У селі Мазепинцях Білоцерківського району щойно засновано благодійний фонд «Маєток Мазеп», метою якого є відновлення невеличкого укріплення-форпосту, що нагадувало б про витоки гетьманського роду.

У 1552 році на незаселеному півдні Київщини постав Білоцерківський замок, який був збудований як важливий охоронний форпост для Києва від набігів ординців. Влада заохочувала переселятися сюди люд для варти, виконання тих чи інших служб податковими пільгами, землею. Не від доброго життя, а швидше через скруту, фінансові та майнові проблеми зголосився на переїзд у небезпечне прикордоння Михайло Мазепа. У грамоті польського короля і великого князя литовського Зигмунта ІІ Августа від 15 червня 1572 року визначена плата новому прибульцю-військовику: «... Мы теды на первых панов рад наших причину службы и годность шляхетного Михайла Мазепы, земянина нашого земли Киевское залецаючих, дали есьмо ему, якого ж и тым листом нашим даем в земли Киевской землю пустую, людьми неоселую, лежачую около речки Каменицы, почавши от мосту, на который идет Великий Гостинец, аж до урочища Посникова, зо всими належностями и пожитки, ку той земле прислухаючими, так, яко ся тая земля здавна в собе мает». Новоосадник мав за неї нести «службу земскую военную потому, яко иные обыватели повету Киевского служат».

У люстрації староств Київського воєводства 1616 р. власником «хутора Кам’яниці» значився «шляхетний Миколай Мазепа Колединський», який займав його «правом вічним... від короля Августа наданим 1572 собі і нащадкам даним».

Хутір Мазеп у перші десятиліття свого існування був облаштований як передній опорний пункт Білоцерківського замку. У разі небезпеки його мешканці одразу мали сповістити про прихід ординців у Білу Церкву. Згодом, до кінця ХVІ століття, виникло чимало нових населених пунктів південніше фортеці. Незважаючи на ризик, освоювати порожні родючі землі кинулись сотні осадників, тисячі шукачів кращого життя. За якихось два-три десятиліття на просторах південніше Білоцерківського замку виникло сотні поселень, містечок. Ця обставина внесла свої корективи у життя хутора. Відпала необхідність у безпосередній вартовій службі — адже прикордоння перемістилося далеко вглиб краю. Водночас власник хутора міг у будь-який момент залучатись керівництвом Білоцерківського замку для військових операцій, пов’язаних з відбиттям набігів кримчан тощо. Тому його військова служба не набула формальних ознак і продовжувалась у новій якості. Фактично вона у такий спосіб трансформувалась на зразок реєстрової козацької повинності. Саме тому Мазепи були не чужинцями серед повсталого люду і опинились пізніше у козацькому стані Богдана Хмельницького. Водночас як власникам населеного пункту їм було вигідно запрошувати на поселення нових людей, які через певний час мали сплачувати податок. У середині ХVІІ століття хутір перетворився на залюднене село, яке стали прозивати Мазепинці.

Оскільки воно у ті часи переходить у володіння Адама-Степана* Михайловича Мазепи, батька Івана Мазепи, то це означає, що він був прямий нащадок Михайла —Миколи Мазепи. На це вказує й привілей Яна Казимира 1659 р. Адамові Мазепі. У ньому зазначається, що це село «предки його (А. Мазепи. — Авт.) за привілеєм Зигмунта Августа, антесесора і дядька нашого коштом своїм заселили».

Олег Брильянт довгий час працював в одному з прибалтійських портів, а оце, ставши пенсіонером, вирішив повернутися на батьківщину. У Мазепинцях і викупив три роки тому садибу-пагорб, де колись стояв форпост Мазеп.

— Тут була сторожева вишка, з якої добре було видно і шлях, і найближчу місцевість, — каже він. — Я вирішив створити фонд «Маєток Мазеп», щоб відтворити той час. Планую побудувати помешкання для приїжджих, охоронну вежу, з якої можна буде спостерігати, як і в давнину, далекі мальовничі краєвиди.

Олег Євгенович показав «родзинку» садиби.

— Ось тут, — показує, — недавно стався провал грунту. А там, бачите, яке провалля , а далі хід у підземелля. Я туди сам боюся лізти. Але ж там для археологів, підозрюю, буде така пожива...

Одне слово, садиба Мазеп таїть у собі ще чимало загадок та таємниць. Новий власник її постарається з допомогою істориків, археологів їх розгадати. Можливо, саме там знайдуться приховані у підземеллі незнайдені скарби гетьмана І. Мазепи?

Мазепинці

Білоцерківського району

Київської області.