Ірпінські війни. Епізод перший

Півтора року тому за активної підтримки Міністерства охорони здоров’я та Київської обласної державної адміністрації було прийнято рішення про будівництво в Україні суперсучасного науково-клінічного медичного центру в місті Ірпінь. «Голос України» не раз писав про цей украй важливий для всієї країни проект: про те, як закладали найпершу будівлю на території клініки — церкву Митрополита Володимира, про те, які лікувальні та реабілітаційні відділення запроектовано. На жаль, не все так виходить, як того бажається...

«Клініка буде, незважаючи ні на що!»

Пам’ятаю оптимістичні слова директора Київського науково-клінічного медичного центру Анатолія Бабушкіна: «Клініка буде, незважаючи ні на що!». Але, хоч як прикро, нинішня міська влада чомусь вирішила, що цей проект не потрібен Ірпеню. А якщо й потрібен, то на інших умовах, ніж ті, що закладені в угоді про оренду землі. Тому на сесії міськради було створено земельну комісію, яка розпочала перевірку законності надання земельної ділянки під будівництво. Залунали звинувачення у фальсифікаціях та корумпованості попередньої місцевої влади і, зокрема, колишнього міського голови Володимира Скаржинського, за часів роботи якого й було укладено угоду про оренду цих 18 гектарів. З цього приводу Ірпінським міськвиконкомом ініційовано громадські слухання про «доцільність надання в оренду земельної ділянки площею 18 гектарів для будівництва в місті Ірпені Київської області приватного комерційного онкологічного центру». Це свідчить лише про одне — спробу певних представників нинішньої місцевої влади переглянути рішення сесії минулого скликання, зупинити спорудження медичного закладу нібито задля інтересів громади. Виявляється, в інтересах громади, за словами чинних місцевих обранців, доцільніше розбити ці 18 гектарів на ділянки під котеджні забудови і продати за ринковою вартістю 10 тисяч доларів за сотку, або знову-таки продати, наприклад, під АЗС або «SPA-центр»...

А що про цей проект знає власне громада? Як з’ясувалося — майже нічого. Чутки містом гуляють різноманітні і дуже далекі від правди: тут і казино, і «хатинки для нових українців», і навіть тенісні корти. А про тематичні громадські слухання ніхто в місті й не здогадувався. Ірпінців там представляли депутати міськради і відпочивальники санаторію «Ірпінь». Людей, які нещодавно перенесли складні операції на серці, привела на доволі бурхливі громадські слухання... лікар-кардіолог цього реабілітаційного закладу! А от ірпінський окружний отаман українського козацтва Петро Шевчук, дізнавшися про що йдеться, одразу заявив: «Нам дуже пощастило, що цей центр будується саме тут. Ми всіляко підтримуватимемо будівництво». До речі, керівництво клініки навіть не отримало запрошення на ці слухання і з’явилося там, так би мовити, «сюрпризом».

Однією з умов з боку місцевої влади для виділення ділянки під будівництво є надання інвестором грошей на міську поліклініку, яка зводиться вже понад 15 років. Щоб повністю завершити роботи, необхідно 15 мільйонів гривень, з яких держава профінансувала цьогоріч лише 500 тисяч. Керівництво майбутньої клініки звернулося до німецького інвестора з проханням допомогти Ірпеню. Чим викликало щонайменше здивування в закордонного фінансового донора, адже міська поліклініка є державним закладом, що не входить до інвестиційного проекту, і взагалі, яким чином приватний капітал може це проплачувати і як згодом отримає свої гроші назад? Адже інвестиція — це не подарунок! Захід дає кошти на будівництво клінічного центру за умови повернення грошей через 12—14 років, до того ж під дуже вигідні для України відсоткові ставки. Однак керівництву клініки вдалося переконати інвестора зробити крок назустріч мешканцям Ірпеня. Тож на території клініки, біля церкви за два-два з половиною роки з’явиться поліклініка, яку німецькі партнери збудують та обладнають безплатно і де городяни зможуть безкоштовно отримувати необхідну медичну допомогу. Єдиною реакцією на цю звістку з боку ірпінського міського голови Мирослави Свистович та її заступника з гуманітарних питань Петра Лясковського було: «Поліклініка буде на їх території, тож вони там робитимуть, що захочуть»... На цих слуханнях також з’ясувалося, що 15—20 ірпінських онкохворих дітей, яких клініка лікуватиме безкоштовно, це ніщо порівняно з тими мільйонами, які ну дуже хочеться отримати тут і зараз...

А де наша частка?

Що конкретно хоче ірпінська міська влада і, зокрема, міський голова Мирослава Свистович. «Ми пропонуємо інвестору, щоб громада вступила в цей проект як дольовий учасник», — заявляє пані Свистович. Яким чином? А «таким, щоб ці 18 наданих в оренду під будівництво центру гектарів увійшли до статутного фонду клінічного центру». За чинним українським законодавством це поки що неможливо. «Тоді хай медичний комплекс викуповує цю землю», — пропонує місцева влада. Керівництво клініки й на це погоджується, але вимагає документи державної оцінки ділянки, щоб надати їх інвестору, який поставить цілком доречне запитання: чому саме стільки? Знову-таки бажана комерційна ціна буде зовсім не така, як державна. Але за мріями про ці вимріяні мільйони ірпінські можновладці вже, мабуть, забули, що із 1200 працівників клініки основу медиків середньої ланки та обслуговуючого персоналу становитимуть мешканці міста. Що, погодьтеся, є істотним внеском у розв’язання проблеми зайнятості місцевого населення. До того ж середня заробітна плата їх буде значно вища, ніж загалом по Україні. А коли клініка запрацює на повну потужність, тільки податки до бюджету сягатимуть 40 мільйонів гривень, із яких 6 мільйонів щороку поповнюватимуть бюджет Ірпеня! Це за того, що на сьогодні найбільший наповнювач місцевої скарбниці — Гостомельський склозавод — дає 3 мільйони гривень.

Колишній міський голова Ірпеня Володимир СКАРЖИНСЬКИЙ, який 20 років очолював міську владу:

— Те, що нині відбувається в нашому місті, — це класичний приклад того, як відлякувати інвестора: і вітчизняного, й іноземного. Не можна робити, як сьогоднішня чинна влада, — ставити під сумнів будь-які дії попередників. Коли постало питання про будівництво цього клінічного центру, я провів усі консультації з усіма посадовими особами всіх рівнів — і державного, й обласного, і на нашому, місцевому, рівні, і переконався, що за цей проект треба братися якнайшвидше. Зі свого життєвого і професійного досвіду я знаю, наскільки важко відводиться земля, потім набираються технічні умови і все проектується, а потім усе затягується на роки. Тому поставив собі за мету зробити це якнайшвидше. Дякуючи долі, за справу взялися справді фахівці (дирекція клінічного центру) і вони знайшли людей, які дуже оперативно пройшли всі погодження всіх службовців. І ніде жодного зауваження не було. Міська влада тричі одноголосно на всіх етапах голосувала «за». Бо це об’єкт не так комерційний, як соціальний. І якщо сьогодні ставити вимогу, що за цю землю люди мають заплатити величезні кошти, оскільки вона дуже дорога, то так Україна ніколи не розбудує жодну галузь: ні медичну, ні освітянську, ні будь-яку іншу.

P.S. Днями Ірпінська міська рада та виконавчий комітет направили директору ТОВ КНКМЦ ультимативного листа за підписом секретаря ради А. Мороза та заступника міського голови І. Михайлишина про те, що на наступній сесії, яка відбудеться 14 вересня 2006 року, буде розглянуто пропозиції робочої групи Ірпінської міськради з вивчення питання надання в оренду земельної ділянки ТОВ КНКМЦ. У листі йдеться, що зазначені в договорах оренди землі умови суперечать інтересам громади і робоча група запропонувала орендарю «розглянути дві пропозиції співпраці з громадою міста для подальшої реалізації будівництва КНКМЦ на взаємовигідних умовах (текст листа подається мовою оригіналу і зі збереженням орфографії. — Авт.).

1. Ірпінська міська рада продає ТОВ КНКМЦ на умовах визначених Земельним Кодексом України. (Базова вартість не меньше 51 тис. гривень за 100 кв. м.).

2. Ірпінська міська рада частину земельної ділянки продає, а частиною входить в співзасновники Товариства.

Просимо терміново розглянути наші пропозиції та надати відповідь... Рішення сесії буде залежати від наданої Вами відповіді.»