Голова Київської міської держадміністрації Леонід Черновецький на прес-конференції, що її транслював Київський телеканал, оприлюднив намір про підвищення тарифів на комунальні послуги, зокрема житла в 3,4 разу. Начальник головного управління цінової політики Василь Яструбинський запевняє, що це — об’єктивна необхідність, яку не оминути: нинішні тарифи не зазнавали змін майже сім років, а ціни на енергоносії та інші затрати на комунальне господарство і зарплата киян зросли в кілька разів.

Міська влада пропонує збільшити тариф на опалення з 80 коп., як це було досі, до 2 грн. за 1 кв. м, на гарячу воду — з 3,72 до 12—13 грн. за 1 куб. м (за наявності лічильника), або з 12 до 14 грн. на одного мешканця, на холодну воду — з 0,52 коп. до 1,6 грн. за куб. м, або з 4,5 до 16—17 грн. на одного мешканця. Для тих, у кого надлишок площі (за норми 21 кв. м), плата збільшиться ще в 1,2 разу. Чиновники пояснюють рішення також тим, що вартість утримання житла в Києві вища, ніж його утримання: затрати на водопостачання, каналізацію, опалення покриваються трохи більше, ніж наполовину. Вони навіть намагаються переконати киян, що подорожчання комунальних послуг обернеться для них великим... благом: начебто будинки краще обслуговуватимуть. А самі столичні начальники в це вірять?

Не таємниця, що ця проблема, як величезний фурункул, зріла в надрах столичного життя упродовж останніх десяти років. Але влада, замість того, щоб планово й поступово її розв’язувати, вдавала з себе білу й пухнасту. Живучи від виборів до виборів, не ризикувала накликати на себе гнів столичного електорату, як священну корову не зачіпаючи тарифи на ЖКП. Водночас навіть не намагаючись шукати коли не зовсім безболісний варіант, то бодай не шоковий.

Деякі столичні ЗМІ нині зітхають: коли міським головою був Олександр Омельченко, то він щороку десь знаходив 200 млн. грн. на покриття витрат будівельних компаній, адже реальна вартість кв. м житла насправді вища. Нині в міському бюджеті таких грошей немає. Може, годі лити сльози за «хорошим» екс-головою, а поцікавитися заначкою, що має назву «десь», як і самими методами такого управління містом? А ми — пересічні кияни та наші начальники-чиновники, будемо вдавати, ніби не знали, що рано чи пізно, а «гримуча суміш» з високих цін на все вибухне?

Міський голова Леонід Черновецький підсолодив «пілюлю», заявивши, що має власну «ідеологію» запровадження у столиці диференційованих тарифів на ЖКП і сподівається на підтримку її урядом: «Тим, хто живе добре й дуже добре, доведеться платити за повною програмою». А для тих, хто живе на «пенсію і зарплату» — тобто переважна більшість мешканців столиці, — тарифи не підвищуватимуть. Ну хіба не на городі бузина, а в Києві... Черновецький?

Помірковані мешканці столиці сподіваються, що Київрада не проголосує за пропозицію міськдержадміністрації — через її необгрунтованість. Але в тому й справа, що вона — економічно обгрунтована, бо ми насправді платимо за комунальні послуги менше, ніж вони коштують. Тільки в нормальних країнах нормальні керівники роблять це по-іншому: балансують систему зарплат і цін. Там теж, буває, вдаються до шокових методів, але все-таки з терапією...

...Тим часом активні кияни починають гуртуватися і запасатися протестними наметами. Кажуть, якщо влада їх не захистить, то вийдуть на вулиці й громитимуть усе, як це недавно було в Парижі...