І нинішнього року чимало господарств «обпеклося», придбавши замість якісного посівного матеріалу фальсифікат

Зернова жнивна епопея незабаром перейде у збирання цукрових буряків. Потенціал, принаймні, на старті, у нас є. Національна асоціація цукровиків «Укрцукор» підвищила прогноз виробництва солодких коренів з 2,06 мільйона до 2,13 мільйона тонн. За оцінками фахівців, буряки, порівняно з торішніми, у середньому виграють і за масою, і за цукристістю. На одну п’яту зросли й посівні площі. Зважаючи на те, що внутрішня потреба країни в цукрі за різними оцінками становить 1,6 —1,8 мільйона тонн, уперше за багато років можна говорити про експортні перспективи України цукрової.

Тепер — не розгубити б під час солодких жнив накопичений багаж. Хоча й до збирання ситуація може зазнати істотних змін. Погода для коренеплодів у першій половині вегетаційного періоду була не надто сприятлива. Висока вологість, пониження температури вночі їм не на користь, деінде спостерігався процес гниття культури на корені. На окремих полях ураження кореневими гнилями становило до 15 відсотків. За словами заступника директора ТОВ «Торговий дім «Насіння» кандидата біологічних наук Леоніда Островського (на знімку), хвороба здатна «з’їсти» велику частку врожаю.

— Серед чинників, що впливають на продуктивність культури, — каже він, — понад п’ятдесят відсотків не залежить від людини. Дев’ятирічні польові досліди, проведені у восьми різних місцях Німеччини, засвідчили: врожай коренів на 34 відсотки залежить від погодних умов, ще на 17 відсотків від місця вирощування. На 14 — від обраного сорту, на 11 — від внесення добрив, на 10 — від густоти рослин, на 9 — від строку збирання, ще на 5 відсотків — від терміну посіву.

Щодо якості насіння та вибору сорту. Ці чинники хоч і не вирішальні, проте надзвичайно важливі. Звісно, коли у господарстві буряки вирощують за «варварською» технологією: не мають сівалок точного висіву, не вносять достатньо добрив, не використовують засобів захисту рослин і врожайність 200 центнерів з гектара їх цілком влаштовує, то вибір сорту, гібриду, і навіть якість насіння, не має істотного значення. Достатньо, щоб воно відповідало хоча б мінімальним вимогам чинного стандарту — забезпечувало не менш як 80-відсоткову схожість. Але нинішні селяни, схоже, розуміють: головне не просто, як раніше, кинути щось у землю, відзвітувавшись перед райуправлінням агропромислового розвитку. Треба орієнтуватися на кінцевий результат. І якщо керівник господарства розраховує на більші польові дивіденди — адже потенціал продуктивності цукристих принаймні втричі вищий — не обійтися без впровадження сучасної технології вирощування. І тут треба дивитися у корінь, думати чим сіяти.

...Леонід Островський — людина у насіннєвій справі доволі авторитетна. Йому незабаром сімдесят. Тридцять років наукового стажу, тривалий час працював завідувачем відділу насінництва Інституту цукрових буряків, де займався науково-дослідною та педагогічною роботою. Має понад 80 наукових праць, два авторські свідоцтва та один патент на винахід.

Леонід Леонідович каже, що насіння — його покликання: «Коли за зерно, молоко і м’ясо роздавали нагороди, я теж отримав за насіння двадцять років тому орден «Знак пошани».

У мого співрозмовника вкрай напружений графік, наче і нема за плечима років: «Виступаю на семінарах з насінництва та буряківництва — районних, обласних, регіональних та на днях поля. Лише наша компанія щороку проводить таких два-три десятки. Оце (показує «амбарну» книгу) я усі семінари фіксую, подивіться, скільки... За два з половиною роки 164 тисячі кілометрів проїхав — 319 днів відряджень. Якщо до кінця року так попрацюю, із трьох років один буде у виїздах».

На перший погляд, розповідає Леонід Островський, купити посівний матеріал не проблема — були б гроші. Пропозицій вистачає. Вітчизняний ринок об’ємний. За експертними оцінками, в Україні щороку реалізується насіння майже на п’ятдесят мільйонів доларів. Позмагатися за шмат цього пирога дедалі більше охочих. Тепер посівний матеріал цукрових буряків реалізують близько півтисячі приватних осіб та компаній. Біда у тім, застерігає фахівець, що аж ніяк не всі продавці пропонують якісне насіння. До країни різними шляхами потрапляє певна частина насіння сумнівного походження — усілякий непотріб, приміром, з простроченим терміном зберігання, через що воно втратило свою схожість та захист. Вистачає, на жаль, на цьому ринку і фальсифікату. А приблизно 17 відсотків від того, що реалізується, — контрабанда.

Непоодинокі випадки, коли сільгосппідприємство купує розрекламований продавцем нібито якісний посівний матеріал, витрачається на пальне, добрива, гербіциди, інвестуючи чималі кошти у кожен гектар посівів, а в результаті — замість налитих цукром коренеплодів виростають буряки з низьким вмістом цукру та незадовільними технологічними якостями. Бо «елітне» насіння у привабливій упаковці виявилося звичайним фальсифікатом. А з’ясувати де воно справжнє, а де підробка, під час покупки за зовнішніми ознаками практично неможливо. Тому господарникам треба бути вкрай обережними і купувати насіння тільки у надійних постачальників.

...Підприємств, які займаються насінництвом на професійному рівні, небагато. Одне з них — Торговий дім «Насіння». Тут впевнені в якості свого посівного матеріалу. Адже купують елітне насіння цукрових буряків. Уже з нього в обраних господарствах, які успішно пройшли процедуру сертифікації, за наукового забезпечення та під контролем фахівців цієї компанії вирощується насіння фабричне, яке після промислової підготовки йде для масових посівів. Обробляється увесь посівний матеріал на модернізованих за кращими світовими стандартами насіннєвих заводах. Торговий дім об’єднує два підприємства: «Агроград В» (Вінницький насіннєвий завод) і «Ворскла» (Тростянецький насіннєвий завод, що на Сумщині). Якість їх продукції контролюється в контрольно-насіннєвих лабораторіях та лабораторіях ґрунтової схожості.

Уже четвертий рік поспіль на Миколаївщині, Сумщині, Вінниччині, Рівненщині, Тернопільщині та Черкащині торговий дім проводить демонстраційні посіви цукрових буряків найпоширеніших гібридів і сортів. Під кожний відводяться невеликі ділянки: 30 — 75 соток. Господарствам, які є випробувальним полігоном, посівний матеріал постачають безплатно. Від них потрібна лише сумлінна праця, суворе дотримання технологій та методики післяреєстраційного випробування різних сортів і гібридів. До того ж весь урожай залишається в цих сільгосппідприємствах, фахівців від торгового дому цікавлять лише зразки буряків для визначення цукристості та результати досліджень.

За словами Леоніда Островського, демонстраційні посіви дають відповідь на запитання, який гібрид для того чи іншого регіону підходить найкраще. Результати трирічних досліджень Леонід Островський представив у брошурі «Продуктивність цукрових буряків різних гібридів і сортів в демонстраційних посівах».

— Вітчизняні гібриди, — наголошує він, — мають дуже високий потенціал продуктивності. Десять тонн цукру і більше з гектара. Врожайність буряків — до 600 і більше центнерів з кожного гектара. Буряки цих сортів і гібридів адаптовані до наших умов. Та й насіння не особливо дороге. Можна використовувати його і мати високий результат. Нинішнього року буряки, особливо імпортних гібридів, дуже загнивають. Це істотний недолік закордонного насіння. Не хочу гудити іноземну селекцію, бо, — вважає Леонід Островський, — вона ведеться на надзвичайно високому рівні. Але в буряківництві там інша ситуація. У них і ґрунти не такі інфіковані, і захист рослин поставлено на рівні. За кордоном у селекції недостатньо займалися кореневими гнилями, бо у них в буряківництві — інша схема роботи: зібрані буряки одразу йдуть на переробку, а не лежать місяцями у кагатах. Не можна однозначно сказати, яке насіння цукрових буряків краще — вітчизняне чи імпортне. Чимало звідти йде до нас непотребу, але й хороше насіння постачають. Ціна за якісне насіння, щоправда, кусається: близько 140 євро за посівну одиницю. Тобто приблизно 1200—1300 гривень треба заплатити за насіння на один гектар. Наше аналогічної якості в 3—4 разів дешевше. І, гадаю, навіть якщо, скажімо, на вимогу СОТ буде знято ввізне мито, ціна закордонного насіння не опуститься, тільки більше його сюди постачатимуть.

Єдине, що, на думку заступника директора Торгового дому «Насіння», треба пам’ятати тим, хто обирає закордонні гібриди — вони призначені для інтенсивних технологій, тому й віддачу від них можна отримати, якщо чітко виконувати агротехнічні вимоги. Але і тут буряководам можна перестрахуватися. Не варто, як то кажуть, класти яйця до одного кошика — треба сіяти різні гібриди. Не можна покладатися на один сорт або гібрид, бо за несприятливих умов у нього можуть проявитися недоліки, відсутні в іншого. Застосовуючи різні гібриди, можна вигідно розподілити і розтягнути час збирання врожаю.