Візит Прем’єр-міністра Віктора Януковича до Брюсселя активно обговорювали політики. Зокрема, заяву про непідготовленість України приєднатися до Плану дій щодо її членства в НАТО (ПДЧ). Хоч прем’єр і підкреслив важливість співробітництва з цією організацією. Президент Віктор Ющенко вважає позицію Януковича помилковою і такою, що не відповідає національним інтересам України. А міністр оборони Анатолій Гриценко до того ж невиправданою і нелогічною: в України був шанс уже восени на саміті НАТО в Ризі приєднатися до Плану дій, але нині його втрачено. Так само вважає і міністр закордонних справ Борис Тарасюк.

На думку багатьох політологів та експертів, Янукович замахнувся мало не на святе — наше майбутнє членство в НАТО, подавши альянсу не такий, який потрібно, «сигнал».

Облишмо поки аргументи щодо членства чи шансів, яких нас начебто позбавив прем’єр. Як і те, що коментатори опустили тему, чи ми насправді готові до цього. І йдеться навіть не так про результати соціологічних опитувань, коли більшість громадян не бажають бути в НАТО, як про інші параметри, зокрема й передовсім — рівень життя. Чи вже досягли ми в цьому стандартів, необхідних для вступу в альянс?

Утім, цим, здається, найменше переймаються перші особи держави та інші високопосадовці, які скритикували Януковича. Судячи з їхньої реакції, їх більше непокоїть те, що про неготовність до вступу в НАТО заявив саме прем’єр. Адже, за їхніми словами, тільки Президент визначає пріоритети зовнішньої політики держави. Водночас опоненти, посилаючись на політреформу, переконують, що й прем’єр має на це цілком законне право...

Сторони так затято сперечалися і переконували, що саме той чи другий визначають засади зовнішньої політики України, що разом з водою виплеснули «дитя»: чи ми насправді готові приєднатися до Плану дій? Оскільки з готовністю проблема, то складається враження, що буде на кого зіпхнути провину в разі відмови НАТО Україні щодо ПДЧ на саміті у Ризі...

Але це — нотатки, як кажуть, на полях, бо наших чільників, як ми переконалися, непокоїть інше питання: хто нині в хаті господар? То саме на часі пошукати відповідь на це запитання, зокрема в галузі зовнішніх зносин, у Конституції України — із змінами та доповненнями. Кому це право делегує Основний Закон держави? В ньому, зокрема в статті 85 (5), записано: «Визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики належить до повноважень Верховної Ради». До цих само повноважень належить також «заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України» (п. 8). А стаття 92 (9) гласить, що виключно законами України визначаються «засади зовнішніх зносин, зовнішньо-економічної діяльності, митної справи». Президент України, відповідно до статті 106, «представляє Україну в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України».

Чому б нашим чільникам усіх гілок влади було не ознайомитися з Основним Законом ще до того, як розпочинати дискусії?