лише тоді, коли на них є віза прем’єра або керівника профільного міністерства.

Постає запитання: що буде з рішеннями Ради національної безпеки й оборони, які вводяться в дію указами Президента? Тим більше що діяльність РНБО регламентується і Конституцією, і відповідним законом.

Перебуваючи минулої неділі у Вінниці, Голова Верховної Ради Олександр Мороз аргументував потребу формування широкої коаліції тим, щоб «авторитаризм виконавчої влади не перейшов від Президента до уряду».

Обговорення проекту державного бюджету на 2007 рік засвідчило, що така небезпека є насправді. Майбутній кошторис країни піддали критиці навіть коаліціянти. Одні прямо говорили про те, що треба його відправити на доопрацювання, інші критикували в завуальованій формі. Однак проект головного фінансового документа парламент прийняв до розгляду. Парламентарії вирішили створити робочу групу під керівництвом Першого заступника Голови Верховної Ради Адама Мартинюка та першого віце-прем’єр-міністра, міністра фінансів Миколи Азарова, до якої увійдуть по три народні обранці від кожної фракції. Хоча законодавсто передбачає, що в цьому разі роботу над проектом продовжує Комітет з питань бюджету.

Отже, правове поле, яке регулює відносини гілок влади, потребує значного уточнення. А тому на даному етапі від політичних сил, які перемогли на виборах, вимагається виваженого, толерантного підходу і до проблем законодавчого характеру, і до формування традицій у відносинах не тільки між гілками влади, а й між коаліцією та опозицією. А з другого боку, особливої ваги набуває робота Конституційного Суду, який нарешті цього тижня обрав голову. І, схоже, єдиному органу, який має право тлумачити Основний Закон країни, найближчим часом додасться роботи.