На Чернігівщині ранні зернові обмолочено лише на 127,5 тисячі гектарах — менш як 30 відсотків площ. Навіть скорочення хлібного клину на 50 тисяч гектарів проти минулорічного, не дає за нинішньої дощової погоди надії на успішне завершення комплексу збиральних робіт. Поля у багатьох господарствах через брак коштів на гербіциди дуже забур’янені, а відтак їх не впорати прямим комбайнуванням. Крім цього, з працюючих на жнивах 2773 зернових комбайнів майже 90 відсотків — застарілі, списані, малопотужні збиральні агрегати, які давно відпрацювали свій ресурс.
Хоч південні райони — Бобровицький, Носівський рапортують про 36-центнерну врожайність на круг, у середньому по області вона не піднімається вище відмітки 25,6 центнера. Загалом на Чернігівщині намолочено 330 тисяч тонн збіжжя — п’яту частину запланованого.
А головна проблема хліборобів не так вал, урожайність, рекорди, як невизначеність з вартістю зерна. У засіках залишилося ще 200 тисяч тонн нереалізованого минулорічного врожаю. Високі ціни очікуються у листопаді—грудні. Але ж до тієї пори треба і з оранкою впоратися, і озимий клин засіяти. Отож сільгоспвиробники поставлені перед дилемою: або укотре потрапляти у кредитний зашморг, або продавати зерно задешево трейдерам. Тим часом тривожить й інша статистика: до вересня потреби чернігівських сільгоспвиробників у дизельному пальному становлять 8,7 тисячі тонн, автобензині — 2,4 тисячі, але сьогодні мають їх у наявності, відповідно, 4,6 тисячі та 1,2 тисячі тонн. Нафтопродукти щотижня стають дорожчими і недоступнішими. Не треба великої мудрості, щоб передбачити наступне зменшення посівних площ. Адже затрати на їх обробіток зростають до меж, які перетворюють на марність усі зусилля з вирощування врожаю.
Чернігівська область.
