Через те, що «буксують» лізинг і компенсаційні кредити, на складах підприємств сільгоспмашинобудування накопичилося техніки майже на 500 мільйонів гривень

Днями офіційна делегація від Міністерства промислової політики разом з керівниками провідних заводів відбуде до Москви. У Білокам’яній заплановано зустрічі з російськими колегами.

За словами голови Держдепартаменту тракторного і сільгоспмашинобудування Володимира Саченка, серед основних тем до обговорення — вивчення можливості збільшення поставок української техніки до Російської Федерації, зокрема відкриття спільного торгового дому для продажу української продукції. У плані Мінпромполітики — поїздки найближчим часом до Казахстану, Молдови, Узбекистану. Мета та сама: налагодження реалізаційних зв’язків на теренах колишнього Союзу вітчизняної сільгосптехніки.

Пробити вікно на Схід — завдання для галузі більш ніж актуальне. Можна сказати, питання життя і смерті. Хоча всі платоспроможні замовлення сільгосптоваровиробників заводами виконуються у повному обсязі, за інформацією Володимира Саченка, оприлюдненою на засіданні галузевої колегії, на складах заводів накопичилося нереалізованої техніки майже на 500 мільйонів гривень. І це при тому, що порівняно з аналогічним періодом минулого року придбання техніки made іn Україна зменшилося на 37 відсотків.

З січня до березня простоював «ХТЗ». Колишній флагман радянського тракторобудування переживає не найкращі часи. На його майданчиках тоді накопичилася тисяча непроданих машин удосконаленої моделі. Попри те, що вони мають великий попит у Росії та Казахстані.

— Ми були вимушені зупинити виробництво, —розповідає Олександр Кривоконь, президент ВАТ «ХТЗ», — щоб розпродати це все, щоб не загубити завод. Треба встановити чіткі правила гри. А так — шарахання з одного боку в інший. Держава взялася компенсувати аграріям 30 відсотків вартості придбаних сільгоспмашин вітчизняного виробництва. Однак у бюджеті на це передбачено тільки 30 мільйонів гривень — ледь вистачить для одного лише «ХТЗ». Страждаємо ми, як виробники техніки, страждають і господарства. Їм трактор потрібен сьогодні, а вони вичікують. З початку року українські аграрії придбали лише 150 тракторів нашого заводу, тоді як за кордон реалізовано понад тисячу.

На думку Володимира Саченка, вітчизняне машинобудування пробуксовує насамперед через відсутність державної підтримки селян. Не працюють механізми фінансового лізингу, практично не діє механізм довгострокових компенсаційних кредитів. І якщо, приміром, торік тільки на умовах лізингу на цей час було закуплено техніки на 107 мільйонів гривень, то у поточному — нуль.

Продукція багатьох підприємств галузі залишається незатребуваною — заводи у бурхливому морі ринкової стихії виживають хто як може. Вони змушені освоювати нові види машин, які до сільськогосподарського виробництва не мають жодного відношення. Це спеціалізоване та нестандартне обладнання для «Укрзалізниці», МНС, комітетів лісового і водного господарств. Рятує потужності від простоювання і виготовлення великих обсягів запасних частин, «популярність» яких у господарствах з року в рік зростає.

Водночас для комплексного вирішення конкретних завдань технічного переоснащення галузей АПК заводи об’єднують свої зусилля. Так, підприємства «Ковельсільмаш» (Волинська область), «Чортківський завод «Агромаш» (Тернопільська область), «Адвіс» (Хмельницька область), «Галещина машзавод» (Полтавська область), «Хмільниксільмаш», «Могилів-Подільський машзавод» (обидва — Вінницька область) тісно співпрацюють з вінницьким ВАТ «Брацлав», яке випускає доїльне устаткування, і разом взялися за будівництво «під ключ» нових та переоснащення існуючих молочно-товарних комплексів. Такі сучасні доїльні комплекси вже створено в деяких господарствах Криму, а також Херсонської, Чернігівської, інших областей. Нещодавно здано замовникам доїльний зал на 1200 корів у селі Бурти Кагарлицького району Київської області та в Старобешівському районі Донецької області. Завершуються пусконалагоджувальні роботи комплексу на 800 голів у селі Червона Слобода Черкаської області. До кінця року мають бути здані в експлуатацію дев’ять таких комплексів в Україні, чотири — в Росії та один — в Білорусі.

— Українські трактори і комбайни, — погоджується керівник Держдепартаменту, — за багатьма показниками поступаються імпортним зразкам. А от недороге за світовими мірками доїльне обладнання Брацлавського заводу — поза конкуренцією. Однак навіть воно через брак коштів у сільгоспвиробників для українських корів недоступне. Щоб платити людям зарплату, керівництво заводу шукає ринки збуту за межами країни. А щоб зменшити витрати з експорту своєї продукції до Росії, «Брацлав» у вересні відкриває в Бєлгородській області свою філію.

— Якщо взяти вітчизняні доїльні зали, інтелектуальні доїльні апарати, за деякими параметрах вони навіть перевищують імпортні аналоги, — переконаний Петро Михайленко, виконавчий директор ВАТ «Брацлав». — А Україна — парадокс — не може дозволити собі їх купувати. Тому ми шукаємо ринки збуту в Росії, Казахстані, Узбекистані, навіть з Південно-Африканською Республікою налагоджуємо зв’язки.

Проте головним завданням на найближчу перспективу, впевнений Володимир Саченко, залишається підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної техніки. Оптимальний варіант — створення в Україні спільних підприємств з виробництва нових машин високого технологічного рівня. Певні напрацювання у цьому напрямі вже є. Так, ВАТ «Червона зірка» налагоджує з фірмою «Лемкен» виробництво енергоощадних ґрунтообробно-посівних комплексів типу «Солітер». Ведуться переговори з фірмою «Амацоне» стосовно виробництва сівалок точного висіву та іншої техніки.

Схожий шлях обрали для себе «Фрегат» (Миколаївська область) та «Галещина машзавод», які ведуть переговори з іноземними компаніями про створення спільного виробництва посівної техніки, машин для внесення рідких добрив та догляду за посівами, зрошувального обладнання тощо. «БілоцерківМАЗ» збирається разом з заводами об’єднаної Європи випускати кормо- та картоплезбиральну техніку.

Галина КВІТКА, Валерій ДРУЖЕНКО.