Голова Верховної Ради України Олександр Мороз оприлюднив «Коментар на злобу дня», в якому виклав сім тез свого бачення сучасної політичної ситуації в державі та рішень, які було прийнято для виходу з політичної кризи та формування нового уряду, повідомляє прес-служба СПУ. Подаємо ці тези у викладі.

1. Вибори не виграв ніхто. Політичні сили, що йшли за В. Януковичем під час президентської кампанії, здобули значно менше голосів, аніж 2004 року, хоч і зайняли перше місце на виборах цього року. Так само програли й сили, що підтримали В. Ющенка, а їх помаранчева частина роздрібнилася, пересварилася ще під час вересневого скандалу, одержавши хіба що перерозподіл виборчих симпатій на користь Юлії Тимошенко... Особливо програла партія, з якою ототожнюють як її лідера В. Ющенка — подвійна втрата голосів порівняно з виборами 2004 року.

2. Якщо не прикриватися «цінностями Майдану», то ПР, БЮТ і НУ однакові (за природою, ідеологією, намірами, складом). Інші ж партії — соціалісти й комуністи — через нечисленність фракцій істотно на розподіл влади впливати не могли. А те, що їх не підтримали виборці, сталося з кількох причин, головною з яких була інерція громадської думки, що від часів президентської кампанії зберегла для людей центри притягання з поділом на «наших» і «не наших». А щоб виборці не помітили тотожності тих та інших, у пропаганді потужно використовувались як аргументи питання мови, церкви, сепаратизму, націоналізму, НАТО і т. д. Питання, врешті, не першочергові, але для поділу на «свій — чужий» цілком придатні.

3. Політична пропаганда призвела до основного наслідку: Україну якщо й не розкололи, то принаймні зробили помітною тріщину в її цілісності. Президент (та інші політики) не могли не зважати на цю загрозливу проблему. Вирішення її могло бути лише таким: коаліційна єдність «Нашої України» та Партії регіонів (...).

4. Розуміючи потребу коаліції двох (ПР плюс НУ), ті, хто боровся за її створення, змушені були зважати на згадану вже інерцію громадської думки. Вона зводилася до зовні логічної тріади: БЮТ, НУ, СПУ з фіксацією прізвищ В. Ющенко, Ю. Тимошенко, О. Мороз. При цьому громадська думка оминала увагою факт непримиренності БЮТ і НУ, між якими тривала нещадна боротьба за електоральний вплив, боротьба за лідерство. (...) Отже, коаліцію демократичних сил було створено заради її... розвалу, щоб після цього ніщо не заважало сформувати справжню (і, можливо, єдину логічну) коаліцію з фракцій ПР та НУ. Водночас передбачалося виведення з політичної гри БЮТ і політичне знищення СПУ. Як цього збиралися досягти? Коаліція розвалюється з вини СПУ (необґрунтована вимога спікерської посади), а БЮТ в наступну коаліцію не піде, бо там Ю. Тимошенко не бачитиме прем’єрської посади. (...)

5. Конфлікт з відставкою уряду Ю. Тимошенко передбачався за кілька місяців. Далі все йшло б за раніше передбаченим сценарієм, в якому для соціалістів вже не було жодної ролі. (...)

6. Період з 6 липня до 4 серпня найскладнішим видався для Президента. З одного боку, він піддавався на умовляння «ура-патріотів», які за гаслами не бачать реальності. З другого боку, близьке оточення прагнуло здобути за допомогою можливостей Президента прибуткові місця у новому форматі влади. А найбільший тиск відчувався з боку Ю. Тимошенко (...).

В. Ющенко витиснув із ситуації майже неможливе: він примусив політиків різного забарвлення визначитися щодо ключових моментів внутрішньої та зовнішньої політики. Це не вдавалося до нього нікому. Дарма дехто зневажливо відгукується про Універсал. Час покаже, що його орієнтири лежатимуть в основі розвитку України, в діях влади теперішньої і майбутньої теж. Водночас підписання Універсалу зупиняє здебільшого спекулятивні, шкідливі для суспільства дискусії про мову, церкву, федералізацію та інші речі.

7. 4 серпня відбувся перехід від президентської до парламентсько-президентської форми правління. Ми наблизились до європейської моделі державного управління поки що за формою, бо втілення на практиці — сама по собі тривала й складна справа. В цьому напрямку ще багато чого доведеться зробити і законодавчо, і в організаційному та кадровому відношенні. Важливо, однак, що шлях до необхідних у державі змін відкрито, і зроблено це демократичним, цивілізованим шляхом. Без ейфорії з боку одних, без волання про поразку з боку других.