Цей рік особливий тим, що святкуємо 150-річчя з дня народження Івана Франка — видатного громадського діяча, письменника й публіциста. Ім’я Івана Франка тісно пов’язане з Долинським районом, особливо з історичним селом Лолином, де жила Ольга Рошкевич — перше поетове кохання, завдяки якому, як стверджують літературознавці, світ одержав високу лірику «Зів’яле листя» з її щемливими «Картками любові», — так розпочинається звернення, яке депутати районної ради адресували Президентові України Віктору Ющенку. Ініціатива запросити керівника країни на святкування ювілею Івана Франка належить громаді села Лолин. Районна рада підтримала лолинців і за підписом її голови Василя Романюка надіслала запрошення на свято.

«Крізь усе життя, — йдеться далі в зверненні до Президента, — письменник зберіг сильне почуття до Ольги Рошкевич, про що свідчить його багата епістолярна творчість. До того ж у Лолині з власноручними примітками про це село Іван Франко написав відомі твори «Вугляр», «Лесишина челядь» і «Два приятелі».

Життя цього давнього бойківського села відтворене в повісті «Петрії і Довбущуки». Саме в Лолині Іван Франко записав від місцевої селянки Явдохи Чигур «Пісню про шандаря», яка лягла в основу всесвітньо відомої драми «Украдене щастя». На Долинщині Іван Франко на майдані перед робітниками гартував свої ораторські здібності, як науковець і публіцист досліджував джерела долинської солі, як етнограф і фольклорист записав сотні бойківських пісень, звичаїв та обрядів, які виходили в світ окремими книгами і стали перлинами народної творчості.

На вшанування пам’яті письменника планетарного мислення в Лолині вже впродовж 14 років у день його народження відбувається унікальне народне свято Франкової ліричної поезії, в якому беруть участь відомі українські письменники, зарубіжні делегації...

Лолин зберіг автентичність народних звичаїв та обрядів. Тут досі звучать народні пісні так, як записував їх Іван Франко. Особливо популярні стародавні ладканки, без яких не відбувається жодне весілля в селі. Лолинський фольклорний аматорський ансамбль, що здобув звання народного, виступає на багатьох сценах країни.

У центрі села, між могутніми столітніми ясенами, в бронзі стоїть величний Іван Франко. Є чудовий музей, експозиції якого розповідають про незабутні зустрічі молодого гімназиста з чарівною і освіченою донькою місцевого пароха, про титанічну творчість велета думки в царині національної культури, літератури, публіцистики. Тут збережені бойківські хатні старожитності, музичні інструменти, давні одяг і взуття, які слугують учасникам фольклорного ансамблю для сценічного відтворення лолинського весілля, роль старости на якому грає сільський голова Іван Дацьо. Село має свій герб, на якому зображені гусяче перо і два серця, що символізують поезію і кохання Івана Франка та Ольги Рошкевич. Усе тут дихає високою лірикою. І це назавжди.

Гостинно запрошуючи Президента України з родиною на свято до Лолина, до чудового бойківського краю у високості гір і національного духу, сільська громада вважає, що вона гідна такої участі за збережену пам’ять до Івана Франка, до Ольги Рошкевич, котра перекладала твори Еміля Золя, писала оповідки, збирала фольклор. З великої шани до своєї односельчанки, з великої, але, на жаль, нещасливої любові до якої Іван Франко, можливо, й відбувся як неперевершений лірик і драматург у світовій літературній класиці.

Долина

Івано-Франківської області.