20 липня у Севастополі, на території Національного заповідника «Херсонес Таврійський», відбулася офіційна церемонія відкриття «Лабораторії Паккарда»

Лабораторія названа ім’ям професора Гарвардського університету Девіда Паккарда — засновника благодійного фонду. Грантами Фонду Паккарда (400 тис. доларів) фінансувалося будівництво й оснащення лабораторії. На урочисту церемонію прибули: колишній посол США в Україні Вільям Грін Міллер з дружиною, Джозеф Колеман Картер — директор Інституту класичної археології Техаського університету, співробітники інституту. «Лабораторія Паккарда», призначена для вивчення та збереження культурної спадщини, безоплатно передана народу України. Згодом вона стане дослідницьким центром. На думку фахівців, лабораторія відповідає найсучаснішим вимогам: необхідний волого-температурний режим, ліфт для підйому археологічних знахідок, виставкова зала тощо. Зі слів Джозефа

К. Картера, за свою екстраординарну щедрість Гуманітарний інститут Паккарда матеріального зиску не очікує. Це дарунок. У моральному ж плані — очікування колосальні: повністю реалізувати потенціал Херсонеса, археологічного пам’ятника всесвітньої культури. Директор Національного заповідника «Херсонес Таврійський» Леонід Марченко, дарунок американських учених вважає просто безцінним. Ще кілька таких приміщень, і проблема збереження, вивчення та показу археологічних знахідок буде вирішена. Сьогодні в заповіднику їх нараховується більш як 200 тисяч. Це перше приміщення, у якому за технологією передбачене усе, що дозволить зберігати унікальні пам’ятки древньої культури довгі роки. Під час урочистого відкриття «Лабораторії Паккарда» відбулася презентація нової книги: «Кримський Херсонес». Це спільна праця Інституту класичної археології Техаського університету і Національного заповідника «Херсонес Таврійський». Якщо ця книга, вважає авторський колектив, вселить у читачів хоча б частину їхнього ентузіазму, вони будуть упевнені, що майбутнє Херсонеса буде таким же довгим і вражаючим, як і його минуле. Серед унікальних розписів стел Херсонеса часів розквіту його демократії (IV-III століття до н. е.) особливу зацікавленість викликає один, відомий як Присяга Херсонеса. Цей видатний документ, пройшовши крізь тисячоліття і суспільні формації, залишається актуальним для нас, сучасників, як зразок демократії та самовідданого служіння державі і своєму народові. «Торкаюся шорсткуватого каменю, і моя долоня щоразу завмирає на слові «демократія», — хвилюючись, повідомив про свої відчуття колишній посол США в Україні Вільям Грін Міллер. Американські вчені висловили сподівання, що в Україні також віднайдуться меценати, яким не байдужий Херсонес.

Севастополь.