Виповнилося 75-років від дня народження члена-кореспондента НАН України, доктора геолого-мінералогічних наук, професора, лауреата державних премій України в галузі науки і техніки, колишнього міністра геології України, депутата Верховної Ради Української РСР Петра Федоровича Шпака. З цієї нагоди в Інституті геологічних наук Національної Академії наук України відбулося урочисте засідання вченої ради.

Вступним словом відкрив засідання директор Інституту ГН, академік НАН України Петро Гожик.

Зі спогадами виступили вчені, друзі, колеги по роботі, послідовники його ідей, родичі, зокрема: Олександр Лукін —директор Чернігівського відділення Українського державного геолого-розвідувального інституту, член-кореспондент НАН України, Олександр Маринич — радник при дирекції Інституту географії, член-кореспондент НАН України, Антон Наумовець — віце-президент, академік НАН України, Богдан Крупський — член правління НАК «Нафтогаз України», Павло Загороднюк — голова спілки «Геологи України», Юрій Арсірій — академік УНГА, Іван Пивовар — колишній начальник главка Мінгеології України, Володимир Палій — начальник управління наукових та керівних кадрів НАН України, Микола Кравчук — колишній голова ЦК профспілки працівників геології, Мирослав Павлюк — директор Львівського інституту геології, геохімії і горючих копалин, член-кореспондент НАН України та інші.

Вони відзначали ту колосальну роль, яку відіграв Петро Федорович у суспільному житті України — як талановитий геолог, видатний учений, досвідчений державний і громадський діяч, чудова людина, яка жила, творила і працювала для розквіту країни.

Народився Петро Федорович 17 червня 1931 року в мальовничому селі Дашківці, що на Хмельниччині, в селянській родині. Після закінчення середньої школи отримував знання на геологорозвідувальному факультеті Львівського політехнічного інституту. Свій трудовий шлях пройшов від рядового геолога до міністра. Основний професійний досвід Петро Федорович набував на промислах Прикарпаття. Він працював геологом Східницького нафтопромислу № 5, старшим геологом Битківського укрупненого нафтопромислу № 7, головним геологом Долинського нафтогазопромислового управління «Долинанафта», директором Надвірнянської контори розвідувального буріння, начальником геологічного відділу, головним геологом об’єднання «Укрзахіднафтогаз». Займаючись виробничою діяльністю, Петро Федорович, як новатор і творча особистість, постійно впроваджував наукові відкриття у практику геологорозвідувальних робіт.

У 1966 році П. Шпак був переведений до Києва на посаду начальника Головного управління пошукових та розвідувальних робіт з нафти і газу «Головнафтогазрозвідка», входив до складу колегії Міністерства геології УРСР. А в 1967-му в тридцятишестирічному віці Петра Федоровича було призначено міністром геології України. То був наймолодший міністр в уряді України. На цій посаді він доклав багато зусиль для вдосконалення структури міністерства, стилю і методів роботи, залучення до співпраці молодих ініціативних фахівців. Організував курси підвищення кваліфікації кадрів. Саме за його сприяння в ці роки розроблено низку нових стратегічних і тактичних напрямів розвитку геологічної галузі, галузевої геологічної науки та досягнуто найефективніших результатів.

В особі Петра Федоровича поєднувалися найкращі якості геолога, виробничника і вченого, високий професіоналізм і рідкісна інтуїція, творча ініціатива та хист до наукових досліджень — він був беззаперечним лідером та організатором геологорозвідувального виробництва і науки.

Приділяючи велику увагу дослідженням проблем нафтогазоносності у Східному, Західному та Південному регіонах, Міністерство геології України під керівництвом П. Шпака значно розширило геологорозвідувальні роботи на рудні корисні копалини, зокрема, було відкрито низку вугільних, залізорудних родовищ а також унікальних родовищ марганцю, берилію, титану, графіту, каоліну й бішофіту. Було розпочато широкомасштабні науково-дослідні і пошукові роботи з міді, нікелю, алмазів, золота. Значні роботи з цього приводу проводилися на Закарпатті, Кіровоградщині. Були також відкриті мінеральні води типу «Нафтуся» у Хмельницькій та Тернопільській областях.

Промовці відзначали, що у другій половині 60-х і на початку 70-х років зусиллями співробітників Міністерства геології та науковців під керівництвом П. Шпака відкрито низку великих родовищ газу і нафти у Дніпровсько-Донецькій западині, Передкарпатському прогині, Азовсько-Чорноморському шельфі. Зокрема йому належить ініціатива спорудження морської платформи з видобутку газу на побережжі Чорного моря.

Видобуток газу у 1975 році зріс до 68,3 млрд. куб. м, що повністю забезпечувало потреби України в цьому паливі. У цей час працювали магістральні газопроводи з України до Москви, Мінська, Прибалтики. Видобуток нафти в той час становив понад 14 млн. тонн.

За завданням уряду України провідними науковцями, вченими-геологами та виробничниками під керівництвом П. Шпака розроблено проект закону України «Про нафту і газ», Національну програму «Нафта і газ України до 2010 року», державні програми «Освоєння газогідратів Чорного моря» та «Освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектору Чорного і Азовського морів».

Упродовж 1971—1985 років як депутат Верховної Ради України П. Шпак брав активну участь у розбудові народного господарства, в розвитку освіти й культури, у громадському житті країни.

У 1982 році починається новий етап діяльності Петра Федоровича, пов’язаний із роботою в Інституті геологічних наук АН УРСР, де він активно трудився до кінця свого життя. Спочатку він очолював лабораторію, відділ геології нафти і газу, а з 1992-го по 1997 рік був директором інституту, а згодом — радником президента НАН України.

У цей період П. Ф. Шпак надзвичайно плідно трудився на ниві розвитку фундаментальних досліджень в царині нафтової геології. Його наукові інтереси були зосереджені на таких основних напрямах: геологічна будова і нафтогазоносність басейнів України: онтогенез вуглеводів в осадових басейнах різного генетичного типу і віку; наукове прогнозування нафтогазоносності території й акваторій України, світу.

Спектр досліджуваних проблем у нього був надто широкий. Це, зокрема: тектонічне і нафтогазогеологічне районування осадових басейнів; закономірності розташування покладів вуглеводів; походження нафти і газу; умови формування скупчень нафти і газу та їх збереження; роль процесів рифтогенезу, геофлюїдодинаміки; колекторські та екрануючі властивості порід; пастки вуглеводів; фазово-геохімічна диференціація вуглеводневих флюїдів; стан ресурсів нафти і газу в Україні, світі; поклади нафти і газу на великих глибинах; наукове прогнозування нарощування вуглеводневої сировинної бази.

У золотий фонд вітчизняної геологічної науки ввійдуть роботи Петра Федоровича про принципи нафтогазогеологічного районування нафтогазоносних територій, формування та розміщення родовищ вуглеводнів, стан і перспективи розвитку мінерально-сировинної бази України. У творчому доробку П. Шпака — понад 230 наукових праць, серед них 12 монографій та серія геологічних карт і атласів.

Він широко впроваджував досвід зарубіжних країн для підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт та розвитку досліджень в Україні. Зокрема США, Великої Британії, Франції, Італії, Канади, Болгарії. Виступав з доповідями на міжнародних геологічних конгресах у Чехословаччині (1868 р.), Москві (1984 р.), Японії (1992 р.), на міжнародних конференціях, симпозіумах, нарадах в Індії, Південному Ємені, Австрії, Швеції. Наукові праці П. Шпака опубліковано в США, Англії, Японії, Туреччині, Німеччині, Греції, Польщі, Болгарії, Чехії.

Результати наукових досліджень ученого отримали широке визнання і на теренах України, і за кордоном. 1989 року йому присуджується вища нагорода НАН України в галузі наук про Землю — премія імені В. І. Вернадського, 1977-го і 1990-го — Державні премії України в галузі науки і техніки. В 1990 році П. Шпак стає членом-кореспондентом АН УРСР, в 1993-му — обраний дійсним членом Української нафтогазової академії (УНГА) і членом її президії, в 1996-му — академіком Академії гірничих наук. Він був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, двома орденами Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями, іншими державними відзнаками.

У всіх виступах відзначалися такі риси його характеру, як принциповість, чесність, порядність, доброта, щирість, широка ерудиція, повага й увага до людей, які повинні стати прикладом для наслідування новим поколінням.

Особливо тепло згадували учасники засідання про нього як товариша, колегу, сім’янина. Велику роль у становленні особистості Петра Федоровича, говорили, відіграла Марія Михайлівна — вірна дружина. Справді, він був великим сім’янином, люблячим батьком і шанованим дідусем. У його сім’ї виховували двох доньок, трьох онуків і правнучку, якими він завжди пишався.

Передчасна кончина у квітні 2002 року обірвала на творчому злеті це чудове життя і дивовижну за цілеспрямованістю та широтою творчого діапазону діяльність.

З його смертю Україна втратила одну із найвизначніших фігур серед учених, державних діячів, фахівців нафтогазової галузі.

Продовжити справу Петра Федоровича Шпака, завершити його наукові розробки, здійснити розроблену під його керівництвом Програму забезпечення України власними ресурсами вуглеводневої сировини — обов’язок всіх його соратників, послідовників та учнів, а також уряду України.

Учасники засідання внесли пропозицію про встановлення на будинку Інституту геологічних наук та школи, в якій він навчався, меморіальних дощок.

До 75-річчя П. Шпака Інститут випустив змістовну книжку спогадів про нього.

У Дашківецькій середній школі Віньковецького району Хмельницької області відкрито кімнату-музей Петра Федоровича.

Засідання вченої ради супроводжувалось демонстрацією за допомогою мультимедійного проектора фотографій про життя і діяльність науковця.

До пам’ятника П. Шпака на Байковому цвинтарі було покладено квіти від президії вченої ради.

Насамкінець засідання його дружина, Марія Михайлівна, запропонувала послухати пісню Степана Галібарди «У райському саду», яку так любив Петро Федорович і просив колись, щоб вона звучала під час його похорон. Особливо до серця припали йому слова:

Я любив вас усіх,

Та найбільше любив Україну.

Певно, в цьому і є та найтяжча провина моя.

Пам’ять про Петра Федоровича Шпака — визначного вченого, державного і громадського діяча, великого патріота України, надзвичайно енергійну, чуйну та доброзичливу людину — назавжди залишиться з нами. Сумно, що його немає сьогодні серед нас.

Степан ЯЛОВЕГА, журналіст.