Крутий сюжет для ненаписаної книги,

Письменників нечасто викликають до суду. А ось молодого вінницького правоохоронці підозрюють у крамольних діях, з якими таки варто ознайомитися представникам письменницького цеху. Уже тому, що можна почерпнути сюжет для майбутньої книги. Він так хвацько закручений — 146 акціонерів АТЗТ «Вінницярайміжколгоспбуд» в один день залишилися без належної їм частки майна. А відтак — і без роботи. Чим не сюжет?

Про те, як все це сталося, найкраще міг би оповісти сам письменник на ім’я Павло К.

Як саме майбутньому членові СПУ Павлові К. вдалося обійняти посаду керівника колективу АТЗТ «Вінницярайміжколгоспбуд», про це можна було б говорити окремо. Втім, що сталося, то сталося: 28 листопада 2000 року на загальних зборах акціонерів йому доручили кермо підприємства. Зафіксували цей факт документально, у відповідному протоколі, належним чином оформили його.

146 акціонерів (фізичних осіб) та 8 — юридичних осіб й гадки не мали, що у день проведення зборів вони можуть попрощатися зі своєю власністю. Згодом тим самим числом було датовано ще декілька документів — про дозвіл на продаж майна підприємства. Чорним по білому записано, що такий дозвіл новому керівнику надали саме вони, акціонери підприємства. Однак, за твердженням самих акціонерів, про все це їм стало відомо пізніше. Отоді люди й вдарили на сполох. Мовляв, як так, без їхньої згоди розпродують майно? «Чому без згоди?», — дивувалися з цього приводу правоохоронці. Всі документи про продаж оформляються належним чином. Є й рішення загальних зборів з відповідним погодженнями, є інші документи...

І лише після цього акціонери зрозуміли, що їх, схоже, м’яко кажучи, обвели навколо пальця. Тим часом новий керівник поспішав розпродувати все. Навіть вбиральня (!?) і та пішла з молотка. Найбільшої втрати акціонери зазнали від продажу Вороновицького цегельного заводу, структурного підрозділу АТЗТ «Вінницярайміжколгоспбуд». Це працююче підприємство було продане... матері голови правління. Даний факт, як кажуть, переповнив чашу терпіння робітників і вони ще активніше стали турбувати правоохоронців. Написали про це і в листі до редакції нашої газети.

Під час перевірки листа підтвердилося те, про що в ньому йшлося. Згадана цегельня дійсно дісталася матері голови правління. Такий хід, кажуть правоохоронці, дав можливість істотно поповнити сімейний бюджет. За словами слідчого Управління боротьби з організованою злочинністю УМВС у Вінницькій області, упродовж чотирьох років (2000—2004) підприємство використовувалося для ведення підприємницької та господарської діяльності і власного збагачення, а потім його було продано. Але виручені кошти все одно пішли, як кажуть, в одну хату — син і матір навіть прописані за однією адресою, в одній тій самій квартирі. Живуть вони, щоправда, не в квартирі, а в окремому будинку, але це так, до слова.

Деякі з об’єктів голова продавав, як кажуть, сам собі. Продавцем на біржових торгах виступає АТЗТ «Вінницярайміжколгоспбуд» (у чиїй особі не сказано), а покупцем — Павло К. У такий спосіб він став власником частини столярного цеху, пилорами, механічної майстерні, естакади, автогаража, автозаправки, загальною площею 1448,2 кв. метри. Все це добро дісталося пану керівнику за... 30,5 тисячі гривень. Насправді його інвентаризаційна вартість оцінена у 70,6 тисячі гривень. Річ у тому, що на Вінницькій універсальній товарній біржі, де проводилися торги, взяли до уваги... прохання тих самих акціонерів. А вони нібито просять не обдирати їхнього голову правління, а продати йому все це за половину вартості.

Слідство підозрює, що документи на продаж майна акціонерів насправді були... сфальсифіковані. «Акціонери криком кричали, коли дізналися про те, що сталося...» Слідчий каже, що зібрано пояснення 90 акціонерів. І жоден з них не підтвердив факту прийняття на зборах рішення про продаж майна підприємства. Так само ніхто не давав згоди продавати директору об’єкти за половину вартості.

Переписати протокол зборів для того, хто вправно володіє ручкою, нескладно. У документі з’явилися ще декілька пунктів, зокрема, про продаж майна. Виручені кошти нібито мали спрямувати на погашення заборгованості. Однак цього не зроблено й понині. А у 2003 році підприємство визнано банкрутом. Збори акціонерів й справді відбувалися, як ми уже згадували, 28 листопада 2000 року. Але на них, як пояснили правоохоронцям акціонери, було винесено одне питання — звіт і обрання голови правління. Звідки взялася решта пунктів порядку денного, акціонерам невідомо. Вони кажуть, що нізащо б не дали згоди на продаж майна, особливо працюючого цегельного заводу.

У листі до редакції акціонери звертають увагу ще на один клопіт — дехто з них не має можливості отримати документ про те, що працював у цьому трудовому колективі. Такі довідки необхідні для оформлення пенсійних документів. За їхніми словами, керівник відповідає, що всі документи зникли.

Утім, частина з них несподівано знайшлася. Після порушення прокуратурою області кримінальної справи...

Дві кримінальні справи порушено стосовно письменника-підприємця. Прокуратура області підозрює його у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом. Прокуратура Вінницького району — у незаконній реалізації майна, в чому вбачає ознаки злочину зловживання керівником службовим становищем та підробці документів.

Кілька років тому у Вінниці споруджували пам’ятник Василю Стусу. Один з тих, хто опікувався будівництвом, батько згаданого вище керівника АТЗТ «Вінницярайміжколгоспбуд», зрозуміло, теж письменник. Однополчанин Василя Стуса, вінницький письменник Дмитро Пічкур, досі з болем у серці згадує про те, як батько й син намагалися возвеличити себе поруч із поетом-мучеником. На бічній плиті пам’ятника вони увіковічили й свої імена. Написали, що у спорудженні пам’ятника є і їхні кошти. «Хоча насправді, — стверджує Д. Пічкур, — пам’ятник зведено на кошти громади, а будівельники «Вінницярайміжколгоспбуду» поклали у підмурівок лише кілька кубометрів бетону.» Зрештою, через деякий час напис з прізвищами батька й сина таки було знято з пам’ятника.

Віктор СКРИПНИК.

Вінниця.

Чи можуть акціонери повернути свою власність?

Василь Ніколайчук, заслужений юрист України:

— Можуть, бо закон на їхній стороні. Знаю, що арбітражний керуючий звернувся до суду з позовною заявою про визнання договорів купівлі-продажу майна АТЗТ «Вінницярайміжколгоспбуд» недійсними. Є інший варіант — повернути акціонерам кошти за їхні майнові паї. Звичайно, за умови їхньої згоди.

Наскільки мені відомо, акціонери поки що зверталися лише до прокуратури. Чим закінчилася перевірка їхнього листа, уже згадувалося вище — порушенням кримінальних справ і передачею їх до суду. Скажу лише, що за мою багаторічну роботу я вперше зустрічаюся з таким фактом, коли у людей відібрали усю їхню власність. Бували випадки, коли незаконним шляхом недбайливий керівник заволодівав частиною майна. Але позбавити працівників чималого підприємства всього, що їм належало...