Сьогодні розпочинає роботу друга сесія Верховної Ради п’ятого скликання. Цей день прийнято вважати відкриттям політичного сезону в нашій державі. З нетерпінням на старт політсезону очікують і політики, і аналітики, і колеги-журналісти. Тим більше, що з 1 січня поточного року у нас змінилася форма правління: Україна стала парламентсько-президентською республікою. Однак фактично у цьому напрямі зроблені перші кроки: сформовано парламентську коаліцію і призначено уряд. З другого боку, виникає чимало запитань, оскільки Конституція — то лише базис, на якому формується законодавче поле і визначаються правила поведінки і гілок влади, і державних інституцій.

Епіцентр — парламент

Зрозуміло, перше й основне запитання: форма взаємодії єдиного законодавчого органу і виконавчої гілки влади. Безумовно, Кабінет Міністрів у своїй роботі повинен спиратися на законодавчу базу, яку створюють парламентарії. З огляду на це потрібен відповідний механізм законодавчого супроводу діяльності Кабінету Міністрів. Саме тому і був призначений міністр по зв’язках з Верховною Радою.

Однак поява в уряді такого посадовця ще не гарантує прийняття необхідних законів або їх швидке проходження у сесійній залі. Бо свої висновки з приводу законопроектів повинні готувати не тільки профільні, а й деякі інші парламентські комітети. Поки що механізму законодавчої співпраці парламентаріїв і урядовців не існує, а тому важко спрогнозувати подальший розвиток подій довкола проектів законодавчих актів, підготовлених уповноваженим органом Кабінету Міністрів.

Тим більше, як свідчить досвід попередніх років, навіть законопроекти, котрі глава держави, у тому числі Леонід Кучма, визначав як невідкладні або першочергові, надовго «зависали» у профільних комітетах або й не розглядалися зовсім.

Отож, говорити слід не тільки про співпрацю уряду і парламенту, уряду і правлячої коаліції, але й уряду та міністерств і комітетів Верховної Ради.

Рифи для коаліційного корабля

Три політичні сили — Партія регіонів, соціалісти і комуністи — утворили антикризову коаліцію, що дало змогу розблокувати роботу єдиного законодавчого органу країни. Було призначено уряд, сформовано Конституційний суд. Але після цих перших кроків у роботі парламенту розпочався тривалий канікулярний період. А тому основні події розвиватимуться вже у жовтні-листопаді. Для уряду і коаліції настане «момент істини».

Першим випробуванням стане проект Державного бюджету на 2007 рік. Уряд уже заявив, що головний фінансовий документ країни буде спрямований передусім на зростання виробництва, його модернізацію. Крім того, за словами Прем’єр-міністра Віктора Януковича, Кабінет Міністрів відійде від популізму і керуватиметься лише прагматичними підходами. А це на практиці означатиме скорочення соціальних програм. До речі, деякі постанови своїх попередників, які стосувалися соціальних виплат, у серпні новосформований уряд уже скасував. А тому сьогодні важко прогнозувати поведінку фракції КПУ під час затвердження проекту державного кошторису-2007.

Через що є можливість розширити коаліцію. Зокрема за рахунок входження до її складу депутатів з фракції «Наша Україна». Однак, схоже, переговорний процес, який мав розпочатися вчора, буде досить тривалим і непростим. Тим більше, що частина «нашоукраїнців» наполягає на переформатуванні коаліції. Уже без комуністів. Однак у цьому випадку «регіонали» стають заручниками «Нашої України». І, схоже, вони це розуміють. Як і те, що «золота» акція після цього належатиме пропрезидентським силам, які зможуть диктувати свої умови членам нової коаліції.

Та й соціалісти не завжди підтримують своїх колег. Це, до речі, засвідчило голосування в останній день роботи першої сесії новообраного парламенту. «Регіоналам» не вдалося на хвилі піднесення ввести своїх людей до наглядових рад ані Національного банку, ані Ощадного, ані Ексімбанку.

Отож три останні місяці поточного року стануть лакмусовим папірцем живучості сформованої антикризової коаліції і водночас окреслять «вузькі» місця у взаємодії урядовців і законодавців. Можна навіть стверджувати, що ці три місяці — випробувальний термін для політичної еліти. В умінні не тільки приймати рішення, а й домовлятися. І — найголовшніше — дотримуватися домовленостей.