Думки, що народилися за кермом німецького трактора, або Чому на Заході український ринок сільгосптехніки розглядають тільки як перспективний?

Фірма «Фендт» презентувала 21 нову модель у Ваденбрюні, неподалік старовинного Вюрцбурга. Акція так і називалася: «Фендт відкриває нові горизонти». Треба сказати, що на імпровізовані німецькі Дні поля з’їхалася сила-силенна людей: дилери компаній, журналісти, а найбільше — фермерів з багатьох країн, насамперед об’єднаної Європи. Вони уважно стежили за показовими виступами тракторів, комбайнів, прес-підбирачів.

Організатори дійства налічили сорок тисяч чоловік. Примітно, багато фермерів перебували тут у справах —аби вподобати техніку для себе. Треба було бачити, з яким інтересом дядьки напочіпки старанно розгрібали солому, яку зі свого «черева» тільки-но викинув комбайн: «Чи не залишилися там, бува, пшеничні зерна?». Пошуки так і закінчилися нічим, хоча у справі активно допомагали дітлахи, наслідуючи приклад дорослих.

Інструктор сказав: «Поїхали!»

Трактори від «Фендта» на цьому технічному дійстві були представлені у діапазоні від малопотужних до 360 к. с. Найбільшу увагу привертав універсальний високопродуктивний трактор-спринтер 936 Варіо, що розвиває швидкість 60 кілометрів на годину. Спостерігалася черга з присутніх, яким хотілося забратися до кабіни і детальніше роздивитися це диво техніки.

Зручність розрекламованого сидіння, а також легкість у керуванні потужного Варіо, мала змогу перевірити на собі. Одним з пунктів програми значилося: «Журналісти випробовують новинки». Треба сказати, тракторист з мене ніякий. За кермом такої техніки не сиділа ніколи. Якось була в селі й запізнювалася на автобус, то механізатор на «ЮМЗ» узявся підкинути мене «до шляху». Дорога довжиною у три кілометри запам’яталася на все життя — ледь печінки не витрясло. Були ще «теоретичні курси» торік у Мюнхені:

— Варіо, — знайомили тоді виробники тракторів представників засобів масової інформації з азами керування «Фендтами» — це система управління з безступінчатою трансмісією. Вона дає змогу керувати коробкою передач за допомогою джойстика (який на перший погляд дуже схожий на прилад дистанційного управління, але закріплений). Якщо нахилити джойстик вперед, то і машина почне рухатися вперед. Задній хід? Жодних проблем: відхиліть джойстик трохи ліворуч і трактор самостійно уповільнить рух до повної зупинки, а потім плавно набере швидкість у протилежному напрямі.

Теорія теорією, а лізти у кабіну багатотонного гіганта було моторошно. Німцеві-інструкторові (від хвилювання навіть забула запитати, як його звуть) щиро зізналася, що з технікою у мене якось не склалося. Одразу пригадалася гумористична мініатюра славнозвісних «кроликів». Не там, де наш механізатор уперше сів за кермо іноземного трактора і все перепитував: «Де тут у нього шморгалка», а потім й не відчувся навіть коли рушив — лише стовпчики побігли. Навпаки, у голові чомусь сплив епізод із німцем, якого ледь не витрусило з кабіни. «Господи, — подумалося, — де ж той джойстик?!».

Бізнесмени з пострадянських країн також пригледіли зручність фендтівського сидіння. Верх «крутизни» —укомплектувати ними свої позашляховики. Німці лише посміхалися, коли про це зайшла мова. Зручне крісло у тракторі — не розкіш, а робоче місце. Оператор щодень може проводити за кермом сталевого помічника і 8, і 10 годин. На жаль, у нас під час придбання трактора господарники таким «дрібницям» уваги майже не приділяють. Часто єдине, на що дивляться українці, — це цінник, і мало замислюються над питанням, скільки коштуватиме реальне використання трактора. Тобто нерідко викидають гроші на вітер. Німці до покупок сільгоспмашин підходять інакше. Тут діє принцип: краще переплатити за сталевого помічника, але при цьому отримати в своє розпорядження комфортну, економну, безпечну, надійну машину. Таку, щоб, як полюбляють казати наші автолюбителі, перші п’ять років взагалі під капот не заглядати. Адже час, витрачений на ремонт, — це ті самі гроші. Тому німецькі фермери жваво цікавляться не лише вартістю технічного обслуговування. Значну увагу вони приділяють й такому, на перший погляд здавалося б, дріб’язковому моменту, як вартість техніки за подальшого її продажу. Тобто вивчають ціни на трактори обраної марки, що були у використанні. Добре розвинута тут і послуга «трейд-ін», коли можна доплатити, і сільгоспмашину, що пропрацювала кілька сезонів, обміняти на нову.

З огляду на цю відмінність у технічному менталітеті, німецькі виробники не розуміють, чому в країнах колишнього Союзу мають попит китайські тракторці з відкритими кабінами: «Адже це — економія на здоров’ї механізатора. Немає в українців коштів? Але ж вони знаходяться на новенькі іномарки, ціна яких може перевищувати кілька річних доходів їх власника. Причому йдеться не про авто в кредит, а придбання нової машини за повну вартість і одразу за готівку». Як тут пояснити особливості нашого національного агробізнесу німцеві, котрий може дозволити собі купити авто, вартість якого не більше його заробітку за чотири-п’ять місяців.

Можливо, тому, що іноземцям важко второпати, чим, зокрема, керується в Україні керівник господарства, оновлюючи парк сільгоспмашин, за кордоном наш ринок техніки для агропромислового комплексу досі розглядають хіба що як перспективний.

«Я не думаю, що ми купуватимемо українське підприємство сільгоспмашинобудування — якщо вже вирішимо виробляти у вас техніку, то побудуємо новий завод». Такою була відповідь Мартіна Ріхенхагена, голови, президента і головного виконавчого директора корпорації «АГКО», яка інвестує у торгову марку «Фендт». Під час прес-конференції я запитала, чи бачить він перспективи створення виробництва тракторів «Фендт» в Україні або Росії, враховуючи величезний потенціал цього ринку? Але, схоже, якщо іноземці найближчим часом і візьмуться грунтовно завойовувати своїми тракторами держави Східної Європи, навряд чи цей процес почнеться з України.

Для любителів статистики така інформація: торік «Фендт» зміг реалізувати 11 тисяч 390 тракторів (на 42 більше, ніж у 2004-му). Частка експортованої підприємством продукції становила 63 відсотки. Продавалася вона здебільшого до країн Західної Європи. Цей напрямок, незважаючи на насиченість такою технікою, для компанії і досі залишається привабливим. А насамперед — німецький. Як сказав представник керівництва фірми «Фендт» Петр Паффен, виробники готові вкладати чималі гроші в його завоювання. Про найчорноземнішу Україну, хоча тут реалізацією «Фендтів» займається агробудівельний альянс «Астра», доповідачі так і не згадали. До речі, у запрошенні відвідати Дні поля, що надійшло на мою електронну адресу, у колонці адресата значилося: Російська Федерація.

Як на мене, з таким підходом перспективний український ринок можна взагалі проспати...

Київ—Ваденбрюн—Київ.