У суботу, близько 14-ї години, мешканці Новобогданівки, Спаського та деяких інших сіл Мелітопольського району побачили яскравий спалах світла, а потім високий стовп вогню та чорного диму, який піднявся над територією 275-ї бази ракет і артилерійських боєприпасів. Буквально за півхвилини до населених пунктів долетіла потужна вибухова хвиля. У багатьох оселях повилітали не тільки шибки у вікнах, а й двері. Такого жаху, який охопив людей, тут не було з травня 2004 року...

Назвати те, що сталося, випадковістю не можна, адже до трагічних подій травня 2004-го на території артбази зберігалося стільки боєприпасів, сумарний еквівалент вибухових речовин яких перевищував 50 тисяч тонн. На щастя, не всі вони тоді здетонували, але реактивні снаряди були розкидані на десятки кілометрів.

Окрім того, що лежить у бур’янах, на майданчиках сортування досі зберігалися 1253 тонни боєприпасів та вибухонебезпечних предметів. Особливу небезпеку становили 4,2 тисячі реактивних та артилерійських снарядів з пошкодженими зривниками, котрі не підлягали транспортуванню. Тільки нинішнього року від самозаймання пошкоджених освітлювальних мін та димових снарядів на базі тричі спалахували бур’яни, але завдяки діям гарнізону і рятувальників МНС біду вдавалося щоразу відвертати.

А тим часом після потужних вибухів детонували поодинокі боєприпаси. У саме пекло повели свої гусеничні пожежні машини ГПМ-5 командири екіпажів знаменитий майстер розмінування підполковник Олег Бондар (МНС) та прапорщик Андрій Драган (Збройні сили), який відзначився торік під час гасіння такої само пожежі. В суботу танкісти зробили по три виходи на палаюче поле, а в неділю, провівши о шостій ранку розвідку, вони безперервно перебували на вогняних рубежах. Виходили з небезпечної зони тільки для того, щоб заправити танки водою, яку підвозили пожежні автомашини. А довкола бази сапери почали збирати розкидані вибухами боєприпаси.

Від прямого влучення реактивних снарядів у Новобогданівці в одному місці згоріла хата, а в іншому — скирта сіна та хлівець із худобою. На щастя, обійшлося без жертв, але троє осіб з легкими пораненнями госпіталізовано.

За словами міністра з питань надзвичайних ситуацій Віктора Балоги, за технічну територію бази вилетіло близько 50 реактивних снарядів. Останній — після 21-ї години у суботу, і це стало головним аргументом стосовно відміни масової евакуації населення. Утім, офіційні дані свідчать, що 19 серпня з чотирьох навколишніх сіл було евакуйовано півтори тисячі людей. Йдеться про першу хвилю біженців, котрі самотужки залишили населені пункти й пізно увечері повернулися додому. Та була й організована евакуація мешканців Спаського до сусіднього села Терпіння, яку провів навчений гірким досвідом директор агрофірми «Мир» Василь Руденький. І треба віддати йому належне: хоча військові й досі не компенсували сільгосппідприємству завдані за три останні роки величезні збитки, у скрутну хвилину Василь Іванович завжди підставляє їм своє плече...

Надзвичайні ситуації на артбазі поблизу Новобогданівки уже вкотре свідчать про велику силу духу нашого народу. Тут діяла справжня громадянська (не цивільна) оборона, коли у перші ж хвилини небезпеки без вказівок зверху починає діяти громадський штаб, приймаються рішення, котрі миттєво виконуються. Чітко діє і місцева влада. Як сказав виконуючий обов’язки голови Запорізької облдержадміністрації Микола Фролов, уже через півгодини після першого вибуху по всьому периметру навколо артбази було виставлено міліцейські блок-пости і припинено рух на залізниці та автотрасі Харків—Сімферополь. З такою само оперативністю в лікарнях Запоріжжя, Мелітополя та інших великих міст були розгорнуті госпітальні відділення для прийому поранених, а до збірного пункту в Новобогданівці для евакуації населення почали під’їжджати автобуси.

Спочатку на ракетно-артилерійську базу прилетів перший заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій Володимир Антонець, потім — сам міністр Віктор Балога, командувач військ Південного оперативного командування Іван Свида та заступник начальника Генерального штабу Геннадій Воробйов. Дії цивільних координував заступник голови облдержадміністрації Микола Фролов. Після того, як стало зрозуміло, що пожежу загасити не вдасться, штаб почав вирішувати, що робити з населенням. Десь о двадцятій годині пролунав другий потужний вибух, але після цього спорадичні вибухи почали рідшати і, коли з технічної території бази вилетів останній реактивний снаряд, всі відчули певне полегшення. Опівночі канонада почала вщухати, і о третій ранку було прийняте остаточне рішення про відміну евакуації населення.

А от що робити з пасажирами десятків потягів, котрі застрягли на під’їздах до Мелітополя та Федорівки, ніхто не знав. На жаль, працівники сталевих магістралей не змогли полегшити становище своїх пасажирів, і ті мучилися від задухи та спраги хто півдоби, а хто — й більше...

Уранці після розвідки танкісти доповіли, що майданчик, де лежали реактивні снаряди, перетворився на суцільне місиво, а це відвернуло головну небезпеку. Зате на семи ділянках продовжувала тліти трава і зрідка вибухали снаряди та гранати. Їхні осколки не вилітали за межі технічної території бази. Тому після кількох її обльотів на вертольоті Віктор Балога прийняв рішення про відновлення руху на залізниці та прилеглій автотрасі. Спочатку, об 11-й годині, пішли вантажні поїзди, о 12-й зняли міліцейські блок-пости на автомагістралі, а о 14.45 пішли й перші пасажирські потяги.

Невдовзі на базу прилетів віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв. На короткій прес-конференції він повідомив, що на базі продовжують горіти сім осередків пожежі, з яких один надзвичайно складний. Прийнято рішення про залучення до його гасіння авіації та про повернення до раніше розробленої програми стосовно утилізації надлишкових боєприпасів. А от скільки днів триватиме боротьба з вогнем, віце-прем’єр-міністр сказати не зміг.

Коли напруження спало, адреналіну урядовцям, генералам та керівникам місцевої влади додали самі новобогданівці, котрі, зібравшися біля сільського Будинку культури, зажадали зустрічі з найвищим керівництвом держави. Річ у тім, що проблеми, котрі залишилися з 2004 року, тут вирішені наполовину. Обіцяли безплатно провести природний газ у кожну домівку, та трубу довели лише до села, а далі — як хочете. Те саме — з будівництвом відвідного каналу для стічних вод: канал прорили до залізниці, а зробити прокол для труби в насипі не дозволяють якісь інструкції. Заасфальтували кілька вулиць, зробили справжню «лялечку» з пошарпаної сільської школи, відремонтували пошкоджені вибухами будинки, але півсела до влади має претензії. Найстрашніше, ніхто не може дати гарантії, що такий жах не повториться знову. На жаль, ніхто не подбав і про психологічну підготовку населення. Багато хто з новобогданівців скаржилися і на те, що їхні діти в перші години після вибуху наче оніміли.

Стихійний мітинг влада випустила з-під контролю, і цим скористалися місцеві верховоди, котрі повели односельців на залізничний переїзд. О 17-й годині рух на залізниці було перекрито, і ніякі вмовляння заступника голови облдержадміністрації Миколи Фролова, міністра з питань надзвичайних ситуацій Віктора Балоги, віце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва, першого заступника голови обласної ради Олександра Клепкова і навіть делегації від пасажирів зупинених потягів на них уже не діяли. Те, що говорили охоплені відчаєм новобогданівці, було гіркою правдою. Однак вони перетворили на своїх заручників більш як 50 тисяч ні в чому не винних пасажирів.

«Окупація» залізниці тривала більше трьох годин і припинилася після делікатного, однак рішучого втручання міліції. Пасажири з поїздів, що проходили повз переїзд, вигуками і жестами висловлювали солідарність і щиру вдячність. Кому саме — новобогданівцям чи міліціонерам, котрі визволили їх з несподіваного полону, доводиться лише гадати.

Запорізька область.