Національний медичний університет імені О. Богомольця відзначає ювілей — 165-річчя. Створений на базі медичного факультету Київського yніверситету св. Володимира він і досі залишається флагманом вітчизняної освіти. Однією з перших на факультеті заснували кафедру очних хвороб. Рішення про її відкриття було прийнято в 1869 році. Цю дату можна вважати днем народження української офтальмологічної школи. Відтоді медицина зробила помітний крок уперед. Якщо раніше діагноз пацієнтам встановлювали за допомогою зірок, то нині це робить найновітніша техніка. А на зміну лупі й очному дзеркалу («пращуру» офтальмоскопа) прийшла сучасна апаратура.

А починалося все так... Одержувати знання та навички з практичної офтальмології та хірургії ока студенти почали ще за часів першого декана медичного факультету Володимира Караваєва. Він сам успішно оперував хворих на катаракту. Істотно вдосконалив техніку цього оперативного втручання і виконував його за півтори хвилини(!). На рахунку видатного хірурга 16 тисяч операцій, і серед його пацієнтів було чимало закордонних.

Першим завідувачем кафедри став професор Олександр Іванов. Він також очолив головну клініку Київського університету. За роки його керівництва амбулаторію клініки відвідали більш як 20 тисяч пацієнтів, а це майже дві тисячі хворих на рік. Іванов відомий як основоположник патологічної анатомії в офтальмології. Його роботи були присвячені мікроскопічній анатомії усіх тканин ока і враховували надбання Західної Європи.

Серед офтальмологів країн СНД сьогодні дуже популярний журнал «Вестник офтальмологии». Звідти вони дізнаються про останні досягнення сучасної медицини. Нині довідник видається в Москві. Проте мало кому відомо, що своїй появі він завдячує українському професору Андрію Ходіну і свою історію розпочинає в Києві.

Учню Ходіна професору Олександру Шимановському вдалося здійснити переворот у тогочасній офтальмології. Вихованець медичного факультету у 1893 році перший у царській Росії виконав операцію з пересадки переднього відділу ока. Для цього він використав трансплантат, видалений у хворого на глаукому. Трансплантат не прижився. Проте висновки Шимановського знадобилися для того, щоб через 29 років всесвітньо відомий академік Філатов здійснив вдалу трансплантацію рогівки, взятої з трупного ока, в Одесі. Ця найвідоміша операція допомогла зберегти зір багатьом хворим.

Після смерті уславленого вченого кафедру очолювали його наступники. Професор Левитський намагався оснастити клініку найсучаснішою діагностичною апаратурою. Тому ще до війни клініка володіла щілинною лампою, офтальмоскопом, камерою для фотографування очного дна. Тоді саме зародився студентський науковий гурток, де студенти не тільки поглиблювали свої знання з офтальмології, а й виконували наукову роботу. За більш як 70-річну історію з гуртка вийшло багато нині відомих учених: Р. Скрипник, О. Куриліна, Т. Баран, О. Вітовська, Д. Чурюмов, Н. Гребень та І. Скрипниченко. І сьогодні заняття гуртка відвідують близько 40 студентів. Марія Галась — одна з них. Завдяки своїм керівникам дівчина вже стала переможцем всеукраїнської медичної олімпіади в Одесі. А також гідно представила наукову доповідь у Санкт-Петербурзі.

І досі у Жовтневій лікарні діє пункт невідкладної допомоги. Його в 1958 році відкрив керівник кафедри Павло Плітас. Нині це єдиний пункт у Києві та в усій Україні, куди цілодобово звертаються з травмами ока. Щодня більш як 100 пацієнтів. За словами офтальмологів, травми змінюються з плином часу. У 1960—1970 роки зросла кількість виробничих ушкоджень, далі — сільськогосподарські, сьогодні — побутові, кримінальні та автомобільні. Як правило, це дуже серйозні травми, тому офтальмологи співпрацюють з травматологами, нейрохірургами, невропатологами. У скрутних ситуаціях діють як єдиний налагоджений механізм. Так, під час затемнення сонця 1999 року до офтальмологів зверталися цілими сім’ями. Спостерігаючи за природним явищем без спеціальних пристроїв багато хто отримав опіки і міг втратити зір. Пізніше цей випадок вилився у дисертацію, присвячену впливу сонячного опромінювання на орган зору.

Під час головування професора Плітаса на кафедрі з’явилися й інші нововведення: глаукоматозний кабінет і перша в Києві лабораторія з добору і виготовлення контактних лінз. Упродовж 19 років кафедру очолювала професор Тетяна Шлопак. За цей час вона підготувала 6 докторів наук, які керували кафедрами в інших вищих навчальних закладах, та 18 кандидатів медичних наук.

З 1985 року й донині кафедру очолює член-кореспондент АМН України, професор Геннадій Жабоєдов (на знімку). Під його керівництвом співробітники кафедри консультують і лікують хворих у міських лікарнях та поліклініках. Навчальна робота проводиться на кількох базах: в очному відділенні «Травма ока», клініці «Ексимер», Київській обласній лікарні. Там студенти проходять практику. Для них влаштовують прямі трансляції з операційної — так звана «жива хірургія». До клінічної аспірантури та магістратури приїжджають з усіх куточків планети. Перуанець Хосе Хименез дізнався про університет із реклами. Вирішив спробувати і не помилився. Уже на місці вивчив мову і отримав спеціалізацію. Про свій вибір не жалкує. Каже, що природжений офтальмолог.

Завдяки професору Г. Жабоєдову на кафедрі значно розширено дослідження з діагностики та лікування захворювань зорового нерва і сітківки. Істотно збільшився і обсяг оперативних втручань на мікрохірургічному рівні: від операцій первинної хірургічної обробки ока у разі травматичних уражень до імплантації штучного кришталика при ускладнених катарактах. Здійснюють тут і пластичні операції після опіків та новоутворень із застосуванням комбінованих методів лікування. А в 2005 році на базі кафедри відкрито курси для лікарів-офтальмологів із застосування сучасних лазерних технологій...

Історія кафедри унікальна. Такою її роблять люди. Лікарі-офтальмологи. Щодня вони заглядають у наш внутрішній світ і роблять усе можливе, щоб ми не перестали бачити зовнішній.