Почуте на підсумковій колегії Фастівської райдержадміністрації
Заступник голови Київської обласної державної адміністрації Валерій Кондрук навідався до Фастівської райдержадміністрації, де саме почалася підсумкова колегія представників виконавчої влади району. Районний начфін звітувала:
«Непогані показники виконання бюджету не дали змоги відчутно поліпшити життя людей...»Гадаєте, цей парадокс так глибоко обурив присутніх, що вони позіскакували зі своїх місць?
Хронічне безгрошів’я сільських рад (що трапилося, до речі, через довготривале блокування облрадою бюджету) поставило питання про доцільність утримання цих самих органів місцевого самоврядування.
Думаєте, що депутати сільських рад гнівно кинулися до трибуни?
У селах Фастівського району 2 400 вакансій за відчутного, хоч і найнижчого в області, рівня безробіття.
І цей факт, сподіваєтесь, викликав гомін глибокого невдоволення в учасників колегії?
Як би не так...
Монолітний і звичний спокій, успадкований ще з
«партгоспактивів» застійної епохи, порушував хіба що начальник районного вузла зв’язку. Він переймався проблемами сільських листонош, чим викликав мовчазне невдоволення залу: «Ну дістав уже!»А з аркушів паперових звітів летіли цифри, цифри, цифри... Вони плавно сідали на стелю, звисали з вух поважних членів колегії. З президії ж на них дивились лагідні очі чільника місцевої адміністрації — людини, видно, доброї.
— Це не підсумкова колегія! — Наче батогом порушив пасторальну картинку заступник голови облдержадміністрації Валерій Кондрук. — Який самозвіт, обсипаний цифрами. Де ж активна позиція членів колегії, щира занепокоєність? Люди повинні відчувати, що в районі є і діє виконавча влада. А механізм тут простий:
«бути в темі», перейматися реальним життям людей, їхніми проблемами, аналізувати заздалегідь, а тут уже висловлювати своє бачення шляхів подолання, пропонувати їх. Що тут треба ще вигадувати?Словом, заступник голови Київської ОДА спересердя виставив колегії
«двійку», запропонував підготувати її знову та запросити його.Ну треба так треба — покірно погодився фастівський актив виконавчої влади.
— Оце мене просто вбиває, — з глибоким болем говорив на зворотному шляху з Фастова до Києва Валерій Кондрук. — Поруч столиця, такі можливості, така земля, люди такі трудяги. Не подумайте, що все так у них погано. Багато робиться, є хороші результати. Але сьогодні цього мало. Треба краще. Схоже, що зараз люди дещо зависли психологічно десь поміж крайньою заполітизованістю та байдужістю, як наслідок — розчарування. І це нищить в них хазяйську жилку. Оце, з огляду на гостру політичну ситуацію в державі, треба саме зараз у них розбудити і підтримати, щоб не засмоктали розгубленість, інерція та покірна байдужість. І я цього доб’юсь, хоча б спочатку в Фастівському районі.
За схожими, як у Фастові сценаріями, у ці дні підбивають піврічні підсумки на колегіях у деяких інших райдержадміністраціях.
На виїзді з Фастова — полігон-звалище, куди з Києва караваном тягнуться сміттєвози. Один з них прямо перед нашою машиною щедро розсівав вздовж дороги смердючий вміст свого бункера. Кондрук не витримав, обігнав, зупинив і гнівно відчехвостив водія за таку недбалість.
«Бомжуватого» вигляду чолов’яга винувато кліпав очима і клявся, що більше не буде. Районні ж керівники не приховували щирого здивування: «Валерію Петровичу, це ж не наш, а київський міський «Спецтранс».Що вам сказати. Треба було бачити в цей момент обличчя заступника голови облдержадміністрації.
Це так, штришок до портрету нових людей у керівництві цієї ланки, які є прикметою нового часу. Поки їх небагато, але помітними вони вже стали.
