2. «Так!» — державності

Запропонований Президентом СРСР Михайлом Горбачовим проект Союзного договору викликав в Україні нову хвилю народного обурення, мітингів і страйків: перед Верховною Радою виросло наметове містечко, залунали палкі промови. Під тиском вулиць Верховна Рада сказала Союзному договорові: поки що «ні!». У схваленій 27 червня постанові Верховної Ради український парламент доручив постійним комісіям Верховної Ради до 1 вересня 1991 року розглянути договір й узгодити з Декларацією про державний суверенітет України та Законом «Про економічну самостійність УРСР», підготувати економічні розрахунки та правові висновки щодо входження України до союзу на умовах договору, а робочій групі з юристів, науковців та народних депутатів, створеній президією Верховної Ради, до 15 вересня розглянути всі зауваження та пропозиції. Над площею під Верховною Радою залунало: «Верховній Раді — слава!» і «Єдність!». Того самого дня парламент вніс зміни до Кодексу законів про працю УРСР, встановивши святковим 16 липня — День незалежності України. Водночас традиційні радянські свята 7 і 8 листопада —річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції —також залишалися червоними датами календаря.

19 червня Верховна Рада схвалила Концепцію нової Конституції України. У ній Україна проголошувалася суверенною державою і президентською республікою, закріплювався намір побудувати «засноване на праці суспільство соціальної справедливості», передбачалося існування Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки у складі України, створення однопалатного постійно діючого на професійних засадах парламенту — Верховної Ради, імперативний мандат народних депутатів усіх рівнів, нова система виконавчої влади — Президент, віце-президент, Кабінет Міністрів і державна адміністрація, система місцевої державної влади та самоврядування через ради народних депутатів.

1 липня президія Верховної Ради УРСР оголосила відкритий конкурс із створення проектів Державного герба України та доручила постійним комісіям парламенту сформувати до 1 вересня конкурсну експертну групу з числа народних депутатів та фахівців.

4—5 липня у парламенті розгорілися дебати щодо внесення змін до Конституції УРСР у зв’язку із заснуванням посади Президента. На останньому засіданні ІІІ сесії Верховної Ради 5 липня було прийнято Закон «Про вибори Президента УРСР» та про призначення виборів першого Президента України прямим таємним всенародним голосуванням на 1 грудня, а також Закон «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції УРСР». Абсолютною більшістю депутати ствердили, що Президент є найвищою службовою особою української держави, головою виконавчої влади, котрий може бути обраний не більш як на два строки, та недоцільність введення посади віце-Президента. У разі порушення Президентом Конституції та законів УРСР Президент міг за висновком Конституційного Суду УРСР бути зміщений із посади Верховною Радою УРСР не менш як двома третинами від загальної кількості народних депутатів УРСР.

«Ні!» — імперії

Президент СРСР Михайло Горбачов запропонував дату підписання Україною Союзного договору — 10 жовтня. Однак уже ніщо не могло зупинити запеклу боротьбу за державний суверенітет України. 20 серпня після невдалої спроби державного перевороту в Москві в ніч з 18 на 19 серпня, так званого путчу — коли було усунуто від виконання обов’язків Президента СРСР М. Горбачова й утворено Державний комітет із надзвичайного стану в СРСР, який очолив Геннадій Янаєв, — президія Верховної Ради УРСР ухвалила заяву, в якій визнала: до рішення сесії Верховної Ради УРСР постанови Державного комітету з надзвичайного стану СРСР не мають юридичної сили на території України, а підстав для запровадження надзвичайного стану в Україні не вбачається. 22 серпня президія Верховної Ради УРСР вирішила скликати позачергову сесію українського парламенту 24 серпня 1991 року і винести на розгляд питання «про політичну ситуацію».

День, що увійшов до новітньої історії України та вітчизняного парламентаризму червоним рядком, — 24 серпня 1991 року — розпочався під акомпанемент велелюдних мітингів по всій Україні та під стінами Верховної Ради, на яких народ України сказав своє рішуче «Ні!» поверненню до тоталітарного режиму і тверде «Так!» незалежній правовій та демократичній державі. Конституційною більшістю — 346 голосами —парламент ухвалив Акт незалежності України, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України, визнано, що територія України є неподільною та недоторканною і що віднині на її території мають чинність виключно Конституція та закони України. Над Верховною Радою було піднято національний жовто-блакитний прапор, який принесли люди.

Того самого дня Верховна Рада України прийняла постанови: про політичну обстановку на Україні та негайні дії Верховної Ради зі створення умов неповторення надалі військового перевороту, департизацію державних органів, установ і організацій (якою було припинено діяльність організацій політичних партій в усіх органах державної влади, установах та організаціях); про військові формування на України (якою всі військові формування, дислоковані на території республіки, підпорядковувалися Верховній Раді України); утворення Міністерства оборони України, закон про надання додаткових повноважень Голові Верховної Ради України. Ним до обрання Президента України Голова Верховної Ради наділявся правом видавати в межах законодавства України обов’язкові для виконання на території республіки розпорядження; зупиняти постанови Кабінету Міністрів України та посадових осіб, дію рішень обласних, районних, міських, районних у місті рад народних депутатів у разі їх невідповідності Конституції та законам України до розгляду цих актів Верховною Радою. Також було прийнято звернення Верховної Ради України до Верховної Ради та Президента Росії.

25 серпня президія Верховної Ради України прийняла постанову про власність Компартії України та КПРС на території України та застосувала амністію з кримінальних справ, порушених в умовах гострого протистояння різних соціально-політичних сил при визначенні шляхів утворення української державності (за якою, зокрема, було звільнено з-під варти народного депутата України Степана Хмару). Президія також видала укази про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів, про тимчасове припинення діяльності Компартії України (нею все майно ЦК КПУ і КПРС — будинки, споруди, друкарні, транспортні засоби тощо — передавалися на баланс Верховної Ради), утворила Тимчасову комісію Верховної Ради для перевірки діяльності посадових осіб, органів влади, управління, об’єднань і організацій у зв’язку з державним переворотом 19—21 серпня 1991 р. Група народних депутатів України у складі понад 30 чоловік — більшість із яких були керівниками потужних промислових підприємств — оголосили у парламенті про припинення свого членства у лавах КПРС. Про свій вихід із Компартії заявили і Перший заступник Голови Верховної Ради Іван Плющ та головний редактор «Голосу України» Сергій Правденко.

28—29 серпня результатом кількагодинної зустрічі членів президії Верховної Ради України з делегацією російських депутатів стало рішення створити тимчасову депутатську комісію для вирішення політичних, економічних, військових і майнових питань. У результаті переговорів сторони погодилися, зокрема, на таке: 1) на перехідний період для підтримання систем життєзабезпечення населення та функціонування економіки доцільним є створення тимчасових міждержавних структур за участю заінтересованих держав — суб’єктів колишнього Союзу СРСР на представницьких паритетних засадах; 2) звернутися до держав колишнього СРСР із пропозицією негайно приступити до підготовки та підписання економічної угоди між ними; 3) здійснити реформу Збройних Сил СРСР і створити систему колективної безпеки.

30 серпня президія Верховної Ради України, розглянувши висновки Тимчасової комісії з перевірки діяльності на території України посадових осіб органів влади, управління, громадських об’єднань та організацій у зв’язку з державним переворотом 19—21 серпня 1991 р., видала укази «Про заборону діяльності Компартії України» та «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави».

3 вересня відкрилася четверта сесія Верховної Ради дванадцятого скликання, яка стала першою сесією парламенту незалежної України. Тисячі людей знову прийшли до стін парламенту з вимогою зробити все, щоб процес здобуття Україною реальної незалежності став незворотним. 4 вересня, як і було вирішено на сесії Верховної Ради України, було на декілька хвилин спущено червоно-синій прапор на будинку парламенту і невдовзі в небі замайоріли два прапори: червоно-синій і синьо-жовтий. Тисячі обурених людей на площі під стінами парламенту з криками «Ганьба!» кинулися на приступ будівлі Верховної Ради, вимагаючи залишити над куполом лише один, український, стяг. Дмитро Павличко з вікна другого поверху став вгамовувати людей і разом із Левком Лук’яненком, Романом Лубківським і ще декількома депутатами пішли до кабінету Голови Верховної Ради Леоніда Кравчука. Там і було вирішено зняти прапор УРСР та вивісити над будинком парламенту жовто-блакитний прапор. Того самого дня Верховна Рада прийняла постанову про підняття над будинком парламенту синьо-жовтого прапора, як історичний символ миролюбної української держави в образі чистого неба і хлібного лану, і проведення всенародного референдуму про нову державну символіку, а також звернулася до народних депутатів СРСР від України із закликом утриматися від голосування на з’їзді, у Верховній Раді СРСР та в їх органах із питань, які порушують суверенні права народу України.

У перші дні роботи нової сесії відбулося певне переформатування політичних сил у Верховній Раді: Народна Рада значно побільшала за рахунок тих депутатів, які написали заяву про вихід із лав КПРС. Однак 90 депутатів-комуністів написали заяву про скасування постанови президії Верховної Ради України про заборону діяльності КПУ. Зрештою депутати вирішили так: оскільки чинна Конституція надає право президії контролювати дії законів і видавати укази, то всі її рішення є законними. А за проект постанови про скасування рішення президії Верховної Ради про заборону діяльності КПУ, внесений народним депутатом Федором Панасюком, проголосували «за» лише 54 депутати. До відкриття четвертої сесії Верховної Ради у сесійній залі було демонтовано скульптуру В. Леніна.

10—12 вересня Верховна Рада ухвалила закони «Про правонаступництво України», за яким молода держава стала правонаступницею законів УРСР та Конституції УРСР до прийняття нового Основного Закону, «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України», які відтоді стали державною власністю України, «Про захист іноземних інвестицій на Україні», постанову про надання Голові Верховної Ради України Л. Кравчуку повноважень представляти інтереси України в усіх міжреспубліканських органах у перехідний період. 18 вересня президія Верховної Ради України постановила: до прийняття Конституції України дозволити у протокольних заходах використовувати синьо-жовтий прапор, а парламент прийняв закони «Про відповідальність за створення не передбачених законодавством військових або інших збройних формувань чи груп» та «Про створення служби національної безпеки України».

25 жовтня Верховна Рада ухвалила заяву про без’ядерний статус України та постанову про недоцільність участі України у створенні та діяльності будь-яких міжреспубліканських структурах, які призводять або можуть призвести до включення України як частини в іншу державу.

1 листопада Верховна Рада ухвалила Декларацію прав національностей України, якою українська держава гарантувала всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права та заборонила дискримінацію за національною ознакою.

6 листопада парламент висловив своє ставлення до Договору про економічне співтовариство, запропонований до підписання Росією: Україна парафує договір, а з часом парламент за умови гарантій інтересів республіки може його ратифікувати. 11 листопада у Москві за підсумками переговорів Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука та Президента Російської Федерації Бориса Єльцина відбулося підписання Комюніке та Угоди про принципи торгово-економічних відносин між Україною і РРФСР на 1992 рік. Однак 13 листопада фракція Народного руху у Верховній Раді розповсюдила заяву з приводу парафування міждержавної економічної угоди, стверджуючи, що ця угода стає реальною загрозою відродження української державності.

22 листопада президія Верховної Ради України схвалила заяву щодо Збройних Сил України, в якій було сказано: «Україна створює власні Збройні Сили шляхом реформування військових угрупувань, які зараз дислокуються на її території, виключно для гарантованого захисту від зовнішньої воєнної загрози, забезпечення недоторканності своїх державних кордонів і територіальної цілісності».

1 грудня відбулися Всеукраїнський референдум на підтримку незалежності України і вибори першого Президента України. На запитання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України» відповіли «так» 90,32 % громадян України. Не було жодного регіону, де б ця цифра була нижчою 50%. Першим усенародно обраним главою держави став Леонід Кравчук, набравши 61,59% голосів виборців.

5 грудня на урочистому засіданні Верховної Ради України Леонід Кравчук склав присягу Президента України. Головою Верховної Ради України обрано Івана Плюща. Парламент ухвалив звернення до парламентів і народів світу, в якому заявив, що після того, як народ України вільним волевиявленням підтвердив проголошення незалежності Україна вважає договір 1922 року про утворення Союзу РСР стосовно себе недійсним і недіючим. У зверненні також ішлося, що Україна будує демократичну, правову державу, готова приєднатися до європейських інституцій із прав людини та брати участь у європейських структурах, готова встановити з іншими державами дипломатичні відносини і будувати з ними двосторонні стосунки, визнає свої державні кордони непорушними і не має жодних територіальних претензій до жодної держави, а також не буде ядерною державою.

10 грудня Верховна Рада України 288 голосами поіменно ратифікувала Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану в Мінську 8 грудня керівниками України, Росії та Білорусі (від імені нашої держави її підписав Президент України Леонід Кравчук), проте із застереженнями. Вони, зокрема, передбачали: кожна із сторін бере під свій захист збереження та розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин, які населяють її територію, та унікальних етнокультурних регіонів, що склалися; поважає територіальну цілісність і недоторканність кордонів одна одної; члени Співдружності, реформуючи розташовані на їхніх територіях угрупування збройних сил колишнього СРСР і створюючи на їх базі власні Збройні Сили, співробітничатимуть у забезпеченні міжнародного миру та безпеки і прагнутимуть до ліквідації всіх ядерних озброєнь; до повного знищення ядерної зброї на їх території, держави—члени Співдружності зберігатимуть і підтримуватимуть під об’єднаним командуванням спільний воєнно-стратегічний простір і єдиний контроль над ядерною зброєю; координаційні інститути створюються на паритетній основі та їх рекомендації прийматимуть консенсусом.

18 грудня опубліковано та набули чинності закони України «Про державний кордон України» і «Про прикордонні війська України», 25 грудня — Закон «Про оборону України».

20 грудня Верховна Рада ухвалила заяву з приводу укладення Україною Угоди про співдружність незалежних держав. У ній, зокрема, стверджувалося, що Україна є і залишається незалежною державою — суб’єктом міжнародного права; Україна проти перетворення СНД на державне утворення зі своїми органами влади і управління та надання співдружності статусу суб’єкта міжнародного права; координаційні інститути в рамках СНД не можуть мати владний характер і їхні рішення є рекомендаційними; Україна здійснюватиме зовнішню політику самостійно; кордон між Україною та Росією і Білоруссю є недоторканним; Україна створюватиме власні Збройні Сили, прагнутиме набути статусу без’ядерної держави; перебування стратегічних збройних сил на території України є тимчасовим; Україна створюватиме власну відкриту економічну систему шляхом запровадження власної грошової одиниці, банківської системи.

28 грудня на виконання постанови президії Верховної Ради України від 27 грудня «Про соціальний захист населення і внутрішнього ринку України» та указу Президента України «Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін» Кабінет Міністрів та Національний банк України запровадили в обіг з 10 січня 1992 р. нову грошову одиницю — купони багаторазового використання.

Юліана ШЕВЧУК.Михайла САЧКА, із ЦДКФФА ім. Пшеничного, з архівів «Голосу України» та Укрінформу.(Далі буде).