Кабмін, який з подачі Міністерства агрополітики вирішив своєю постановою збільшити закупівельну ціну на молокосировину, лише заплутав ситуацію. В окремих регіонах вона зменшилася до критичних 50 копійок за літр. Молокозаводи, що зазвичай є монополістами на окремій території, не хочуть платити більше, мотивуючи це втратою своїх ринків збуту в Росії. Вони, мовляв, потерпають ще з січня нинішнього року через запровадження північним сусідою ембарго на імпорт української тваринницької продукції. Серед селян така ситуація спричинила справжню молочну біду. У багатьох обійстях корова залишається чи не єдиною годувальницею, а молочне лихо, що прокотилося країною, вдарило по сімейному бюджету двох мільйонів сімей —саме стільки родин донедавна утримували корів. Час від часу селяни протестують, як вони кажуть, проти свавілля молокозаводів: в окремих областях зафіксовано випадки, коли люди масово лягають під молоковози. Та здебільшого цей протест закінчується фатально для корівчини. Аби покінчити із збитковим віднедавна «бізнесом», господарі змушені віддавати рогатих годувальниць на бойню. У державному масштабі процес вирізання прогресує. За даними Держкомстату, приміром, корів стало на 610 тисяч голів менше, ніж було на аналогічний період два роки тому, коли, як прийнято казати, владарював антинародний режим.

Розв’язати молочний клубок проблем має урядова постанова №1003 від 24 липня 2006 року. Вона затвердила мінімальні ціни на сировину, зобов’язавши заводи платити в нинішньому році за тонну молока вищого сорту не менш як 1250 гривень, першого сорту — 1200, другого — 1000, а за тонну вершків з 10-відсотковим вмістом жиру — 4080 гривень. Контроль за виконанням документа, пояснюють в Мінагрополітики, покладено на органи державної влади на місцях, які мають зобов’язати заготівельні організації та переробні підприємства встановити закупівельні ціни не нижче за передбачені. У разі невиконання вердикту головне аграрне відомство рекомендує селянам починати оббивати пороги: звертатися, приміром, до узгоджувальних комісій при управліннях агропромислового розвитку місцевих держадміністрацій, до регіональних відділень Державної інспекції з контролю за цінами або регіональних відділень Антимонопольного комітету України.

Механізм із запровадженням мінімальної ціни не новий, схоже регулювання цін передбачено Законом «Про державну підтримку сільського господарства України», ухваленим ще два роки тому. Але в чиновницьких кабінетах на місцях тільки руками розводять — вони не мають права тиснути на переробні підприємства, які вважаються незалежними суб’єктами ринку й у виробничу діяльність яких не можна втручатися. І це головна причина, що в молочній царині буде вже два схожі непрацюючі документи. До того ж селяни навряд чи ходитимуть кабінетами, визнаючи всю безперспективність таких аудієнцій. А молокозаводи від прибутків також навряд чи відмовляться. У крайньому разі їх лабораторіям не становитиме проблеми знайти в молоці від дядькової корови, приміром, мінімальний відсоток води — а це вже фальсифікат, за який підприємство може платити копійчану ціну (або не купувати такої сировини зовсім). Можуть виявити високий рівень бактеріологічного забруднення. Тому стукати у владні кабінети можна скільки завгодно, але на чийому боці буде правда — зрозуміло без слів. Так само зрозуміло, хто, окрім селян, потерпатиме від цих потрясінь. Торгівельна мережа в будь-якому разі свого не пропустить, і на прилавках крамниць кінцевий продукт лише дорожчатиме. Якщо уряд змусить переробників підвищити закупівельні ціни, впевнений голова Національної асоціації молочників України «Укрмолпром» Василь Бондаренко, вартість готової молокопродукції значно збільшиться. За підрахунками, оптові ціни на масло зростуть відсотків на 60, на тверді сири — на третину, на цільномолочну продукцію — на чверть.

Вплинуло молочне ембарго з боку Росії і на роботу українських переробних підприємств, навіть тих, які згодом спромоглися відвоювати для себе місце на ринку РФ, пройшовши для цього численні перевірки. За словами першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Віктора Слаути, одне з таких — Пирятинський молокозавод. Але коли народний обранець звернувся до керівника цього підприємства з пропозицією давати селянам ту ціну, яка була до запровадження ембарго, то з’ясував, що директор їздив у Ростов, де були основні покупці молокопродукції заводу. А там нішу вже зайняли литовці. Тепер росіяни не заперечують, щоб підприємство повернулося на втрачений ринок, але за умови, що ціни на продукцію, порівняно з січневими, буде зменшено на 15 відсотків. «Любов» прибалтів до Росії відома, але... Як тут не згадати прислів’я: дружба дружбою, а табачок нарізно.

Валерій ДРУЖЕНКО.

Як можна зарадити молочній кризі, зробити так, щоб селяни не втрачали грошей за здане на переробку молоко?

Голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Михайло ГЛАДІЙ:

— Гадаю, новостворений комітет насамперед подумає, як не пустити сюди контрабандну продукцію: сухе молоко з Білорусі чи польське м’ясо. Треба підбити баланс — що ми виробляємо і скільки споживаємо. Якщо ми все це підрахуємо і побачимо, що нашого не вистачає, тоді можна запровадити певні квоти на ввезення того чи іншого товару. Що стосується постанови про затвердження мінімальних цін на молоко — ситуація проста. Тепер міністр агрополітики на будь-якій нараді скаже: «Ми прийняли документ, а голова райдержадміністрації, голова облдержадміністрації не виконують урядової постанови, до них і йдіть, чого ви до нас звертаєтеся...». Я вважаю, треба підходити інакше. Як це можна змусити заводи платити за літр молока першого гатунку гривню двадцять?! Це не державний підхід. Ринок диктує сьогодні ціну. Інше питання — селяни не вміють себе захищати. Є асоціація, що об’єднує переробні підприємства. Ймовірно, вони узгоджують ціну закупівлі: даємо за літр 60 копійок — і все. А селяни що роблять? Хто їх піднімав — давайте не будемо продавати три дні молоко, згодуємо свиням? Не допомагає — тиждень не продавати. Треба потерпіти, може, й півмісяця зливати молоко свиням. Нехай спробують тоді переробники — така армія працівників без завантажених потужностей. Іншого виходу я не бачу.

А Міністерство агрополітики має восени з переробниками молока збиратися, сідати, домовлятися за ціни на цілий рік, забезпечуючи сприяння з певних питань і молокозаводам. За кордоном і комітет споживачів, і профспілки беруть у таких перемовинах участь. Домовляються — ціна на наступний рік не менше такої-то. Якщо хто порушує — залучаються комісії з регулювання цін, антимонопольний комітет...

Записала Галина КВІТКА.