Доходний липень

Днями доволі обізнана з особливостями «планово-економічної кухні» колишнього СРСР жінка запевняла мене, що статистика бреше. Я згадав сумніви однієї політичної сили стосовно правдивості ВВП зразка 2004 року, які швидко розвіяла спеціальна робоча група, створена за дорученням керівників держави. Тоді довели, що наявність зловживань з відшкодування ПДВ не вплинула на реальний розмір цього макропоказника. Розраховується він за міжнародною методологією, а технічні помилки унеможливлює трирівневий ступінь збирання й опрацювання інформації — районного, обласного і держкомстатівського рівня. І ВВП, і платіжний, і торговельний баланс країни прискіпливо вряди-годи перевіряє МВФ.

А перевіривши, перебирає на себе віповідальність за їх достовірність. Але, відколи існує статистика, є сумніви стосовно її незайманості. Згадайте, у зростанні ВВП за 2005 рік також сумнівалися, оскільки дехто стверджував, що до нього зараховували виручку від продажу «Криворіжсталі». Насправді ні, бо її зарахували як пряму інвестицію, як того вимагає методологія розрахунку платіжного балансу, отже, статистика не брехала — ВВП зріс торік на 2,6 відсотка (після відповідного уточнення. — Авт.), не бреше і нині — за півроку ВВП зріс на 5 відсотків.

Дещо зі спостережень банкірів

Мої сусіди по будинку — люди середнього статку — більше переймаються власними, аніж суспільними доходами. Цього місяця — факт — у дворі гомоніли про те, що чоловіки почали заробляти більше, аніж торік. І, звісно, кляли ціни... Краще за них про доходи й ціни обізнані банкіри, котрим зайве пояснювати, що статки домогосподарств безпосередньо залежать від доходів держави, тобто того самого ВВП, і від того, хто і як його розподіляє через бюджет. Адже це факт, що 2005 року за його мізерного приросту на виплату пенсій спрямували в 1,7 разу більше, аніж 2004-го, коли приріст ВВП був рекордний. Так-от, за спостереженнями банкірів, з огляду на досягнення економіки в першому півріччі, доходи громадян навіть з урахуванням інфляції (2,9 відсотка) збільшуються зараз уп’ятеро швидше за неї. Суто банкірська прикмета активізації споживчого попиту: зростання чистих активів за їх системою на 19 відсотків здебільшого відбулося завдяки збільшенню обсягів кредитування переважно серед населення на 46,7 відсотка проти 19,7 — серед суб’єктів господарювання. Але це не має засліплювати. Неабияку частку суспільного продукту, призначеного для підвищення заробітних плат, пенсій, соціальних допомог, ще нишком виводять в офшорні зони, про що свідчить і статистика, і свіжий законопроект у парламенті стосовно денонсації угоди про подвійне оподаткування з Кіпром. Зрештою, мої сусіди мають рацію: хоч доходи і зростають, однак ціни і тарифи також не стоять на місці.

Дещо із прогнозів моїх сусідів

У липні подорожчав телефонний зв’язок. Тарифи на послуги міського телефонного зв’язку зросли в середньому на 35 відсотків, у сільській місцевості — на 30. Подорожчали міжміські телефонні розмови в межах області, водночас подешевшали послуги на міжнародний телефонний зв’язок. Тарифи на послуги телеграфного зв’язку в межах України збільшилися втричі. На думку мого сусіда, який має вчений ступінь з економіки, Нацкомісія з питань регулювання зв’язку цілком виправдано підняла тарифи, оскільки на її ринку ті само проблеми, що й на енергетичному, — перехресне субсидіювання через збитковість телефонного зв’язку у сільській місцевості. А тим часом близько двохсот тисяч сіл не мають жодного телефону. До того ж, додає сусід, це не позначиться на липневому показникові споживчої інфляції так відчутно, як зростання цін на житлово-комунальні послуги через подорожчання енергоносіїв. Але ж не телефоном єдиним... У середньому на 43 відсотки подорожчав проїзд на залізничному транспорті і вже поповзли вгору ціни на пальне на автозаправках. За місяць вони підвищилися в середньому на 7—10 копійок за літр, найвідчутніше на бензин А-76/80, дефіцит якого намітився у дрібнооптовому сегменті почасти через попит на нього у сільській місцевості, а почасти через небажання його виробляти — невигідно. За прогнозом «експертів» мого двору, а вони на всі сто збігаються з прогнозами в. о. міністра економіки Арсенія Яценюка, ціни на бензин зростатимуть закономірно, як в усьому світі. Бо вони прив’язані до поставок російської нафти, вартість якої зумовлена динамікою світових цін. Скажу від себе: бензин А-95 поставить ціновий рекорд уже в серпні, але його середня ціна не перестрибне 4,50 гривні за літр, попри високе російське мито. А далі все залежатиме від того, якою буде курсова політика на валютному ринку. Якщо такою, що зумовить подальше знецінення гривні по відношенню до долара США, то психологічний рубіж у 5 гривень за літр А-95 ми подолаємо вже восени.

Валютний ринок — найчутливіший барометр рівня доходів населення. Сезон відпусток і політичне протистояння вже знову штовхнули людей до обмінників з метою купувати валюту. Сплеск попиту на копійку-півтори вже позначився на вартості долара США. Такої само думки тямуща сусідка, яка навіть вартість хліба перераховує на центи. Слухаючи її, починаю сумніватися, чи не живу, бува, в міністерських апартаментах. Вона припускає, що в Росії одержують і більше за наших, однак там удвічі вища інфляція. Тож, грубо кажучи, за свої гроші тут ми купуємо більше, аніж сусіди за свої там. Сміюся з її наївності і за доморощену аналітику цілую її у щічку.