Отруїти друга за 30 срібняків

Цей злочин дивує зухвалістю, жорстокістю й нелогічністю. Всі учасники подій добре один одного знають і не один рік підтримують дружні стосунки. Підприємець зі Старобешевого, що має в центрі району кафе, завжди радо приймав хлопців з Донецька. Четвірка приятелів, серед них — працівники спецпідрозділів та учасник воєнних дій у Чечні, частенько навідувались до Петра, щоб погомоніти, поїсти, добре провести час. І йому начебто вигідна була ця дружба: мало хто посміє рекетувати при таких друзях.

Як розповів начальник слідчого відділення Старобешівського райвідділу міліції Федір Гриппа, лідера цієї компанії (назвемо його Андрієм), що стала злочинною, в останні півроку мучила нав’язлива ідея: істотніше поживитися за рахунок підприємця. Те, що з Петром зв’язували давні гарні стосунки, що Петро не раз безкорисливо допомагав йому грошима, не стало перешкодою на шляху задуманого.

Перший тривожний дзвінок пролунав у березні. Тоді Андрій зі своїми приятелями приїхав до Петра й зажадав 10 тисяч доларів, при цьому погрожував, що зробить його дітей наркоманами — а в того їх троє. Але підприємець не сприйняв приїзд усерйоз, списавши все на наркотичний стан, в якому перебували прибулі. Мовляв, проспляться — і все буде, як і раніше. Однак дружині про неприємний візит розповів.

Розв’язка настала наприкінці травня. Увечері Петро з дружиною Іриною та іншими знайомими був у своєму кафе. Сюди ж заявилися двоє з тієї самої четвірки, викликали хазяїна закладу на вулицю, а там, особливо не церемонячись, заштовхали в машину й вивезли в посадку. Головною вимогою, звичайно, були гроші. Однак навіть тут Петро не думав, що його життю щось серйозно загрожує. Але двоє фізично добре розвинутих екзекуторів заламали йому руки, третій вставив у рот лійку, і Андрій почав уливати в жертву самогон, попередньо вкинувши в пляшку 20 розтертих таблеток, які, за висновком токсикологічної експертизи, могли бути похідними амфетаміну чи метамфетаміну. Загроза життю жертви була реальною.

А в цей час дружина Петра забила тривогу. Ірина пам’ятала про березневий випадок, тому подзвонила заступникові начальника карного розшуку місцевої міліції Романові Михайлову. Той разом з начальником відділу карного розшуку Олександром Гнєдовим перебував за межами району, але офіцери відразу поспішили в Старобешів. Ірину посадили в машину і, хоч була ніч, почали об’їжджати ставки, посадки, околиці. Усю дорогу не переставали дзвонити на мобільні телефони четвірці лиходіїв, і тільки через деякий час один з них відгукнувся.

Михайлов назвав свою посаду і попередив, що коли з викраденим що-небудь станеться, то зловмисникам не минути кари. Йому нічого не відповіли. А через якийсь час подзвонили і повідомили, в якій саме посадці перебуває підприємець, і сказали, що він сильно п’яний. Потерпілого знайшли на дорозі, що йде уздовж зазначеної посадки. У нього була неадекватна поведінка і страшні галюцинації.

Через двадцять хвилин машина оперативників була біля лікарні, однак Петро не міг пересуватися самостійно. Капітан міліції Михайлов у приймальне відділення вніс його на руках. Хоч які зусилля докладали лікарі, до ранку пацієнтові краще не стало, і санітарною авіацією його доправили в Донецьк. Тільки на третю добу Петро вийшов з коматозного стану.

Підполковник Гриппа повідомив, що на сьогодні затримано тільки двоє зі зловмисників, у тому числі й ватажок групи. З огляду на фізичну підготовку підозрюваних, затримували їх з допомогою бійців спецпідрозділу «Беркут».