До нашого корпункту зателефонував рівнянин Юрій Іванович Залета :

— Наближається велике і світле свято — День незалежності, а також свято Українського прапора. У мене є вірш про український прапор. Його я написав у 1990-му, коли тільки-но наша держава ставала на шлях незалежності...

І він приніс свої поезії. Не наполягав, щоб надрукували, тільки просив, аби його вірш про прапор прочитали люди, бо, як зізнався, «писаний він з глибини душі». Знайомство з долею автора дає зрозуміти, чому таке бажане для Юрія Івановича 24 серпня. Адже з дитинства, не сприймаючи тоталітарну систему, він у 1980 році став політв’язнем. З таким ярликом у радянські часи людині, яка вивчала іноземні мови у Львівському державному університеті імені І. Франка та Горлівському педінституті іноземних мов, було важко знайти роботу за спеціальністю. Тож Юрій Залета змушений був заробляти на хліб важкою фізичною працею. Зараз він працює референтом-перекладачем у Рівненському інституті слов’янознавства, викладає чеську мову.

І все-таки жодні життєві випробування не надломили цю людину. Навпаки — загартували, а ще — додавали сил до творчості. Ще в молоді роки Юрій Залета, взявши творчий псевдонім Юрій Загорський, написав збірку оповідань «Хто витримає спеку», яку схвалив до друку Григір Тютюнник. Він працює в усіх жанрах: прозі, драматургії, поезії і навіть у такому рідкісному, як нарис. У 1995-му побачила світ збірка віршів Ю.3агорського українською та російською мовами «Липнева ніч»—«Обеліски». «Не обзиваються громи» — його друга збірка поезій, «Виклик зимі» (2003 р.) — третя, п’єса «З вирію повернулися не всі» (2004 р.).

Вірш про український прапор, який пропоную вашій увазі, із збірки «Липнева ніч»:

Негода. Наче хвилі у Дніпрі,

Нуртують чорні хмари угорі.

Бувало також: мряка та імла

Неждано чистий обрій облягла.

раптом бачиш трепетну блакить —

То український прапор майорить.

Зима настала. Глибоченний сніг

На сквери, площі і бульвари ліг.

Та подивися, друже, у вікно,

Де має жовто-синє знамено.

Ласкавий літній легіт проліта...

Он там пливе пшениця золота.

Це український прапор-дивоцвіт.

Відбився в ньому неповторний світ.

І чорноморська гожа синява,

І далина мрійлива степова.

Карпати в нім, Донбас, Галичина —

Вся прехороша рідна сторона.

В нім біль народу, гордість, жаль і гнів,

Чекання світлих, радісних часів.

Рівне.