Ковбаса з кістяної ноги

Ця «сировина» для виробництва ковбас, завантажена в чотири залізничні вагони-рефрижератори, транспортувалася з Угорщини через митний пост Батєво. Товарно-супровідні документи свідчили, що угорська фірма відправляла українському партнерові курячі та індичі спинки. Підтверджував це й ветеринарний сертифікат. Проте вантаж викликав сумнів у митників та працівників УСБУ, бо угорський відправник і український отримувач уже «засвітилися» на митниці у квітні, коли мали папери на 36 тонн так званого курячого фаршу. Насправді той «товар» був сумішшю з кістковим залишком, вартість якого — 30 центів за кілограм, і годився він хіба що на корм худобі та птиці.

Інтуїція не підвела чопських митників і цього разу. Серед спинок виявили той-таки кістковий залишок, шийки, крила, кістки, шматки м’яса, частина яких мала синюшний колір, а також шкіру та інші частини тушок. Усе це було перемішане, спресоване у брикети, обтягнуте поліетиленовою плівкою, заморожене й завантажене в рефрижератори. Де на піддони, а де — й навалом на підлогу. На окремих піддонах вдалося розшифрувати написи угорською мовою «Кістки індичі свіжі». Можна уявити якість та безпечність цих майбутніх «ковбас» для споживання нашими співвітчизниками. До слова, контракт, укладений між угорським «продавцем» та українським «покупцем», передбачає поставку продукції на десять мільйонів доларів США! Тож увезення сумнівної продукції на митну територію України було зупинено для з’ясування його походження та придатності до вживання. Але і відправник, і отримувач зняли ґвалт стосовно неправомірних дій митної служби й почали вимагати відшкодування заподіяних збитків. Начальник Чопської митниці Йосиф Штробля вважає такий крок вершиною цинізму. Це підтвердила й незалежна експертиза, проведена на вимогу відправника й отримувача фахівцями Закарпатської торгово-промислової палати та випробувальним центром Інституту екологічної гігієни і токсикології імені Л. І. Медведєва. В її висновку я прочитав: результати аналізів зразків цього продукту засвідчили, що заморожена маса складалася з кісткового залишку, курячих та індичих стегон, субпродуктів, шийок, грудинок, шматків м’яса та крил. Кістковий залишок визнано таким, що не відповідає вимогам санітарного законодавства України і є небезпечним для здоров’я людини. Дії фірми-відправника кваліфіковано як такі, що спрямовані на переміщення товару через митний кордон України шляхом подання митниці документів з неправдивими даними. За фактом контрабанди порушено кримінальну справу. Останнє слово в ній скаже суд.

Зорієнтувавшися в ситуації, і відправник, і отримувач дали «задній хід». Вони, кажуть митники, погодилися з тим, що «має місце наявність інших частин птиці внаслідок неякісної розробки під час технологічного процесу», і просять повернути продукцію відправникові...

І це неподинокий випадок. Тільки чопськими митниками нинішнього року припинено 26 спроб ввезення контрабандного м’яса сумнівної якості загальною вагою майже 265 тонн. Подібна ситуація й на двох інших митницях Закарпаття — Ужгородській та Виноградівській. Гадаю, такою вона може бути й на тих митницях, які межують з Польщею. Тож резонним буде запитання: чи зможе дефіцитну м’ясну нішу заповнити вітчизняний виробник? Якісним продуктом, а не сумнівними сумішами-відходами з євросоюзівського столу. Невже чорноземи сходу України для цього гірші за піщані грунти та суглинки Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини?

Закарпатська область.