Аграрний фонд розпочинає прямі закупівлі зерна нового врожаю до державного продовольчого резерву. Про це заявив генеральний директор фонду Володимир Овчар. Планують, що закупівлі здійснюватимуть у всіх регіонах через Аграрну біржу за цінами, не нижче встановлених урядом мінімальних.

Пшеницю 3-го класу планують брати по 700 гривень за тонну, 4-го —по 610, жито 1-го класу групи «А» коштуватиме 540 гривень. У такий спосіб, крім поповнення засіків, мають на меті ще одне: держава намагається змусити зернотрейдерів платити аграріям більш високі ціни за вирощене. Саме в період збирання нового врожаю і настають «жнива» для «зернових» бізнесменів, для яких відкривається можливість купити партії колосових задешево і реалізувати, приміром, за кордон якнайдорожче.

Селяни, у свою чергу, змушені продавати колосові за ціною, трохи вищою за собівартість, щоб одержати кошти на проведення наступного етапу сільськогосподарських робіт. Треба сказати, сили у війні «держава — зернотрейдер» надто нерівні. В Аграрного фонду, як у тому фільмі, — провадити закупівлю великих обсягів зерна є бажання, але немає можливостей. Грошей небагато, і там збираються оперувати тими фінансами, які є, але для формування продрезерву в повному обсязі фонд дуже сподівається на виділення урядом 207 мільйонів гривень бюджетної позики. Про те, що з початком державних закупівель селянам навряд чи варто очікувати істотного підвищення цін на вирощені ними злакові, свідчить практика проведення подібних держзакупівель. Раніше зерно в державні, регіональні засіки брали переважно у «своїх». У кожному регіоні є одне-два сільгосппідприємства, котрі можуть похвалитися закупівлею за цією схемою колосових, із прийнятними цінами і своєчасним розрахунком за здане. Решта або не мали такої можливості реалізації, або змушені були працювати з держструктурами за правилом: «уранці — стільці, ввечері — гроші». Вечір, у ліпшому разі, наставав через кілька місяців. Тому багато хто з аграріїв довіряють у цьому плані трейдерам більше, ніж державі. Нехай навіть і зазнаючи збитків.