Господар усьому голова

Розпочав Валерій Васильович своє фермерування з 1992 року, коли перший Президент України Леонід Кравчук підписав Закон «Про фермерське господарство».

— Я завжди бачив себе в сільському господарстві, — розповідає Валерій Власюк. — Але я бачив, що в колгоспній системі треба щось змінювати. Мені пощастило. У ті часи фермерові-початківцю було легко одержати кредит у банку. Взявши мільйон купоно-карбованців кредиту, придбав два нові трактори і комбайн. Через галопову інфляцію кредит швидко погасив і почав розвивати своє фермерське господарство.

Люди одразу побачили в дипломованому механікові (Валерій закінчив столичну сільгоспакадемію) хазяйновитого чоловіка. Ще б пак: вся родина у Власюків така. Єрмола Власюк, коли прийшов з Щекичина в Іванівку у прийми, був добрим господарем. А діда Пилипа ще до війни люди обрали головою сільради. Був головою сільської ради й батько Василь Пилипович. Валерій знає свою родину до шостого покоління. Можливо, саме тому так прикипів він до рідної землі. Бог дав йому з дружиною п’ятеро дітей. Отже, і тут він дбає, щоб родина була сильна і велика. Йому є для кого і заради кого працювати.

До 1997 року фермерові В. Власюку селяни довірили 160 гектарів своїх паїв, а вже наступного — 300. А у 1999-му люди попросили його взяти під опіку КСП «Україна» — місцеве господарство, яке потребувало доброго хазяїна. До Валерія Власюка потягнулася ще й частина пайовиків зі Старого Корця, Березівки, Коловерті, Залізниці, Стовпина, Даничева, Межиріч, Жадківки. Відтак оброблювана площа збільшилася до трьох тисяч гектарів. А це означало, що без науки, технологій, нових сортів, сучасної техніки дати лад землі неможливо. Крім того, як висловився Валерій Васильович, він виконує соціальну функцію держави: дає роботу, зарплату, сплачує кошти до Пенсійного фонду, податки.

Валерій Власюк цікавий співрозмовник. Говорить повільно і впевнено.

— Валерію Васильовичу, у Корці почули, що у вас на окремих площах зібрали по 76 центнерів пшениці на круг? — запитуємо фермера.

— З такою врожайністю маємо лише шість гектарів. Ми тісно співпрацюємо з французькою фірмою «Суфія». Саме з її допомогою заклали експериментальну ділянку, яка й дала такий результат. А загалом нинішній рік не дуже вдалий для пшениці, — відверто каже господарник.

Фермер Власюк посіяв пшеницю кращих сортів «поліська-90», «білоцерківська», «подолянка», «донецька» і навіть російський «Єрмак». Більшість збіжжя іде третім класом. Відомо, що приймальні пункти наживаються саме на тому, що господарства не можуть забезпечити високої якості. Отже, завдяки дотриманню всіх вимог технологій на власюкових полях родить висококласна пшениця. А тому й ціна на зерно буде висока. Ми побували з Валерієм Васильовичем і на току, і на жнивному полі. Ніде не бачили метушні, всюди панують масштаб і врівноваженість. На току розмовляємо з робітницею Аллою Климчук. Вона уже п’ятий сезон працює на очистці зерна.

— Їжджу на роботу з сусіднього Харалуга. Працюю із задоволенням, бо маю добрий заробіток, — каже жінка, ніжно беручи в руки зерно нового врожаю (на знімку угорі).

Та основні жнива роблять комбайнер Володимир Столяр і його помічник Дмитро Денисюк — на німецькому «Лексіоні».

— Я працював на «Колосах», «Нивах», «Джон Дірах». Приходив додому, падав від утоми, — каже Володимир Столяр (на знімку ліворуч). А на «Лексіоні» жнивувати одне задоволення. Кондиціонер створює в кабіні необхідний мікроклімат. Головне, щоб вчасно під’їжджали машини під завантаження. Адже висипаю зерно в автомобіль за одну хвилину. Комбайн не залишає стогів соломи. Машина її подрібнює і одразу розкидає по полю. Пізніше приорюють — одержують органічне добриво.

У конторі, крім чергового, нікого немає.

— А де ж конторські? — цікавимося.

— Ми вранці чітко запланували, що хто має робити. А як щось треба, то зараз добре працює мобільний зв’язок, — відповів на те фермер.

— Хто ж вони, найближчі помічники?

— Брат Юрій. Та й загалом підібралася команда кмітливих і працьовитих.

До Валерія Васильовича підбіг білявий хлопчик.

— То мій найменший — Костя, — обняв сина Власюк, — ще цей рік бігає. А наступного — у школу.

Син із задоволенням вибрався на могутнє батькове плече для фотографування (на знімку). Сину можна. А так Власюк нікому не дасть вилізти на плечі. Не той характер. Може, тому й успіх з ним.

Андрій БАБІНЕЦЬ, Олександра ЮРКОВА.

Рівненська область.