Запитання киянину: хочете жити в Лондоні? Чи в Токіо і Нью-Йорку? А ви і живете! У рейтингу найдорожчих міст світу наша столиця цього року сягнула з 54-го на 21-ше місце. За прогнозами фахівців, десь через кілька років ввійдемо в першу десятку, в якій нині вищезазначені мегаполіси.

І це із середньою зарплатою киян менш як 300 євро! З неї вони платять за новими, підвищеними тарифами за електроенергію, газ, зв’язок, за проїзд. Подорожчав хліб, збільшиться під кінець року плата за квартиру, воду, опалення і вкотре газ, електроенергію. Про плату, що підскочила, за паркування, послуги таксі тощо — промовчу. Чи таке ще буде.

Погодьмося: дорожнеча і дюжина гострих проблем б’ють по іміджу міської влади, але робити її у всьому козлом відпущення грішно.

У спадщину Леонідові Черновецькому дісталися не тільки крісло градоначальника, а і блиск та убогість міста, яке претендує на європейський рівень. До честі голови і його команди, вони дистанціювалися від нескромних гучних реляцій попередників про чарівний Київ-град. Ну, де вже йому, погодьтеся, до Токіо і Лондона! Зближує хіба що дорожнеча. Визнавши це, правителям тепер легше помітити колоди у власному оці, простіше організувати служби-«врачеватели» на їх видалення.

...Переглядаючи «досьє» Леоніда Михайловича за останні півроку, шукав відповідь на єдине запитання: що з обіцяного зроблено? А чому б і не порівняти, якщо хочеш зайвий раз переконатися, що язик без кісток.

Чи важко було, приміром, заявити, що жоден керівник району не залишиться біля керма? Маємо двох старих глав у Святошинському і Солом’янському. А «нові» не з тих же коридорів влади? Змирився голова і з присутністю в міськдержадміністрації замів Фоменка і Голиці, про роботу яких він так різко відгукувався, зайнявши київський престол.

Чи складно обіцяти розв’язати квартирну проблему? Але поки що навіть земля не виділяється для будівництва будинків. А ті кілька десятків ордерів, виданих на зустрічах з виборцями на сходах «мерії» — це чи не знущання над 140 тисячами черговиків і тисячами ошуканих інвесторів?

Так, повернув на вулиці евакуатори, зупинив будівництво одного офісу в центрі, пішов з відкритою мітлою на «одноруких бандитів», оголосив війну міцним напоям у «мерії». Зумів «засвітити» проблеми комунального господарства (ліфти, туалети, метро, сміття), висловив готовність попрацювати двірником, вийшов до багатотисячної юрби із запитанням «Чего изволите-с?».

Громадянам біля міськ-держадміністрації це сподобалося, а Черновецького кілька виходів у народ, мабуть, втомили. Тому і переніс прийоми ближче до місця проживання тих, хто б’є чолом. До райдержадміністрацій, тобто, і їхніх служб, на які, власне, і скаржаться кияни.

Мітла помітно стерлася і після декількох прямих телеефірів засідань колегії КДМА по п’ятницях. На «допити» із пристрастю запрошувалися працівники ЖЕКів, медпрацівники. Після цього, до слова, платники податків почали сміливіше ходити і спілкуватися з начальниками служб і їхніми безмежно знахабнілими «царьками» на місцях. А все тому, вважають обивателі, що градоначальник на тих зустрічах не церемонився з бюрократами. І словом, і тоном давав зрозуміти, що не дозволить, як обіцяв, простих людей ображати. Пізніше, щоправда, Леонід Михайлович каявся у тому, що іноді буває різкий і кричить на людей. Але приходив новий день, він зустрічався з підлеглими і...

«Кожен чиновник, який кривдить знедоленого, пенсіонера, інваліда чи дитину, має сидіти у в’язниці» (із передвиборної агітації Леоніда Черновецького). Звучить? Як і заклик «Бандитам — тюрми!». Чи здійсненно —ось у чому питання. І мова не про 100 днів і навіть чотири роки володарювання. Бог дозволяє підняти стільки, скільки піднімеш...

Перевірка чиновників на детекторі брехні набагато реальніша, ніж забезпечення киян житлом і виплата компенсації бідним у розмірі 50 гривень. Ау, де ті, хто пройшов тестування?

Проїхатися в метро чи автобусі — вже давно не подвиг (згадайте походи в театр, катання на ковзанах і конях міністрів і леді Ю). Але якщо кожен начальник починатиме робочий день із відвідування ввіреного йому «двору» — це вчинок.

Полковник Євген Коновалець, увійшовши зі стрільцями в післяреволюційний Київ, як комендант, одразу розпорядився протягом доби змінити вивіски на українські...

Можна зробити як один з міських голів: сесії проводив на ... смітнику.

Леонід Михайлович, вважаю, почав правильно, оголосивши ревізію всьому міському господарству і пообіцявши в принципових питаннях радитися з громадськістю. Чи не стомляться руки у членів нової команди, озброєної мітлою змін? Немаловажно, як реагуватимуть «батьки» міста на цунамі подорожчання, яке загрожує накрити столицю наприкінці року.

До слова, не можна не вітати ініціативу градоначальника створити тимчасову комісію з обстеження небезпечних споруд Київської ГЕС, прискорити реконструкцію Бортницької станції аерації та впорядкувати роботу столичних ринків. Глас народу, так би мовити, було почуто.

Завжди б так.