Із досьє
«Голосу України»:Анатолій Грицюк народився 2 січня 1955 року в селі Домашів Ківерцівського району. В 1974 році закінчив Горохівський сільгосптехнікум, а в 1983-му — Львівський сільськогосподарський інститут. Вчений-агроном. Працював заступником голови та головою колгоспу
«Правда» Ківерцівського району, заступником начальника інспекції по заготівлях і якості сільськогосподарської продукції Волинської облдержадміністрації. З квітня 1998-го по березень 2005 року — голова Ківерцівської районної ради, а з березня 2005-го по травень 2006 року — голова Ківерцівської райдержадміністрації. 12 травня цього року обраний головою Волинської обласної ради. Одружений. Має трьох дорослих доньок. Проживає в селі Жидичин Ківерцівського району. Член партії ВО «Батьківщина».—
Анатолію Петровичу, перше пленарне засідання сесії, на якій вас обирали головою обласної ради, затягнулося майже на одинадцять годин. Хоч як дивно, головними вашими опонентами були соратники по помаранчевій коаліції — депутати від «Нашої України», а найактивнішим з них — голова облдержадміністрації Володимир Бондар. Протиріччя між гілками влади ніколи не йдуть на користь загальній справі. Тож, які у вас нині стосунки з головою ОДА?— Це було викликано тим, що з двох кандидатур на посаду голови одна була від блоку Юлії Тимошенко, а друга — від
«Нашої України». І у Володимира Бондара було право, як депутата від блоку «Наша Україна», відстоювати кандидатуру, висунуту на їхній партійній конференції. Скажу чесно, думав, що наберу більше голосів, бо мали підтримати й соціалісти. Але, на жаль, цього не сталося. Стосовно Володимира Нальковича, то після оголошення результатів голосування він першим мене привітав з обранням головою облради і публічно запросив до конструктивної співпраці. Знаходимо з ним порозуміння. А з Бондарем окрім проблем на Волині нам нема чого ділити.— Із 80 депутатів обласної ради 37 є мешканцями Луцька і Луцького району. Водночас Іваничівський, Локачинський, Любешівський і Рожищенський райони не мають у ній жодного свого представника. Ще три райони мають в облраді по одному депутату. Чи не станеться так, що інтереси цих районів враховуватимуть менше?
— У нашій фракції, яка об’єднує сорок депутатів, відбулося регіональне прикріплення депутатів. Їх делегували до обласної ради саме районні партійні організації. Можливо, вони сьогодні не проживають в тій чи іншій місцевості, але мають там родинні корені. Вважаю, тут не переривається цей ланцюг: область — район. Так само вчинили в інших партіях. Якщо в Любомлі є проблема з лікарнею, а у Володимирі-Волинському з перекриттям школи для глухих дітей, то про них, повірте, знають усі депутати обласної ради.
— На Волині одна з найнижчих в Україні заробітна плата, водночас в області високий рівень безробіття. Що планує зробити облрада для поліпшення життя людей?
— Погоджуюся, що на тлі загальноукраїнського показника заробітна плата на Волині надто низька. Хоча в багатьох галузях промисловості, будівництві вона вже сягає загальнодержавного рівня. Найбільше проблем маємо в сільському господарстві, хоча вже спостерігається тенденція до збільшення доходів у працівників аграрного сектору.
— Але ж в інших областях теж є сільське населення?
— У нас його питома вага становить 47 відсотків. І коли сьогодні брати статистичні дані, то в окремих районах заробітна плата в сільському господарстві —150—160 гривень на місяць. До того ж не завжди вона вчасно виплачується. Ми обговорюємо ці питання в депутатських комісіях і розробляємо шляхи виходу з цієї складної ситуації.
Стосовно проблеми безробіття, то за шість місяців цього року його рівень в області становить 3,85 відсотка, а торік цей показник був 4,8. Тобто, порівняно з 2005 роком, простежуються позитивні тенденції. За попередніми підрахунками, цього року на селі буде створено 11 900 робочих місць.
— В агропромисловому комплексі дедалі більше переваг надається малотрудозатратним культурам, зокрема зерновим. Можливо, варто відроджувати на Волині традиційні льонарство, хмелярство, розвивати м’ясне скотарство, садівництво?
— Ми плануємо розглянути на сесії обласної ради питання про ситуацію в агропромисловому комплексі області. Розділяю думку, що в нас геть занедбані такі галузі, як льонарство, картоплярство, овочівництво, плодоягідництво. Проте маємо тут і певні позитивні зрушення. В Горохівському, Володимир-Волинському районах фермери вже починають займатися вирощуванням полуниць, у Горохівському, Ковельському, Луцькому районах відроджується хмелярство. Це перспективна галузь. До речі, сьогодні такі галузі, як садівництво, ягідництво, хмелярство, м’ясне скотарство, фінансово підтримуються державою. Вважаю, що у таких колись традиційно льонарських районах, як Ківерцівський, Рожищенський, Любешівський, Любомльський, Маневицький, Камінь-Каширський, слід вирощувати цю технічну культуру і в колективних, і в індивідуальних господарствах. Хочемо стимулювати з обласного бюджету розвиток цих трудозатратних галузей. Це дасть змогу задіяти сільське населення, яке найбільше страждає від безробіття.
На жаль, нашим селянам часто бракує ініціативи. Пам’ятаю, до нас в Ківерцівський район приїздив польський фермер з наміром допомогти 4—5 господарям закласти по гектару ягідників, гарантуючи при цьому збут продукції. Чотирьох фермерів узяв, які їздили, цікавилися, були учасниками семінару, а потім чомусь не прийняли пропозицій свого польського колеги. Скажу так: сьогодні на селі, хто хоче, той дає собі раду — займається або молоком, або цукровими буряками, або картоплею. Знаходить такий оптимальний варіант, щоб сім’я мала роботу, достаток. А хто працює спустивши рукава, той завжди має проблеми.
— Волинь — край лісистий. Під борами і дібровами зайнято майже третину її території. Водночас на паливо деревина використовується мало. Не на повну потужність, через проблеми зі збутом, працюють обидва торфобрикетні заводи, а тисячі тонн соломи спалюють просто на полі. При цьому всі прагнуть мати газ. Чи не варто нам більше займатися альтернативними джерелами енергетики?
— Ми надаємо перевагу місцевим видам палива. Націлюємо керівників районів, щоб зараз заготовляли брикет, дрова. До того ж процент газифікації окремих районів залишається невисоким: 20—40 відсотків, а в Маневицькому, Любомльському, Шацькому його взагалі немає. Останні, між іншим, мають високий процент заліснення. На базі Маневицького і Рожищенського районів провели виїзні семінари, де показували, яку конкретну вигоду дає заміна малоефективних котлів.
— Наступної зими як ніколи гостро стоятиме питання економії усіх видів палива і, передусім, газу.
— На початку вересня плануємо розглянути на сесії питання про впровадження енергозберігаючих заходів. Перед цим на засіданнях постійних комісій проаналізуємо, як реалізуються енергозбережні програми в районах і містах. Зокрема, за рахунок бюджетів усіх рівнів в області заплановано виконати енергозберігаючих заходів на 28 мільйонів гривень, або вдвічі більше, ніж 2005 року. Ці кошти підуть на заміну малоефективних котлів, теплотрас, які сьогодні часто-густо гріють землю, утеплення будинків. У квартирах буде встановлено дев’ять тисяч газових лічильників. Цього року ми вже скоротимо витрати газу на 5 відсотків, що є дуже непоганим показником.
— Люди, на жаль, нині мало довіряють владі. Як ви плануєте змінити їх думку?
— Є певне розчарування в центральних органах влади, їхніх непослідовних діях. А до нас, місцевої влади, я вважаю, довіра є. Сьогодні люди не лише порушують свої побутові питання, а й приходять з багатьма пропозиціями стосовно вдосконалення виробництва, збереження природних багатств, пропонують розпочати в певних регіонах розробку надр. Тим часом чотири роки тому вони переважно зверталися із земельних питань, заробітної плати, грубості та байдужості в державних установах. Ми намагаємося вирішувати їхні питання, впливати на ті чи інші органи, щоб покращити життя наших виборців. Отож головне, щоб розібралися з проблемами на рівні Києва, а ми тут завжди трудилися і будемо трудитися для людей.
Інтерв’ю взяв Микола ЯКИМЕНКО.
