Один бензовоз солярки «випиває» впродовж робочого дня жнивна техніка у сільгосппідприємстві «Радівське» Калинівського району на Вінниччині. За нинішніми цінами — 4 гривні за літр — це 20 тисяч гривень, каже керівник підприємства Герой України, депутат Вінницької облради Анатолій Пачевський. За його словами, ситуація з пальним екстраскладна. «Так і напишіть, щоб всі про це знали — і Президент, і Прем’єр, що селян цього року «нагріли» так, як ніколи раніше. Мало того, що дизпаливо подорожчало більш як удвічі порівняно з торішніми жнивами (тоді, за словами співрозмовника, літр «дизельки» коштував найдорожче 1,8 гривні), пальне ще й не можна купити. Щоразу як тільки змінюються ціни (а нині це робиться часто), оператори припиняють оптовий відпуск бензину й солярки.»

Як виходять із ситуації? Продають все, що можна. Одного тижня — бичків, наступного — свиней. Добре, що в Радівці ще мають торішнє зерно. Як стверджує А. Пачевський, попит на нього нині великий. Бо коштує дешевше, ніж зерно нового врожаю. Хоча на цьогорічне збіжжя трейдери всіляко намагаються збити ціни. За тонну третього класу пропонують щонайбільше 650 гривень, четвертого — 580—600 гривень. Тому операції з новим зерном у Радівці відкладають, як кажуть, до кращих часів.

Але чи довго вдасться протриматися, у цьому не впевнені. Через тиждень-другий додадуться нові роботи — глибока оранка, внесення міндобрив, а там — час і буряки копати, уточнює А. Пачевський. Солярки треба буде ще більше. Ми змушені будемо поступитися перед покупцями зерна. Хліб вродив гарний, але вершки дістануться не нам. От вам і Рік села!

Коментар начальника Вінницького обласного управління агропромислового комплексу Анатолія ПАВЛІЧЕНКА:

— Запасів пального у господарствах у середньому ще на 10 днів жнив. На базах нафтових трейдерів, що працюють в області, ще менше — на 5—7 днів. Ситуація справді складна. Поки що я не знаю фактів, коли через нестачу солярки зупинялася б техніка. Але якщо ціни й далі зростатимуть... Цього тижня разом з представниками постачальників пального шукатимемо вихід із ситуації. Адже різке підвищення цін на «горючку» негативно позначиться не лише на економіці господарств. Селяни, крім того, пригнічені морально: їх вкотре, як кажуть, пограбували серед білого дня!

Хоча вони старалися з усіх сил. Хліб вирощено доброї якості: із 150 тисяч тонн зданого на елеватори зерна 80 відсотків становить пшениця 2—4 класу. Та й середня врожайність вища майже на 2 центнери порівняно з торішньою. Ми радимо керівникам господарств найперше продавати зерно в Агрофонд. Там і ціни вищі, ніж у трейдерів, і коштів для цього виділено нашій області більше планованого.

Окремі господарства у такій ситуації виручає ріпак. Уже намолочено 70 тисяч тонн насіння цієї олійної культури. Його одразу забирають на експорт. Із розрахунками також не виникає проблем. Вартість ріпаку набагато вища від пшениці — 1300—1400 гривень за тонну.

Вісім представництв відомих компаній постачають пальне для області. У відповідь на мої намагання з’ясувати у декого з їхніх керівників причину такого раптового цінового стрибка на «горючку», чулося одне й те саме. Мовляв, цінову політику формуємо не ми. Наша справа вчасно змінити цінники і продовжувати реалізувати пальне. Ще одна, уже традиційна для таких випадків відповідь звучала так: «Зміна цін спричинена світовими тенденціями. Ви ж знаєте, що на Близькому Сході йде війна...»

Селяни все розуміють, крім одного: чому нафтотрейдери не можуть піти їм назустріч у питанні плати за «горючку». Хоча б дещицю пального продавали з частковою відстрочкою оплати. До речі, декому з керівників сільгосппідприємств вдалося знайти спільну мову в цій справі з керівниками нафтобаз. Але такі домовленості грунтуються лише на високій довірі. У борг дають пальне тим, кого добре знають і кому довіряють як самому собі. Але таких одиниці. А солярка потрібна всім.