До джерел...

11 липня 2006 року в «Голосі України» Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки опублікував список робіт, які допущені до участі в конкурсі на здобуття Державних премій в галузі науки і техніки 2006 року. Комітет звернувся також до наукових та науково-технічних організацій, наукових установ, підприємств, вищих навчальних закладів, учених та спеціалістів, широкої громадськості з проханням взяти участь в обговоренні опублікованих праць і повідомити свою думку щодо їх змісту та складу авторських колективів.

Серед робіт, допущених до участі в цьому конкурсі, і три підручники кримінального права, підготовлені колективом авторів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого1.

Прийняття нового Кримінального кодексу України 5 квітня 2001 року стало важливим кроком на шляху вдосконалення законодавчої системи незалежної України. Відомо, що цій події передували ретельна і напружена, майже десятирічна, робота парламентаріїв, вчених та практиків над проектом кодексу, його широке обговорення і узгодження. Водночас прийняття нового КК означало початок не менш напруженої та складної роботи, передусім для практичних працівників, яким вже через декілька місяців належало у своїй повсякденній роботі керуватися його положеннями. Враховуючи, що новий КК мав істотні відмінності, велику кількість новел у порівнянні із раніше чинним КК 1960 року, необхідно було осмислити його основні положення, знайти розв’язання складних проблем, дати рекомендації з практики його застосування. Таке завдання і поставили перед собою автори підручника з кримінального права, який був підготовлений колективом кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і побачив світ майже одночасно із набуттям чинності новим КК.

Підручник має вже три видання, не тільки українською, а й російською мовою, що свідчить про його велику популярність серед правової спільноти, що, у свою чергу, обумовлюється високим теоретичним рівнем, науковою глибиною та практичною спрямованістю цієї роботи. І тому цілком очікуваним стало допущення зазначених підручників Комітетом з Державних премій України в галузі науки і техніки для участі в конкурсі на здобуття Державної премії України 2006 року.

У підручнику розкриваються основні поняття та принципи кримінального права, обґрунтовуються положення про підставу кримінальної відповідальності, досліджується зміст найважливіших кримінально-правових інститутів вчення про злочин, вину та її форми. Значна увага приділена і проблемам покарання: визначенню його ознак та мети, новому підходу до побудови системи покарань, гуманізації покарання, його видів та строків, підстав та умов звільнення від покарання та його відбування. Окремий розділ підручника Загальної частини присвячений питанням особливостей відповідальності та покарання неповнолітніх, що відтворює одну з концептуальних проблем кримінального законодавства — його відповідність міжнародним конвенціям щодо забезпечення охорони прав неповнолітніх, особливого підходу до їх кримінальної відповідальності та покарання. Новели Загальної та Особливої частин КК знайшли своє відображення і при аналізі конкретних складів злочинів.

Структура підручників ясна та зрозуміла. Вона відповідає структурі курсу цієї навчальної дисципліни і дає можливість легко співвіднести його відповідні розділи із розділами і Загальної, і Особливої частин КК. Мова підручника — один з найкращих зразків стилю, адже послідовне наукове осмислення оновлених інститутів кримінального права здійснюється доступним для усвідомлення і засвоєння способом.

Високий науковий рівень авторів сприяв тому, що підручник став не тільки високоякісною навчально-методичною працею, а й ґрунтовною науковою роботою, в якій викладено погоджену позицію вчених кафедри щодо більшості кримінально-правових інститутів. На сторінках підручника інколи окреслюються існуючі різні підходи до певних проблем кримінального права, але водночас приводиться логічна аргументація наукової позиції автора. Завдяки цьому робота стала одним із значних джерел сучасної української кримінально-правової науки, вона дає змогу знаходити теми, які цікаві для подальшої наукової розробки і в межах студентських наукових співтовариств, і для теоретичної підготовки аспірантів, молодих вчених тощо. Сьогодні майже жодна з праць з кримінального права не обходиться без посилань на текст підручника, який фактично втілює в собі результат наукової думки однієї з найсильніших на теренах країн СНД школи кримінального права. І велика заслуга в цьому належить керівникам колективу — професорам В. В. Сташису, В. Я. Тацію і нині покійному М. І. Бажанову.

Практична робота правоохоронних органів та судів із застосування положень КК має свої особливості, певні складнощі в інтерпретації теоретичних висновків, у необхідності поєднувати застосування норм матеріального права із процесуальними нормами тощо. Автори підручника, передбачаючи це, на нашу думку, змогли, не перенавантажуючи текст великою кількістю судової практики, проілюструвати проблемні питання характерними прикладами, а також вказати на необхідність під час практичного застосування положень КК звертатися до тих чи інших законодавчих та інших нормативно-правових актів, чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і які відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Такий підхід виявився вдалим саме для викладення матеріалу з Особливої частини КК.

Крім того, життя вносить свої корективи, поступово формується судова практика застосування нового КК, результатом якої стають роз’яснення Пленуму Верховного Суду України тих чи інших питань. Автори підручника, як свідчить вже третє його видання, завжди уважно слідкують за цими змінами, доопрацьовуючи матеріал з тим, щоб нове покоління юристів-спеціалістів мало найякіснішу базову підготовку для практичної правозастосовчої діяльності.

Оцінюючи видання підручників в цілому, слід сказати, що вони за своїм змістом є ефективним інструментом навчального процесу, фундаментальною теоретичною роботою, одним із найвагоміших джерел сучасної української кримінально-правової науки, і не менш ефективним інструментом тлумачення закону як необхідної складової частини його застосування. Такий фундаментальний труд став можливим і завдяки тому, що більшість авторського колективу має величезний викладацький досвід і, що є не менш важливим, взяли безпосередню участь у підготовці, доопрацюванні та редагуванні проекту КК України 2001 року як члени відповідної робочої групи Кабінету Міністрів України.

Викладене дає нам право стверджувати, що зазначені підручники за своїм ґрунтовним змістом, їх практичною і теоретичною значущістю та висококваліфікованим складом авторського колективу цілком заслуговують на присудження Державної премії України в галузі науки і техніки 2006 року.

Петро ПИЛИПЧУК, виконуючий обов’язки Голови Верховного Суду України, заслужений юрист України.