Вікно в...

Кореспондента запросили на ...горище. Це могло б видатися розіграшем, але прохання про зустріч було письмове, за підписами реальних людей, яких і раніше зустрічала в місті. Листи сьогодні, погодьтеся, мало хто пише. Може, в людей такої потреби немає: справжні розлогі поштові послання замінюють нині на куці мобільні та електронні. Однак епістолярний стиль усе-таки не помре! Як на мене, хоча б доти, доки існуватимуть житлово-експлуатаційні контори, які нас обслуговують.

Ось Валентина Вітмановська, котра мешкає в будинку №14 по вулиці Привокзальній в Кам’янці-Подільському на Хмельниччині, зібрала товстий том листування із ЖЕКом №2, що обслуговує її дім. Зізнається: «Роками не можу вирішити прості проблеми, от і пишу. Коли є письмова заява, то є підстава навіть до суду подати. Доводилося так робити, і напередодні судового засідання ЖЕК відкликав свій позов про борг із квартплати як помилково нарахований».

«Через це «листування» адміністрація контори вважає жінку не мало не багато — за справжню поштову терористку. У тексті однієї відповіді їй навіть пообіцяли більше не реагувати на її писульки. А вона всього-на-всього просила надати їй та її сусідам кошторис ремонту, який, згідно з відповідями, ЖЕК виконав у чотирнадцятому будинку в 2002 році. Мешканці, роздивившися навколо, слідів ремонту не помітили. От і просили прозвітувати. Хоча документ, якого вони так прагнули, не належить до засекречених, ознайомити людей із ним не поспішали. Перелік зробленого надіслали лише після звернення до вищої інстанції — управління житлово-комунального господарства. Обдерті коробки електромережі, завішане дірявою ганчіркою вікно я під час відвідин зафіксувала на фотоплівку. Мешканці лаяли ЖЕК, а той, у свою чергу, звалював вину на них: самі зняли, мовляв. Однак після численних зборів та листа до редакції в першому під’їзді прописався будівельний «козел», який подавав надії на ремонт! Щоправда, позаплановий, бо плановий випадає раз на п’ять років.

«Мир вам та любов!»

Виниклий конфлікт, проте, на мою думку, таки пішов на користь обом сторонам. ЖЕК №2 ремонт виконав, і мешканці підписалися під актом: приймаємо. Ось тільки з одним не можуть погодитися люди: ремонт надто дорогий, «макіяж» одного під’їзду потягнув на більш як п’ять тисяч. «Великі накрутки в підрядників, —пояснила начальник Елеонора Роговська, — і нам, повірте, від того аж ніяк не легше». А на думку мешканців, на такі гроші можна було б значно більше зробити. Особливо якби було прийнято, хоча б на місцевому рівні, механізм зарахування житлово-комунальних боргів не лише готівкою, а й виконаними роботами силами боржників. Їм матеріали з ринку, звичайно, коштували б дешевше. А дотриматися якості допоміг би акт про виконану роботу. ЖЕК міг би подбати, щоб боржника з будівельним фахом чи навичками найняли на роботу для виконання ремонту насамперед. Може, після цього люди більше шанували б та берегли свій дім? А також усвідомлювали, що житлово-експлуатаційна контора — їхній партнер та помічник, а не монстр, який тільки і знає, що стягувати борги. У чотирнадцятому домі — такі мешканці, яким і платити не дуже є чим. Пенсіонери, самотні літні жінки, безробітні. Хтось має субсидію, а в декого — проблеми з оформленням, бо вже з обліку зняли, а роботи так і немає. От і нагромаджуються борги. У місті діє комісія, яка такі випадки розглядає і в разі крайньої скрути людини іде їй назустріч, оформляє субсидію.

Допомогти таким квартиронаймачам, котрі опинилися у кризі, насамперед мав би депутат, якого обрали в цьому окрузі. Як на те, обраницею тут була Ніна Фабіянська, (комунальник!), фінансовий директор ЗАТ «Тепловоденергія». Та й Елеонора Роговська, керівник ЖЕКу, теж депутат міськради вже не одного скликання, мала б підказати «злісному» неплатнику, що вихід таки є. Чомусь того не сталося. Поки що між комунальними конторами та споживачами панує не мир та любов, а частіше навпаки — неприязнь. Особливо коли клієнт «качає права».

Та як йому не качати, коли в під’їзді вже скільки зим як розморозилась, лопнула і потекла батарея центрального опалення, а плату за обігрів беруть! Люди апелювали до ЖЕКу, а там відсилали їх до «Тепловоденергії»: ця мережа вже не на нашому балансі. А чи не могли б дві контори між собою заради збереження будинку та з поваги до спільних споживачів чемно домовитися про ремонт після першого ж сигналу мешканців? Навіть депутатські крісла цих керівників поряд! Де там! І не мрійте. «Кожна «бумага» має пустити сік», — як казав колись один мудрий чиновник. А клієнт — дозріти?! Ось і дозрівають роками мешканці чотирнадцятого будинку. «Косметику» в під’їзді ЖЕК навів, потріскані батареї пофарбував, взимку вони по тому марафету знову потечуть... А біля порогу й надалі красуватиметься розкішна калюжа, бо це теж клопіт не рідного ЖЕКу, а іншої парафії...

А може, всіма проблемами будинку і навколо має опікуватися одна й та сама структура?

«Управдоми» не дозріли...

У відповідь на претензії мешканців Привокзальної той самий ЖЕК настійно рекомендує створювати товариство власників житла. Вони прийняли б це рішення, якби будинок не був не так старий, як поруйнований. Тут без бюджетних капіталовкладень товариство, хай би в ньому були й не пенсіонери, не витягне дім із ями. Цьогорічні дощі показали, які діряві дахи над житлом у місті. Та самі квартиронаймачі їх не полатають. Проблема до такої міри гостра, що міськрада винесла її на сесію і має намір спрямувати на це додаткові кошти. Проблемного житла в кожному місті — хоч греблю гати. І в Кам’янці — більш як половина, за оцінкою управління житлово-комунального господарства. Свого часу влада активно закликала населення до товариств співвласників будинків. Тепер натиску немає, не всім людям це під силу. Та чи не найбільша проблема — в людині, яка очолить спілку, що тепер, до речі, має інший статус — об’єднання власників.

— Майже в усіх нових будинках, що здаються в експлуатацію, одразу створюють ці структури, ніхто не хоче до ЖЕКу, — запевнив перший заступник міського голови Сергій Бабій. — І, буває, що на гарному керівнику тримається цілий дім, вирішуються його проблеми. Де взяти школу, яка вчить на «управдомів»? Є домовленість із центром зайнятості про організацію тримісячних курсів.

Може, тоді й безробітні люди з Привокзальної, 14, навчившися, знайдуть себе та свою роботу? А стажуватися їм є де. У місті діє вже чимало об’єднань. Деякі з них мають нижчі тарифи, чим і гордяться. А є такі, де мешканці навіть запропонували підвищити помісячну плату, зате отримали додатковий комфорт та затишок. Скажіть, хто ж проти нього?! Навіть якби це зробив давній знайомий ЖЕК, з яким доводилося й конфліктувати.

Хмельницька область.