Збереження і гарантії конституційних цінностей є смислом діяльності держави, особливо за умов існування конкурентного політичного середовища. Знайдення за ініціативою Президента України такої форми, як Універсал національної єдності, зумовило за змістом забезпечення консолідації політичних сил, що закріпило нові політичні стосунки в новій конституційній моделі.

Цим актом політично-суспільного сприйняття доповнюється конституційна модель ефективної реалізації Верховною Радою України свого прямого обов’язку розробляти і виключно законами визначати права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав, порядок застосування мов, визначати засади зовнішніх зносин, внутрішньої і зовнішньої політики та інші суспільно вагомі цінності демократичного розвитку країни. Відомий минулій практиці політичної узгодженості в державі конституційний договір знайшов своєрідну трансформацію і новий смисл запровадження через Універсал такого конституційного механізму, який пов’язує воєдино політичні підсумки виборів (президентських і парламентських) з формуванням Кабінету Міністрів України ініціатива Президента України проявилася як наслідок проведеного першого етапу конституційної реформи влади і цілком виправданий був результат застосування ним повноважень щодо узгодженості різних політичних платформ, які об’єдналися в коаліційну більшість парламенту. Таким чином, у реаліях політики Президента, парламенту і уряду теорія «маятника, який коливається» вже зменшує загрозу конфронтації і боротьби в парламенті з переводом у площину конкуренції парламентську більшість за збереження і гарантії конституційних цінностей і побудови ефективної виконавчої влади на чолі з Прем’єр-міністром. Отож застосування Універсалу як акта публічно визнаного більшістю парламентських фракцій у досягненні спільних підходів до розвитку країни і власне українського народу не є конституційною формою політичного волевиявлення Президента і парламенту, а стало новим символом суспільного порозуміння. Це дає можливість Президенту України і парламентській коаліції перетворити уряд на політично відповідальний інститут. Він, зберігаючи самостійність як вищий орган у системі органів виконавчої влади, несе політичну відповідальність перед Президентом України і Верховною Радою України через конституційний статус підконтрольності й підзвітності Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією (ч. ІІ ст.113).

Парламентська коаліція (правляча парламентська більшість) є новим для України конституційним інститутом реалізації законодавчої влади. А отже, довіра глави держави до представницького депутатського складу була підтверджена збереженням Верховної Ради України, за умов ймовірного застосування права її дострокового припинення повноваження, як повноцінного владного суб’єкта, який є фундаментом демократичного ладу в країні. Через волевиявлення провідних політичних сил, які становлять більшість у парламенті, Президентом України підтверджено в умовах відкритої політичної конкуренції і забезпечення політичної відповідальності всіх суб’єктів влади обов’язок кожного владного органу реалізувати свої права у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Натомість для історії залишилися безпідставними рекомендації і висновки легковажного тлумачення деякими політиками і правознавцями конституційних норм і щодо існуючих умов застосування права Президента України за їх розумінням щодо дострокового відсторонення депутатського корпусу від влади (достроковий розпуск), хоча конституційному праву такі поняття залишаються невідомі. Адже у такому разі нинішній склад Верховної Ради України мав прямий обов’язок забезпечувати своєю діяльністю збереження і гарантії конституційних цінностей, як визначено частиною першою статті 90 Конституції України до дня відкриття першого засідання парламенту нового скликання. Навіть конституційна теорія зарубіжних країн, не кажучи про державотворчу практику, не передбачає введення та існування таких категорій, як «обмежений», «неповноцінний», «розпущений» парламент. Отже, Верховна Рада України та її коаліція політичних парламентських фракцій має сьогодні повну конституційно-правову юрисдикцію, і це є надійною гарантією дотримання балансу інститутів влади, особливо коли конституційні цінності і стабільність у суспільстві мають найвищий для них пріоритет.

Анатолій СЕЛІВАНОВ, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України.