Ім’я людини, котра привела донецький «Шахтар» до перших його золотих медалей чемпіона України, відоме багатьом. Це Невіо Скала. І він, природно, був чи не найпочеснішим гостем на святкуванні 70-річчя «Шахтаря». Прес-служба клубу влаштувала з італійським тренером спеціальну зустріч.

— Нині я перебуваю у відпустці, — сказав «Містер» (так називають у «Шахтарі» сеньйора Скала). — Якщо матиму серйозні пропозиції, я знову порину у футбол. Але якщо відверто, то радо повернувся б в Україну чи Росію. До речі, у мене було чимало варіантів можливого працевлаштування, але я вважаю за краще ще трохи зачекати. Оце зараз працюю на одному сільськогосподарському підприємстві. І з величезним задоволенням кермую трактором...

— Чи могли б ви порівняти нинішній «Шахтар» з командою вашого періоду?

— На жаль, в Італію надходить недостатньо інформації про «Шахтар» і український футбол загалом. Для мене складно міркувати про донецький клуб, яким він є сьогодні. В команді відбулися кардинальні зміни. У нинішньому складі «гірників» залишилося не більш як 4-5 гравців, яких мені доводилося тренувати. Президент клубу і Мірча Луческу виконали глобальну роботу з посилення складу, в результаті — настав період успіху. А моя заслуга, здається, залишилася міцним фундаментом для майбутнього «Шахтаря».

— Це ще при вас Анатолій Тимощук став капітаном «Шахтаря». Напевно, йому під силу сьогодні грати вже на більш високому рівні?

— Я дуже поважаю цього гравця як чудового професіонала. Більше того, він мені як син. Вважаю, що Тимощук має шанси грати в будь-якій точці футбольної Європи. Але єдина проблема: президент клубу Рінат Ахметов не хоче його продавати і тому встановив за нього дуже високу ціну. Важко думати в цей момент, що Тимощук зможе залишити «Шахтар». Я його із задоволенням забрав би, але не маю таких можливостей.

— Після «Шахтаря» ви працювали в московському «Спартаку». Де було краще, цікавіше?

— Це два зовсім різних клуби, насамперед за інфраструктурою. Донецький «Шахтар» вирізняється чудовою організацією, чого не скажеш про «Спартак». Там дуже багато недоліків і недоробок. Але, попри все це, час, проведений у Москві, має для мене неабияке значення.

— Що можете сказати про скандал, який розбурхав італійський футбол?

— З великим здивуванням довідався про нього. Я досить довго не працював в Італії, тому в мене ніколи не було прямих контактів із людьми, причетними до цих неприємних подій. Гадаю, що клуби, яким було винесено покарання, отримали хороше попередження на майбутнє.

— Яка ваша думка з приводу конфлікту Зідана і Матерацці в фінальному матчі ЧС-2006?

— Мені доводилося працювати з Марко. На поле він буває злим, настирним, по-футбольному агресивним. Звичайно, Зідана слід було покарати, але ж Матерацці його спровокував. Особисто я засуджую вчинок обох гравців.

— Яку роль ви відводите собі в історії донецького клубу?

— Зараз я приїхав у Донецьк в дуже емоційному стані. Коли побачив фільм про «Шахтар», який нагадав мені про наші успіхи, серце таки сильно забилося. Гадаю, що я і мої помічники заклали фундамент для майбутнього команди «Шахтар». Ми добре працювали з президентом клубу, але якось він втратив рівновагу, і ми розсталися. Проте й досі в нас з Рінатом Ахметовым залишилися чудові стосунки. Сподіваюся, мені вдалося залишити в Донецьку приємні спогади про себе.

— З нагоди 70-річчя «Шахтаря» ви стали власником почесного ордена «За заслуги перед клубом». Скільки таких нагород у вашому активі, і яке місце у вашому домі займе знак від «Шахтаря»?

— Я виграв багато різних нагород з «Пармою», «Боруссією», «Бешикташем», «Шахтарем». Але якщо ви прийдете до мене, ви їх не побачите. Ці трофеї і пам’ятні знаки я тримаю в закритій шафі, а їхню роль і значення бережу в собі. Та найнезабутніші відчуття й емоції я пережив, вигравши з «Шахтарем» чемпіонські медалі.

Донецьк—Київ.