Льонарська хроніка абсурду, або Як зростає пеня і гуляють незасіяні поля

Чернігівський підприємець Олександр Галенко кілька років тому вирішив вкласти гроші у вирощування льону. В 1999 році вийшов Указ Президента України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області», який бізнесмен узяв як орієнтир до дії. У 2001 році він зареєстрував у раді з питань територій пріоритетного розвитку облдержадміністрації інвестиційний проект про вирощування льону-довгунця та переробку трести на волокно. Намічалося вирощування цієї сільгоспкультури на 5000 гектарах. Було закуплено відповідну сільгосптехніку. І роботи в цьому плані почалися. Велику надію О. Галенко покладав на високопродуктивні зарубіжні комплекси, які дають можливість забирати урожай льону просто з поля. Це дає велику економію коштів, сприяє швидкому завершенню робіт. Узявши в банках 800 тисяч гривень кредиту, підприємець купив улітку 2003 року в Бельгії дві спеціалізовані самохідні машини для збирання сільгоспкультур. У вересні вони прибули до Чернігова. Однак... ні того року, ні наступного, ні 2005 року ця техніка так і не працювала у полі. І досі вона перебуває на зберіганні в Чернігівській митниці!

Також третій рік між нею та ТОВ «Інтрансавтострой» триває судова тяганина. Митники під час митного оформлення у жовтні 2003 року прийняли рішення про визначення коду кожного купленого товару як транспортного засобу: окремо автомобіля та окремо напівпричепа з відповідними обов’язковими платежами та зборами на загальних підставах. Справді, зовні техніка ніби і має такий вигляд. Хоча орган сертифікації сільськогосподарської техніки та систем якості «СЕПРОсільмаш» ще 2 жовтня 2003 року видав сертифікат відповідності про належність зазначеного транспортного засобу до сільськогосподарських спеціалізованих самохідних машин. Вона функціонує саме у зв’язці тягач-причіп під час завантаження, відвантаження трести. Ці начебто банальні розбіжності в тлумаченні завезеної техніки насправді дуже важливі. О. Галенко, купуючи сільгоспмашини, розраховував на пільги, які передбачені вищезгаданим указом Президента. Тобто машини мали перетнути кордон без обкладання ввізним митом, без сплати податку на додану вартість. А якщо їх ідентифікувати окремо — як автомобіль та причіп, то, звичайно, усі ці пільги скасовуються. А це значні кошти.

Тривала судова тяганина зрештою завершилася двома постановами Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2006 року, згідно з якими обидві сільгоспмашини для перевезення льону Чернігівська митниця має «передати в розпорядження Олександра Григоровича Галенка», а також «провести всі необхідні процедури по оформленню вищевказаного вантажу». Апеляційний суд Чернігівської області 14 липня цього року не знайшов підстав для їх скасування.

А коли керівник ТОВ «Інтрансавтострой» звернувся з вантажною митною декларацією та пакетом документів для митного оформлення купленого три роки тому, він у Чернігівській митниці отримав картку відмови у прийнятті відповідних документів з таким поясненням: «Згідно зі ст. 5 Закону України від 18.11.2003 р. №1250-ІV «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області» (із змінами і доповненнями, внесеними законом України від 25.03.2005 р. №2505-ІV) спеціальний режим підприємницької діяльності, встановлений на територіях пріоритетного розвитку, поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності виключно під час реалізації ними на цих територіях інвестиційних проектів, затверджених у встановленому цим законом порядку. Рішенням ради з питань територій пріоритетного розвитку в Чернігівській області від 27.12.2005 р. скасовано інвестиційний проект ПВКП «Інтрансавтострой» «Вирощування льону-довгунця та переробка трести на волокно», схваленого радою з питань територій пріоритетного розвитку в Чернігівській області 02.02.2001 р. (свідоцтво від 02.02.2001 р. №4) у зв’язку із закінченням терміну реалізації. Згідно із Законом України від 05.02. 1992 р. №2097-ХІІ «Про єдиний митний тариф» (із змінами та доповненнями) товари, що ввозяться на митну територію України, підлягають обкладенню ввізним митом. Згідно із Законом України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) митне оформлення товарів проводиться зі сплатою податку на додану вартість. Відповідно до глави 2 «Митні збори» розділу V «Мито та митні збори» Митного кодексу України від 12. 12. 1991 р., постанови КМУ від 27.01.1997 р. №65 «Про ставки митних зборів» при митному оформленні товару необхідно сплатити митний збір за перебування товарів та інших предметів під митним контролем за 192 дні».

Одне слово, оскільки термін дії інвестиційного проекту завершився, то і скасовано пільги, які були раніше. Крім податків, ТОВ «Інтрансавтострой» ще має заплатити митниці й значну суму за зберігання техніки. Але і це ще не все. У картці відмови керівнику також радять звернутись до голови Апеляційного суду Чернігівської області, щоб він вніс зміну у постанову, де, за визначенням митної служби, «невірно зазначена назва транспортного засобу». Застарів сертифікат відповідності, і термін його дії знову треба продовжити! Тобто все треба починати заново!

— Уявляєте, які вже проценти набігли за той кредит, що ми його взяли під закупівлю самохідних машин, — каже О. Галенко. — Ми винні банкам кілька мільйонів. Наша наявна техніка тому взята у заставу. Діяльність підприємства фактично паралізована. Ми змушені розірвати договори оренди землі майже з 1000 селян. Адже через брак самохідних машин не встигали вивозити вчасно тресту. Минулого року з цих причин всю її змушені були спалити. Ми виграли суд. Не з нашої вини техніка простояла на митниці. Тож чому нам її не відпускають за тими законами, які діяли на момент її ввезення в Україну? Адже відповідно до статті 10 Митного кодексу України під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації. А митні декларації ми подали 6 жовтня 2003 року. Картка відмови фактично ревізує рішення суду. Ми знову повинні доводити, що отримали самохідну сільгоспмашину, а не автомобіль і причіп!

Схоже, у цій історії рано ще ставити крапку. Вона уже настільки заплутана бюрократичною тяганиною, що навряд чи й завершиться успішно. На наш погляд, для подібних випадків у чинному митному законодавстві потрібно передбачити право керівних органів митної служби за зверненнями місцевих органів влади, які знають ситуацію на місцях, давати «добро» на розв’язання таких заплутаних вузлів. Адже якби стражі державної копійки пропустили три роки тому самохідні сільгоспмашини, то за три роки бюджет країни отримав би у десять разів більше коштів. Можливо, зараз на Чернігівщині льон вирощувався б на площі, на 5000 гектарів більше, ніж насправді. Мали б якусь копійку селяни. А так техніка ржавіє, і вже незабаром буде важко сказати, чи її можна експлуатувати без значного ремонту.

Чернігівська область.