— Замилування «автентичним» старовинним Львовом має поєднуватися із прагматичним розв’язанням усіх проблем життєдіяльності великого міста, — вважає заступник міського голови з питань містобудування і землеустрою Андрій ПАВЛІВ.

— Пане Павлів, за вікнами вашого кабінету гуркотить будівельна техніка: триває реконструкція площі Ринок, котра, нагадаємо читачам, викликає немало суперечок. Мовляв, міська влада нехтує традиціями. Отож запитання до науковця і водночас управлінця: чи не відчуваєте ви роздвоєння на своїй посаді?

— Чи є роздвоєність? Не встиг її відчути, бо призначений на посаду трохи більш як місяць — 22 червня. А планування міст, як закони природи. Вони — міжнародні, інтернаціональні. Скрізь і завжди місто —це середовище конфліктів. Те, що відбувається сьогодні у Львові, — яскравий приклад здорового існування міста. От зарубіжні колеги кажуть нам: як добре, що ви не мали грошей для... розбудови Львова і місто збереглося. Якщо заглибимося в історію міста, побачимо, що конфлікти інтересів були завжди. Наприклад, архітектора Львівського оперного театру довели до самогубства, автора пам’ятника Міцкевичу оголосили персоною нон грата. Ми про це забуваємо.

— Львів у пошуках алгоритму гармонійного розвитку не може не зважати на статус міста, чию історичну частину внесено до списків ЮНЕСКО. Цей статус сприяє його життєдіяльності?

— Свого часу у Львові працювали найвідоміші архітектори Європи, тут експериментували відомі містобудівельники. У нас — сильна архітектурна школа, але немає, на жаль, на державному рівні концепції того, що є історичним надбанням. Це — консервація? Реставрація? Реконструкція? У різних країнах на державному рівні прийнято таку концепцію. Усе, що прийшло до нас із історії, ми бережемо у первісному вигляді. Це — перший підхід. Другий: усе, що до нас прийшло, має бути загосподарьовано згідно із сучасними соціально-економічними вимогами. Бо місто має розвиватися і жити, відповідати вимогам міщан. Третій напрям — реконструкція: споруди змінюють під потреби міста, його розвитку. Я хотів би повернути Львову звання культурної столиці Західної України. На мою думку, Львів останніми роками дістав «статус»... провінції. Це навіть не кошти визначають, а ставлення громадян до того, що відбувається.

— Про устремління повернути Львову статус культурної столиці сказав науковець. А що скаже управлінець, на столі у котрого — стоси паперів? До слова, чому ви дали згоду обійняти таку непросту посаду?

— Міський голова Андрій Садовий обрав стратегію, яка зараз є дуже популярною серед керівництва європейських міст: запрошувати до співпраці працівників вищих навчальних закладів. Цей підхід — неновий. У попередні роки цю посаду ніколи не обіймали урбаністи за фахом. Я довго думав, перш ніж дати згоду. Прийшов сюди з бажанням щось змінити, систематизувати. Коли нема системи, алгоритму, важко говорити про розвиток.

— Ви почали свою діяльність із чистого аркуша, чи з урахуванням напрацьованого (добре чи ні) раніше?

— Якби я зробив спробу відкинути все, що було напрацьовано раніше, довів би Львів до колапсу. Рішення, які приймає людина на моїй посаді, дають результат інколи через 10—15—20 років. Певні позитивні результати роботи урбаністів у нашому місті були закладені ще 200 років тому. Це — «невдячна» посада. Архітектор, до прикладу, бачить результати своєї роботи за рік-два. От у нас є зараз конфліктна ситуація із забудовою певних вулиць — Кримської, Бойківської. Ще двісті років тому знали, що на цих вулицях не можна нічого будувати. Всі розуміли, що це — легені Львова. Обмін повітря відбувається через яри, по котрих колись текли річки. Якщо забудуємо ці «легені», доведеться вмикати кондиціонер. Але двісті років тому знали, що вулиця Кримська — не тільки легені міста, а й патогенна зона, пов’язана з рухом води. Там можна відпочивати. А тих, що побудувалися, можна пожаліти.

— Хто за це відповідає?

— Маємо те, що маємо. Я вже казав, що на цій посаді не було урбаністів.

— Чи ви вже розробили свою програму діяльності на цій посаді?

— Це було б ідеально, якщо б я готувався до цієї посади. А я прийшов, коли маємо багато різних думок щодо площі Ринок. Бо, як я вже сказав, на державному рівні немає концепції щодо консервації, реставрації чи реконструкції будинків і фасадів.

— Але ж і раніше було розроблено програму розвитку Львова...

— У 1993 році було погоджено генеральний план. Це — складна робота, яку виконують десятки іституцій. На той генеральний план мала великий вплив попередня соціально-економічна епоха. У нас не було досвіду й прикладу, як перейти від соціалістичної системи до ринку. Тепер можна говорити про певний досвід, аналітику. До прикладу, сьогодні Україна входить у десятку країн Європи, що мають найбільше автомобільних салонів. Ми перевищили будь-які сподівання дилерів, які не встигають завозити автомобілі. Це один із прикладів того, як змінюється життя. Та хто 15 років тому думав про багатоповерхові паркінги? Зараз ми думаємо про підземні паркінги в центральній частині міста. Щойно відбулася зустріч із швейцарською фірмою, яка пропонує нам свої послуги у виконанні цих робіт. Тобто: ви бачите, як змінюється ситуація в місті? За відсутності грошей ми рухаємося.

— Чи справді кожний пустир треба перетворити на будівельний майданчик — з огляду на згадувану вже вентиляцію «легенів» міста?

— Потрібно врахувати екологічні чинники формування генерального плану міста, чітко визначити межі парків, зелених зон, дитячих майданчиків. Львів належить до одного із найкомпактніших міст Європи. У нас 800 тисяч населення проживає на площі втричі меншій, аніж територія Вроцлава, де 600 тисяч населення. Але ми повинні розуміти й таке: можна заборонити будівництво нового будинку, але хтось із громадян не отримає квартиру. Тоді шукатиме собі роботу в іншому місті, де можна придбати житло. Якщо не дамо їм житло, Львів перетвориться на місто пенсіонерів. Маємо приклади будівельних фірм, які тричі міняють майданчики через протести мешканців. Ось до мене прийшов досвідчений будівельник, який три роки тому зібрав інвестиційний внесок. Він уже втратив свою вартість, адже зросла вартість будівельних робіт. «Як я маю виправдовуватися перед людьми і пояснювати, чому я не будую», — каже він.

— Повернімося ще раз до конфліктної ситуації — з акціями протесту і судовими позовами — на площі Ринок. Де тут «сіль» істини?

— Нещодавно у Львові відбулося засідання виїзної сесії ЮНЕСКО. Я взяв слово першим і спробував змалювати ситуацію. У нас в Україні немає досвіду ведення таких масштабних робіт, як ті, що тривають зараз на площі Ринок. Що ми там робимо: консервацію? Реставрацію? Реконструкцію? У 2005 році не було поставлено чіткого завдання. А у квітні цього року до влади прийшла нова команда. Не робити нині реконструкції площі Ринок — це значить через рік-два позбавити Львів транспортної схеми. Так, у нас нема засобів і механізмів ведення робіт у історичному середовищі. Ми користуємося вантажівками, які випускають хмари чорного диму. Потужні екскаватори, відбійні молотки створюють шум, вібрацію. Але поїдьте до Вроцлава. Там — німецька техніка, а масштаби робіт — ті самі. Але там громадяни підтримують керівництво міста, розуміючи, що за рік-два це буде центр туризму, який утворить нові робочі місця. Ми пішли шляхом, яким ідуть усі економічно розвинені країни. Відень теж робив помилки, перш ніж було вироблено концепцію щодо консервації, реконструкції, реставрації. У Відні нема жодного піддашшя, яке не було б загосподарьоване сучасними житловими конструкціями. Як не згадати приказку: незаймана дівчина не народить здорових красивих дітей. Чи можливо сучасній людині жити в будинках на площі Ринок, де відсутня каналізація, де туалети — в кінці коридору? А може, цим людям треба надати соціальне житло, а їхні квартири перетворити на туристичну інфраструктуру. Поки ми не роз’яснимо людям, що місто має жити для громадян XXІ сторіччя, буде певний конфлікт.

— Захисники старого доброго Львова говорять про ущемлення археологічної науки.

— Не забувайте, що археологічні розкопки на площі Ринок проводилися ще 200 років тому. Всі вони — на картах і відповідних схемах. А ось тепер залишки Краківської брами ми знайшли не на площі Ринок, а на вулиці Краківській під час прокладання кабелю. Це — величезна знахідка. Ми розпочинаємо дослідження цього об’єкта.

— І насамкінець — про підготовку Львова до 750-ліття.

— Проведемо певний інвестиційний ярмарок, адже Львів — безмежне поле для інвестування туризму. Сюди приїдуть президенти, прем’єр-міністри, мери міст Європи. Нам є що показати їм. Готуємо таку програму, такі проекти, матеріали, пропозиції, які дали б користь для майбутнього Львова.

— Дякую за розмову.

Розмову вела Оксана ТЕЛЕНЧІ.