У середині XІX століття англієць Генрі Бессемер одержав патент на переробку рідкого чавуну в сталь без використання палива: шляхом впровадження в рідкий метал повітря, кисень якого використовується для окиснення домішок. Це стало першим конвертерним процесом, що дало змогу значно підвищити продуктивність сталеплавильних агрегатів, відкрило нову сторінку у світовій історії металургії. Удосконалення процесу активно тривало. Поступово бессемерівський спосіб, яким до кінця XІX століття у світі виплавлялося більш як 90% сталі, але не забезпечувалася її висока якість, став поступатися мартенівському, а потім у безперечні лідери вийшов киснево-конвертерний. 1956 року, рівно через століття після «бессемерівського прориву», на Дніпропетровському металургійному заводі імені Петровського освоїли практику верхнього кисневого продування, що стало початком вітчизняного киснево-конвертерного виробництва.

Колишній генеральний директор ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» (1995—1997 рр.), а тепер керівник україно-англійського СП ТОВ «Новомет», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Олександр Зражевський переконаний, що запуск півстоліття тому киснево-конвертерного цеху (ККЦ) став справжнім переворотом у розвитку сталеплавильного виробництва. Саме завдяки освоєнню нового найстаріше в Україні металургійне підприємство вийшло на лідируючі позиції в галузі.

Відтоді частка металу, виробленого киснево-конвертерним способом, постійно зростає і в останні роки становить 70% від усієї виплавлюваної у світі сталі (близько 750 млн. т на рік). До того ж конвертерні процеси добре сполучаються з доменним виробництвом чавуну. Тому прогнози вчених передбачають, що в такому поєднанні в нинішньому столітті у світі буде вироблятися основна маса сталі. На думку генерального директора виробничо-господарського об’єднання металургійних підприємств України Василя Харахулаха, саме завдяки активному розвитку киснево-конвертерного виробництва металургійна галузь утримує передові позиції в економіці України. На комбінаті «Азовсталь» працюють найбільші у світі 350-тонні конвертери. І після завершення будівництва конвертерного цеху на Алчевському комбінаті кількість великотоннажних конвертерів у країні подвоїться. До того ж на черзі — спорудження конвертерного цеху і на комбінаті «Запоріжсталь», модернізація відділень позапічної обробки рідкого металу і безупинного розливання сталі на всіх металургійних підприємствах. Усе це, а також інтеграція української металургії у світові глобалізаційні процеси підвищує вимоги до вітчизняних металургів, до якості підготовки сталеплавильників.

Неоціненним орієнтиром і підмогою в цій важливій справі, зазначає Василь Харахулах, став випущений у 2004 році новий підручник професорів Бориса Бойченка, Віктора Охотського і Петра Харлашина «Конвертерне виробництво сталі (теорія, технологія, якість сталі, конструкція агрегатів, рециркуляція матеріалів і екологія)». Міністерством освіти і науки України його затверджено як підручник для технічних навчальних закладів, для тих, хто навчається за фахом «Металургія чорних металів».

До цього фахівців для конвертерного виробництва готували за підручниками і навчальними посібниками, випущеними у 70—80-ті роки минулого століття. Ці видання одержали високе визнання в країні і за рубежем, зробили неоціненний внесок у процес підготовки кадрів для металургії. Але згодом потрібні були серйозні корективи. Тому новий підручник не тільки увібрав усе найцінніше і необхідне з видань минулих років, а й демонструє усе, що з’явилося в теорії і практиці конвертерного виробництва за останні десятиліття. Експерти особливо підкреслюють, що у вищій освіті в напрямі «Металургія» відбулася справді видатна подія — з’явився і вже активно використовується у вузах підручник нового покоління. Від створених раніше він відрізняється не тільки фундаментальним теоретичним підходом до конвертерного процесу, а й вихованням у студентів уміння об’єднати теорію з практикою виробництва, правильно окреслити напрями майбутнього розвитку спеціальності. Видання також дає змогу готувати фахівців з інноваційним мисленням.

Автори підручника вперше розробили і представили на сторінках видання: методику розрахунків дуттьових пристроїв для конвертерів верхнього і донного дуття, теорію будови струменів окисненого газу, пилоутворення, теорію окиснення домішок металу і видалення шкідливих домішок та багато іншого. До опису практики конвертерного виробництва сталі увійшли також новітні розробки, а саме: робота конвертера з підвищеною часткою металобрухту, комбіноване продування у різних варіантах, нові технології позапічної обробки конвертерної сталі, донне кисневе продування, методика розрахунку будови конвертера, вирішення екологічних питань конвертерних процесів тощо.

Провідні спеціалісти з конвертерного виробництва високо оцінили нове видання, підкресливши його своєчасність і необхідність. Наприклад, академік Національної академії наук України, директор Фізико-технологічного інституту металів і сплавів НАНУ Володимир Найдек зазначив, що цей підручник є одним із прикладів великої науково-методичної роботи, проведеної в колективах Національної металургійної академії і Приазовського державного технічного університету, що посідають передові позиції в підготовці інженерних і наукових кадрів для металургії. Академік підкреслив, що у виданні «вдало об’єднані сучасні теорія і практика, істотно доповнені новітніми матеріалами розділи, що висвітлюють численні технології конвертерних процесів, їх оптимізацію, управління ними, у розробці яких автори підручника є визнаними лідерами».

Свої високі відгуки на книгу дали вчені Московського інституту сталі та сплавів, Аньшанського НДІ термоенергії металургійної корпорації з Китаю і Гірничо-металургійної академії з Польщі. Вони відзначили високий рівень видання, що відповідає світовому, перспективність його використання при підготовці сучасних інженерів. У травні 2005 року на ХІ Міжнародній конференції «Теорія і практика сталеплавильних процесів», що зібрала викладачів і вчених вузів, НДІ і конструкторських бюро з Росії, України, Білорусі, Казахстану, Молдови, Німеччини і Польщі, відбулася презентація нового підручника. Всі, хто в ній брав участь, зазначали, що видання не тільки дозволить удосконалювати навчальний процес, а й успішно застосовуватиметься під час майбутньої перепідготовки інженерів. З цим погоджуються і на металургійних підприємствах, де проходило обговорення підручника і де виробничники відзначили тісний зв’язок наукових колективів, де працюють автори видання, із заводами і комбінатами Наддніпрянщини і Донбасу в організації навчальних процесів, наукових досліджень, в удосконаленні конвертерного виробництва.

На думку народного депутата України, голови Комітету Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Сергія Матвієнкова, є ще й принциповий момент, який перетворює висунутий на премію підручник на координуючу і дуже важливу роботу. Це піднесення іміджу і підтримка репутації країни. Адже тепер саме за обсягами металовиробництва та якістю використання продукції вимірюється потенціал будь-якої держави, її соціально-економічна спрямованість. А саме завдяки активному застосуванню конвертерного процесу при виплавці сталі. І якщо ми хочемо утримати цю позицію, то саме розвиток конверторних виробництв і підготовка для них висококваліфікованих кадрів — запорука цього і найкраща гарантія економічного зростання країни.

До того ж з урахуванням аналізу розвитку у світі науково-технічного прогресу, фахівці переконані, що свою актуальність і новизну підручник не втратить ще щонайменше півстоліття.

Учені-теоретики і фахівці-практики в один голос визнають актуальність і новизну рішень у підручнику найважливіших завдань вищої освіти і металургії. Вони однозначно підтримали висування цього видання Придніпровським державним технічним університетом на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки в 2006 році.

Дніпропетровськ.