Із 5000 пам’яток архітектури, історії і культури Одеської області 1400 розташовані в обласному центрі. Одеса, будівництво якої 212 років тому розпочалося за проектом військового інженера Франца Деволана, сьогодні, особливо її центральна частина, являє собою, за оцінками фахівців, архітектурний заповідник, в якому в камені завмерли епоха і часи.

На жаль, історичний центр Одеси, що міститься на площі у 18 квадратних кілометрів, незважаючи на спроби врятувати його, повільно руйнується. 1200 пам’яток архітектури, розташовані в центрі Одеси, потребують якщо не капітального, то хоча б поточного ремонту. Фактична відсутність у бюджетах різних рівнів коштів на утримання, ремонт архітектурних та історичних пам’яток призводить до того, що від них іноді залишається в ліпшому разі технічна документація.

Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, а саме воно зобов’язано займатися охороною культурної спадщини в регіоні, веде пошук інвесторів, котрі готові взяти участь у порятунку архітектурних реліквій.

15 листопада 2002 року, керуючись розпорядженням Одеської обласної держадміністрації, управління охорони об’єктів культурної спадщини уклало з однієї із комерційних фірм охоронний договір на орендне користування пам’яткою містобудування і архітектури за адресою провулок Чайковського, 12.

«Орендному коню» в зуби заглядають

Кілька слів про архітектурну пам’ятку, яку передали в оренду комерційній фірмі. Йдеться про двоповерховий будинок у дворі колишнього готелю «Північний», а нині житлового будинку. Його було побудовано в 1912—1913 роках архітектором Юрієм Дмитренком як театр-вар’єте. Постояльці готелю спеціальним переходом потрапляли до театру-вар’єте, де за столиками спостерігали за виступами артистів.

Одразу після громадянської війни готель «Північний» перетворився на типову одеську комуналку, а в театрі-вар’єте свого часу розміщувалися Театр політсекретаріату Чорноморського червоного флоту, Клуб міліції, Театр робочої молоді, Театр музичної комедії, Театр юного глядача, Театр ляльок.

У 1987 році будинок колишнього театру-вар’єте було взято під охорону держави як пам’ятка містобудування і архітектури місцевого значення. А з 1991 року будинок колишнього театру перебуває на балансі управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації.

За роки театрального життя архітектурна пам’ятка не просто занепала, вона перебуває на межі руйнування. Це, до речі, зафіксовано в акті технічного стану будинку за результатами обстеження, проведеного експертами перед початком реставрації. Коли представники комерційної фірми, яка зважилася взяти в оренду будинок, уперше з’явилися в ньому, побачили жахливу картину — інтер’єри театру практично були зруйновані, стіни будівлі, що не опалювалася протягом десяти років, зміїлися тріщинами, дах був схожий на решето, грибок «доїдав» будинок, а основні конструкції ось-ось мали завалитися. Протягом десяти років у колишньому театрі-вар’єте жили наркомани, алкоголіки, повії та бомжі. Жити пам’ятці архітектури, за оцінками експертів, залишалися не роки, а лічені місяці. Ось такий «орендний кінь» дістався підприємцям.

Без господаря дім — сирота

Начальник управління охорони об’єктів культурної спадщини обласної держадміністрації Наталя Штербуль і підприємці були єдині в думці: архітектурна пам’ятка має бути відреставрована не на шкоду її первісному вигляду, як того і вимагає чинне українське законодавство. І тому, скажімо так, потурань бізнесменам не було жодних. А вони їх, до речі, і не просили. Було перероблено первинні варіанти ескізного проекту, проектної документації. Мало того, проектну документацію розглянули на консультативній раді з питань культурної спадщини. Ці питання розглядалися кваліфікованими експертами НДІ досліджень охорони пам’яток Міністерства культури і мистецтв України, державної служби охорони культурної спадщини, УкрНДІпроектреставрація. Думки експертів були позитивні і практично благословляли початок реставраційних робіт.

Вони почалися 2003 року. Найгірші припущення фахівців про те, що будинок от-от завалиться, підтвердилися: щойно будівельники розпочали розчищати прибудову до східного фасаду, ріг будинку обвалився.

Ця прикра обставина стала для підприємців своєрідним попередженням — під час реставрації необхідні обережність, старанність, скрупульозність.

Насамперед підприємці провели протиаварійні роботи, тобто одержали гарантію, що будинок не завалиться під час реставрації. Потім залучили фахівців найвищої кваліфікації — декор та інтер’єри внутрішнього приміщення, карнизи, оздоблення фасадів потребували «реставраційного хірургічного втручання» саме таких фахівців.

Реставраційні роботи в провулку Чайковського велися без звичного в таких випадках інформаційного галасу. Підприємці, відомі в Одесі люди, вважали, що благі справи повинні робитися в тиші, без помпезності, галасу. Правильне взагалі-то рішення зіграло в цьому разі фатальну роль.

Нібито обурені жителі будинків по провулку Чайковського звернулися в правоохоронні органи з вимогою «негайно зупинити руйнування пам’ятки архітектури».

Влада, як тесля — що захоче, те і вирубає

Супероперативно відреагувавши на так зване звернення громадян, слідче управління УМВС в Одеській області 24 червня 2005 року порушило кримінальну справу № 01200500096 за ознаками злочину, передбаченого ч.4. ст.298 Кримінального кодексу України «Знищення, руйнування або пошкодження пам’яток — об’єктів культурної спадщини і самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці». У число підозрюваних потрапили і начальник обласного управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної держадміністрації Наталя Штербуль, і підприємці, які уклали договір оренди і проводили реставраційні роботи. До речі, покарання за цією статтею передбачає позбавлення волі від трьох до восьми років.

Аналогів такої кримінальної справи в Одесі ще не було. І не лише тому, що було врятовано від фактичного руйнування будинок, занесений до реєстру пам’яток містобудування та архітектури, а місто одержало сучасний спортивно-оздоровчий центр. І не лише тому, що союз підприємців і органів державної влади виявився не тільки успішним, а й гідним наслідування. Громадський резонанс в Одесі ця кримінальна справа спричинила тим, що вона фактично могла поставити шлагбаум на добрих устремліннях інвесторів, які пропонують свої послуги для порятунку історичного центру Одеси.

Кримінальну справу в силу її суспільно-політичного значення було вилучено з Одеси і направлено для подальшого розгляду в Головне слідче управління МВС України.

Старший слідчий з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України майор міліції І. Гребенюк поставив перед експертами Київського НДІ судових експертиз запитання: «Чи збереглася культурна цінність будинку, розташованого за адресою провулок Чайковського, 12, після проведення будівельних і реставраційних робіт протягом 2002—2005 років?» Проведення експертизи було доручено заслуженому діячу науки і техніки України, доктору мистецтвознавства, професору, лауреату Державної премії України в галузі архітектури, академіку Української академії архітектури, почесному доктору Державного НДІ теорії та історії архітектури і містобудування, завідувачу відділу Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, професору Київського національного університету будівництва й архітектури Володимиру Тимофєєнку. Науковий стаж його діяльності в галузі дослідження пам’яток архітектури становить 41 рік!

Висновок авторитетнішого експерта свідчить:

«У процесі здійснення будівельних робіт протягом 2002-2005 років ядро колишнього театру-вар’єте (головний фасад, вестибюль, головний зал) ретельно відреставровано, прибудови виконані в суворій відповідності до минулого вигляду бічних і задніх фасадів і дотримання архітектурної концепції проекту будинку архітектора Ю. Дмитренка. Тобто після реконструкції спорудження зберегло свою культурну цінність і обов’язково має залишатися в списку пам’яток архітектури міста Одеси».

Керуючись висновком експертів майор міліції І. Гребенюк установив, що будинок — пам’ятка, про яку йдеться, під час проведення ремонтно-реставраційних робіт протягом 2002—2005 років не було знищено чи зруйновано і тому в діях службових осіб управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної держадміністрації і підприємців-інвесторів немає складу злочину, передбаченого ч.4. ст.298 Кримінального кодексу України.

Старший слідчий з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України майор міліції І. Гребенюк 8 серпня 2006 року виніс постанову про закриття кримінальної справи.

Одеса.

Замість епілогу

Я бачив десять років тому майже зруйнований театр-вар’єте в дворі будинку в провулку Чайковського, 12. Побував там і нещодавно під час підготовки цього матеріалу. Управлінню охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, будівельникам і реставраторам, підприємцям-інвесторам Одеса зобов’язана порятунком від руйнування пам’ятки архітектури. Сьогодні за цією адресою живе архітектурне диво, архітектурна казка.

А хто врятує від руйнування багато інших пам’яток історичного центру Одеси? Чи знайдуться інвестори, котрі готові ризикнути вкласти гроші в реставрацію пам’яток архітектури? Сподіватимемося, що історія з кримінальною справою, яка лопнула, як мильна булька, стане уроком і для правоохоронних органів, і для інвесторів.