Сьогодні в Україні працює більш як 400 офіційно зареєстрованих народних цілителів, з яких переважна більшість для лікування використовують цілющі трави. Але склалося так, що травники здебільшого працюють індивідуально, а точніше, в домашніх умовах. Офіційно зареєстровані власні заклади (аптеки) мають лише одиниці.

В Україні до справжнього буму народної медицини ще далеко — у державному бюджеті для її розвитку досі не закладалося жодної копійки. Як буде далі — побачимо. Тому основними спонсорами народної медицини протягом багатьох років є хронічно хворі, часто «жертви» офіційної медицини. Надбавши цілий клубок різних хвороб, часто, як в останню інстанцію, люди йдуть до травників. І сьогодні таких пацієнтів більш як 30 відсотків.

Харчі чи ліки?

Але навіть ці надбання можуть бути зруйновані новою хвилею шарлатанства. Перша, як відомо, масово прокотилася Україною на початку 90-х років минулого століття, коли різні «народні цілителі», користуючись невизначеною ситуацією у країні, почали пропонувати свої сумнівні послуги. Сьогодні, гадаю, спостерігається щось подібне, з різницею в тому, що, прикриваючись недосконалістю, а у багатьох випадках і відсутністю належних законодавчих актів, дедалі частіше під виглядом ліків із цілющих трав зазвичай без необхідного для лікарських засобів контролю відповідних державних інспектуючих органів, зокрема МОЗ України і фармакологічного комітету, на фармацевтичний ринок наполегливо пробиваються підробки під виглядом так званих БАДів (біологічно активних добавок).

Що це за засоби? У попередньому законі (1998 р.) «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» вони мали назву «спеціальні харчові добавки». У новому законі, від 6 вересня 2005 р., «Про безпечність та якість харчових продуктів» про цю назву і тим більше про «біологічно активні добавки» — жодного слова. Ці словосполучення замінено уже на «функціонально харчові продукти». І, мабуть, так зроблено не випадково. Бо якщо це «харчові продукти», то жодного стосунку до ліків і в цілому до фармакології, як і до лікування вони не мають.

Проте якщо звернутися до визначення ФХП, яке дає новий закон, то воно надто розпливчате: «функціональний харчовий продукт — харчовий продукт, який містить як компонент лікарські засоби та/або пропонується для профілактики або пом’якшення перебігу хвороби людини». Ось і спробуй зрозумій: ФХП — це харчовий продукт, звичайна харчова добавка до чогось, наприклад, до тих самих ліків, чи лікувальний препарат? Якщо це ліки, то визначення має бути чітким і однозначним, а не трактуватися за принципом і «нашим і вашим». Саме таке розмите тлумачення, мабуть, і призвело до різних спекуляцій із так званими БАДами.

У Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України відповіли чітко: «Це не наші препарати. Як лікувальні засоби вони не проходять контролю у наших лабораторіях. А отже, шкідливі вони чи корисні — не знаємо».

Зауважу, що ця структура є однією із державних інстанцій, яка здійснює контроль за якістю усіх ліків. Тож якщо виробники БАДів не її клієнти, то й до охорони здоров’я вони мають таке собі опосередковане відношення.

Палиця з двома кінцями

Чимало розбіжностей щодо якості БАДів існує серед працівників фармацевтичної галузі, вчених та експертів. Одні, можливо, ті, які співпрацюють з виробниками цих «функціональних харчових продуктів» (провізори, фармацевти, лікарі) активно пропагують ці засоби, інші налаштовані більш категорично і принципово.

Дискусії між тими і тими тривають уже не один рік. Але, на жаль, суперечки відбуваються лише на сторінках спеціальних галузевих видань з обмеженим накладом. До громадськості, а точніше до споживачів, доходять лише уривки окремих фраз у супроводі зацікавлених осіб. ` Але ж мають бути ті, хто безпосередньо на державному рівні опікується цією сферою, а отже, несе відповідальність за якість цих продуктів.

Звертаюся до законодавчих документів. З’ясовується, що всі ці СХД, чи ФХП не позбавлені ні материнства, ні батьківської опіки. Безпосереднє відношення до їх народження в Україні мають три організації: Укоопспілка, як головний технолог, Головне державне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України та Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Саме вони дають цим продуктам, а не лікам, путівку в життя.

Зокрема, у Санітарної служби досить широкі повноваження. Вона, як вказано у законі, і здійснює державний нагляд і контроль за всіма харчовими продуктами в т. ч. ФХП. Тобто без її дозволу жоден вітчизняний БАД не може потрапити до споживача. Так принаймні я зрозумів, прочитавши 5 і 6 статті закону «Про безпечність та якість харчових продуктів». Однак, що стосується приписів з її сторони про відповідні порушення, а звідси і заборону щодо виробництва чи реалізації тих чи інших БАДів, зокрема під маркою «Зелена планета», хоч інші контролюючі органи постійно б’ють на сполох.

Що стосується розробників, тобто тих, хто видає технічні умови на виготовлення БАДів, то з трьох дві державні служби (оскільки Укоопспілка більш комерційна структура) їх лише погоджують і реєструють. Право на гриф «Затверджую» належить заступнику голови правління Укоопспілки. Тобто організації, яка жодного стосунку до медицини не має, в тому числі народної.

Водночас в аптеках цих добавок чи продуктів, хоч греблю гати — більше 500—600 назв. Причому лише 5—7 відсотків мають вітчизняного виробника, решта — зарубіжного виробництва. Дуже спрощений і спосіб їхнього придбання. Цей товар можна навіть отримати як звичайну бандероль, скориставшись послугами кур’єра, пошти або якогось супермаркету по телефону, без будь-якого рецепта. Активно задіяний у цьому і всесильний Інтернет.

Хто не з нами...

Тобто маємо справу не інакше як з «диким» ринком зі збуту цієї продукції. Та й з виробництвом теж не завжди все виглядає чесно і прозоро. Якби хтось із контролюючих органів поцікавився цією продукцією, умовами в яких здійснюється виробництво, методами реалізації, маркуванням і всім іншим, що зазначено на етикетках, то, гадаю, міг би знайти подеколи не одне порушення.

Створена Українська асоціація виробників, дистриб’юторів і розробників біологічно активних добавок займає досить активну, жорстку і наступальну позицію. Як і належить громадській організації, вона всіма доступними засобами захищає права своїх членів, як на мене, часто ігноруючи права споживачів.

Бо досить було головному Київському міському управлінню у справах захисту споживачів видати припис, яким забороняється реалізація на столичному ринку БАДів поза аптеками, як Асоціація пішла в активний наступ на головне управління.

Далі більше. Дісталося свого часу, як кажуть, на горіхи і заступнику міністра охорони здоров’я України Віктору Рибчуку та керівництву Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від самого президента Асоціації С. Гулого за те, що вони посміли, як вказано у відкритому листі до міністра охорони здоров’я, «заборонити вказувати на етикетках СХП (спеціальні харчові продукти) їх лікувальні та профілактичні властивості, що фактично дає можливість за наявності таких написів прирівняти їх до незареєстрованих лікарських засобів з подальшим вилученням із аптечної мережі. Такі дії з боку МОЗ України призвели до масових відмов аптек та дистриб’юторів працювати з БАДами, почали повертатися великі партії БАДів, оператори ринку стали зазнавати збитків, а імідж БАДів значно погіршився».

Ось так, виявляється, одним розчерком пера високі посадовці підірвали імідж, здавалося б, всемогутнього БАДа. Чому ж тоді авторитет ліків Євгена Товстухи чи Наталі Земної, незважаючи на всілякі перешкоди, в тому числі й чиновників МОЗ України, з кожним роком зростає? Мабуть, справа не в написах на етикетках, а в ефективності лікування за допомогою цілющих трав, випробуваних не на одному поколінні. Тоді як БАДи — продукт новий, імпортний, а отже, не до кінця вивчений.

І замість того, щоб саме цим займатися предметно і по-науковому прискіпливо, обидві сторони втягнулися у безкінечні дебати. Причому не прислухаються до того, що діється в інших країнах. Зокрема у Росії, Московський міський суд розглядає судову справу щодо однієї із комерційних структур, яка, як стверджують фахівці, під виглядом тайських таблеток для похудіння пропонувала клієнтам психотропні препарати. Міждержавна комісія з контролю за якістю визнала, що більше четверті китайських БАДів є підробкою. У США, звідки й почали мандри по світу БАДи, сьогодні вони є далеко неходовим товаром. У Європі до них теж уже починають ставитися з пересторогою, про що і йшлося у червні цього року на міжнародному форумі у Швейцарії.

В Україні, як і інших державах пострадянського простору, куди ця новинка, як і багато інших, потрапила в останню чергу, поки що тішаться біологічно активними добавками, сприймаючи їх як останню надію профілактики, оздоровлення і навіть лікування. Звичайно, це право пацієнтів, яким лікам чи добавкам надавати перевагу. А завдання представників охорони здоров’я допомогти людям зробити правильний вибір за давно відомою формулою — «не нашкодь».

І поки триває перетягування канату, виробники, розробники і розповсюджувачі БАДів, на мою думку, займають двояку позицію. Залежно від ситуації вони то позиціонують себе структурами, причетними до охорони здоров’я, і активно розширюють присутність своєї продукції в аптеках, а коли мова заходить про її лікувальні властивості, про конкретну ефективність —прикриваються формулюванням «функціональні харчові продукти», хоч збуваються вони за значно вищими цінами, ніж ліки із трав і тим більше продукти харчування. Причому схема ціноутворення довільна. А отже, з комерційної точки зору цим товаром економічно вигідніше і технологічно простіше займатися, ніж виробництвом ліків з трав, де навіть на воду треба мати спеціальний сертифікат.

До речі, саме боротьба за місце під «бадівським сонцем» і стала причиною того, що окремі спритники від комерційних структур почали активно витісняти з аптек саме ліки з цілющих рослин, замінюючи їх БАДами, або, як зазначено на етикетках, настоянками з рослинної сировини. Чому вибрали саме природні ліки? Тому що народна медицина, по-перше, юридично найменш захищена, а по-друге, ліки із трав мають великий попит серед населення.

То чому б цим не скористатися у своїх комерційних цілях. Що й роблять окремі шарлатани. Але це тема уже іншої розмови.

Отже, неясностей і запитань чимало. І, як з’ясувалося, насамперед до різних державних органів, які або самоусунулися від вирішення цілої низки проблем, або йдуть на поводу у різного роду нечесних комерсантів у царині не лише народної медицини, а й охорони здоров’я в цілому.

Адже кілька років тому при Міністерстві охорони здоров’я діяла експертна комісія, яка предметно займалася саме якістю спеціальних харчових продуктів чи біологічно активних добавок (як кому подобається), що потрапляють на фармацевтичний ринок? Кому вона перейшла, так би мовити, дорогу, що зараз бездіє? А можливо, хтось спеціально усунув її з ринкової дороги?

Аркадій МУЗИЧУК,помічник-консультант народного депутата України, журналіст.