Прокурорсько-міліцейський дивертисмент...*

На шпальтах газет, на радіо і телеекранах з’являються матеріали про посідачів міліцейських і прокурорських мундирів, які калічать людські долі. Саме про «законотворчі» нововведення деяких охтирських «законників» і піде мова в цій публікації...

Фронтальний «наїзд» на село Довжик, охрещений охтирчанами «хрестовим» походом правоохоронців, Охтирська міжрайонна прокуратура розпочала в лютому цього року. І провадить його руками працівників відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Охтирського райвідділу міліції під керівництвом відрядженого до них з області старшого слідчого підполковника міліції Миколи Калашника. Ось що пишуть з цього приводу в своєму листі до редакції члени ради ветеранів і члени комітету спілки власників паїв ПП «Довжик»:

«...Просимо редакцію провести журналістське розслідування на дії Охтирської міжрайонної прокуратури, яка, звинувативши керівників ПП «Довжик» у зловживанні службовим становищем, порушила проти них кримінальну справу. Прокурори висмоктали з чийогось пальця, буцімто пайовики продали свої майнові паї під тиском з боку керівників «Довжика».

Василю Козуліну, який 15 років керував спочатку колгоспом «Більшовик», а з 2000-го ТОВ «Довжичанське», жителі Довжика у квітні 2004 року підносять здоровенного гарбуза й виставляють за двері, бо той, як зазначено у листі: «... упродовж багатьох років не нараховував власникам орендної плати за майнові та земельні паї, половину наявної землі господарства «засіяв» бур’янами, і врешті-решт, поставив господарство на межу банкрутства...». Тож довжичани розривають з ним всі економічні стосунки й створюють нове підприємство ПП «Довжик» на чолі з односельцем Олександром Стожком. Та Козулін виявився хлопцем «не промах». Коли довжичани почали утрясати всі формальності з реєстрацією новоствореного підприємства, з’ясувалося, що колишній керівник, схоже, уже давно і надовго пошив їх усіх у безпросвітні дурні. Відчуваючи, що не сьогодні-завтра селяни «сплетуть» йому лапті, «благодійник» завчасно укладає договір суборенди між ТОВ «Довжичанським» та ПП «Обрій» (тобто фактично сам із собою, оскільки у засновниках останнього значиться саме Василь Козулін. — Авт.), до якого забирає майно довжичан вартістю близько 400 тисяч гривень — зерновий тік, млин, сільгосптехніку. Забрав, використовував в «Обрії», не виплативши за нього селянам, тобто законним власникам бодай копійки.

Куди тільки не зверталися затюкані «благодійником» та його прибічниками довжичани у пошуках захисту від свавільників: від районних до обласних адміністрацій, міліціантів і прокурорів до Генпрокуратури України, нарешті, до Президента України. І скрізь пани з паненятами, немов води в рот понабирали. Лише охтирські правоохоронці «потішили» відповіддю: мовляв, у зв’язку з відсутністю у діях Василя Козуліна складу злочину в порушенні кримінальної справи відмовлено.

...Саме «... для захисту власних майнових інтересів, збереження села, підприємства та майбутнього своїх дітей і онуків...» — зазначено в листі, абсолютна більшість довжичан у середині минулого року проголосували за створення ПП «Довжик» та продажу йому власних майнових паїв за 10 відсотків вартості. До того ж добровільно, «... щоб вберегти від чужих липких рук хоча б дещицю ще вцілілого і давно зношеного інвентарю і техніки...». Ось тут місцеві правоохоронці й прокинулися, немов на пожежу, і таку прокурорсько-міліцейську «серенаду» навколо Довжика та його мешканців зчинили — небу стало жарко.

— Міліцейський загін у складі трьох чоловік на чолі з підполковником міліції Миколою Калашником, як сніг на голову, звалився на довжичан на початку лютого нинішнього року, — розповідає сільський голова Довжика Олена Лихман. — «Високі» гості затребували у мене надвірні книги і з місця в кар’єр, буцімто за чиєюсь скаргою, адресованою до прокуратури (ні ознайомити керівника місцевої влади зі змістом скарги, ні назвати їй прізвище скаржника «дізнавачі», мабуть, не знайшли за потрібне. — Авт.), вчинили всім пайовикам допит...

Селяни розповідали, що новоспечена «трійка» поодинці запрошувала до сільради кожного «штрафника» і пропонувала зізнатися, буцімто той продав свій майновий пай під тиском нового керівництва. Та через кілька днів «дізнавачі» поїхали із села, як і приїхали — натщесерце. Жоден із селян не захотів зводити наклеп на Олександра Стожка. Люди подумали: минулося. І помилилися. Ті, хто затіяв з ними гру у «справедливість», навіть не думали зачохлювати своїх ракеток. І ось наприкінці травня підполковник Калашник на кілька днів знову «ощасливлює» багатостраждальне село власною персоною, і сповна повторює лютневу процедуру: вдруге шукає у насильницько-примусовому розставанні зі своїм майном. А напередодні, певно для психологічного підсилення міліцейської атаки, у Довжику бурну діяльність розгорнула заступник Охтирського контрольно-ревізійного відділу якась пані Бордулінська, яка нагрянула в село з «позаплановою» перевіркою. Однак і ця спроба взяти змучених довжичан у фіскально-правоохоронні кліщі зазнала нищівного краху, і напористий підполковник знову повернувся до місця постійної дислокації ні з чим. Однак навіть після двох фіаско «хрестоносці» не тільки не зняли облоги з Довжика, а навпаки, вдарили по ньому важкою артилерією — випустили на передню лінію вогню прокурорську гвардію в особі працівника Охтирської міжрайонної прокуратури. Цей пан, з огляду на даремно змарновані колегами півроку, не став вдаватися до психологічних тестів, а, як кажуть, одразу взяв бика за роги й викликав до себе для «задушевно-профілактичної» розмови голову Довжичанської сільради Олену Лихман.

— І зажадав від мене, щоб я написала в його кабінеті пояснення про примусову продажу селянами їхнього майнового паю, — згадує події півторамісячної давності Олена Іванівна. — Я сказала, що звинувачення проти Стожка висмоктане з пальця і відмовилась писати будь-яку заяву чи пояснення. Тоді він по телефону викликав співробітника відділу боротьби з економічною злочинністю, той перепровадив мене до райміліції, там передав у руки двох своїх колег, які завели тієї самої пісні, що й прокурор: хто, де і чому? Оскільки вони не хотіли чути правди, а я — зводити наклепи на невинних людей, з мене взяли підписку про відмову давати свідчення і відпустили додому.

Сільському голові, можна сказати, дуже пощастило, чого не скажеш про інших її односельців, зокрема, голову комітету співвласників майна села Довжик Володимира Почепцова. Схоже, підполковник з таким заповзяттям намагався «склеїти» гучну кримінальну справу проти Стожка та його команди, що впродовж двох місяців чотири (!) рази викликав Почепцова до міськрайвідділу міліції з пропозицією «накапати» на свого начальника. Зрештою, не тільки його. І хоча упродовж шести місяців в охтирського прокурорсько-правоохоронного тандему на всіх стратегічних напрямках трапився повний «облом», Микола Калашник з подачі прокуратури ще 24 лютого 2006 року (!), я сказав би, авансом, прийняв до провадження кримінальну справу проти керівництва ПП «Довжик». Завидна і підозріла оперативність.

...Під час журналістського розслідування я дійшов однозначного висновку: справа проти керівників ПП «Довжик» — шита білими нитками. Посудіть самі. Це ж яким агроному Стожку потрібно бути «авторитетом», щоб примусити задарма танцювати під його дудку кілька сотень односельців. Десяток-другий — ще куди не йшло. Але, щоб одразу 367... Побійтеся Бога. Виходить собака зарита деінде. Виникає закономірне запитання: де саме? Відповідь дали самі довжичани, які дотримуються лише однієї версії: хтось серйозно надумав прибрати відроджуване підприємство до рук. І скажу вам, ця версія найвірогідніша.

На їхнє переконання, керівництво АПО «Більшовик», потім агрофірми «Земля» і, нарешті, ТОВ «Довжичанське» останні роки провадило підприємство до банкрутства, а це дає можливість викупити його за безцінь. Не зрослося. В останню хвилину селяни не дали спритникам втілити задум у життя й вирішили пошукати інших керівників. Утім, опоненти жили сподіваннями, що й Олександр Стожко хазяйнуватиме за принципами попередника: що ваше — то моє, а що моє —вам зась. Однак новий керівник не виправдав їхніх надій: замість розвалювати — почав відроджувати господарство казковими темпами. Уявіть собі, за два роки з півтора тисячі занедбаних до цього гектарів ріллі у сівозміну повернуто половину, у 8 разів збільшено поголів’я свиней й доведено його до 850 голів. Молочне стадо зросло майже втричі, а ось його продуктивність — вдесятеро. Якщо позаторік надої молока на одну корову тут заледве сягали 1100 кілограмів, то в нинішньому очікується 4000. З небуття відродилося вівчарство. І нарешті останній — найпереконливіший аргумент на користь нового керівництва: економічні зрушення забезпечили роботу 150 чоловікам. І немовляті зрозуміло, що на таку ласу дарівщину дармоїдів знайдеться хоч греблю гати. Питання, як забрати. Потрібен привід. Поштовх для нього може дати якась крилата фраза, приміром: «Економіка — є концентрованим виявленням політики». Пригадав, і ти вже в дамках.

На останніх парламентських виборах абсолютна більшість мешканців Довжика, за прикладом керівника місцевого партійного осередку Олександра Стожка, проголосувала за Партію регіонів. Вони вважають, що тепер ця політична незаангажованість виходить довжичанам боком, їм не тільки можуть пришити політичну зраду, а ще обібрати до останньої нитки.

Люди у Довжику залякані на смерть і через газету просять захисту і порятунку від правоохоронців.

Сумська область.