Це одвічне питання прагне розв’язати для себе заступник голови облдержадміністрації Київщини Валерій Кондрук.
Для кого ми стараємось?
Підсумкова колегія органу виконавчої влади Київської області, якщо проаналізувати цифровий масив звітності, мала б затвердити вельми приємні показники. І справді: на третину зросла заробітна плата, на 84 відсотки збільшилися надходження до Пенсійного фонду, майже в п’ять разів — інвестиції в економіку області, дві третини товарів — рідні, вітчизняні... У таких випадках усі аплодують стоячи!
Кор.: А ви, Валерію Петровичу, все зіпсували своїми різкими репліками...
Кондрук: Ну, по-перше, не я один. Цю колискову потім розкритикувала і Віра Іванівна Ульянченко — голова облдержадміністрації. Таким чином вона підтримала позицію на обов’язкове соціальне спрямування всіх наших досягнень. А це, на жаль, тоді в доповідях не пролунало. Невідомо було, чи краще стало людям жити, чи та ж конкретна людина більше одержала від тих усіх статків на охорону свого здоров’я...
Я заступник голови Київської обласної державної адміністрації з соціально-гуманітарних питань. Тож мій святий обов’язок бачити кожне економічне досягнення тільки через соціальну призму.
Кор.: То все-таки для кого? Ви ж людину в звіт не загорнете. А цифра — ось вона!
Кондрук: Я, до речі, люблю теж оперувати цифрами. Уявіть собі, що 2206 підприємств ресторанно-готельного бізнесу заявили в податкову адміністрацію нульові прибутки, а ще стільки ж показали смішні цифри. І це в столичній області! А знаєте, скільки платять за оренду одного гектара землі комунальні підприємства Київщини? Від 4 до 9 гривень! Не тисяч! І не доларів! Адже більше десяти років земля в області не переоцінювалася. Ось вам і цифри!
За що нас поважають?
Кор.: Давайте про сільську медицину — вразливе місце, мабуть, для кожної області.
Кондрук: Не те слово. Сьогодні дефіцит персоналу сільських закладів охорони здоров’я в Україні сягає мало не двох тисяч працівників. Причини відомі: мало платять, нема де жити... Як у такій ситуації ми діємо на Київщині? Підтримавши курс на розвиток сімейної медицини, ми в селах області з часто занедбаних фельдшерсько-акушерських пунктів, зовсім неефективних сільських лікарень утворюємо амбулаторії сімейної медицини з відповідним устаткуванням, ліками і персоналом. В Україні таких поки що 50, і більше половини їх — у Київській області. Ми — піонери тут. Нещодавно такі амбулаторії почали діяти в селі Помоклі Переяслав-Хмельницького району і в селі Морозівка Баришівського району. Через три роки ними буде охоплена вся область — перша в Україні.
За що нас лають?
Кор.: А чи здогадуєтеся ви, що насправді люди кажуть про владу, коли розвіється димок від автівок з начальством?
Кондрук: Та всяке кажуть. Мають право. І, на жаль, часто і привід полаяти нас є. Доводиться іноді переконувати людей в очевидному: ось у цьому селі дітей з десяток і школу неможливо утримувати, або два десятки ліжок в сільській лікарні, де нікому й нічим лікувати... Люди гніваються, бо чують, бачать, що скрізь на Київщині будівельна лихоманка, а соціального житла мізер. Пояснюю їм...
Ось це і є жива робота з населенням, в ній правда стосунків людей і влади.
Розмову вів Григорій Безверхий.
