МИТНИЦЯ ДАЄ ДОБРО. СВОЇМ

Основним у діяльності митної служби є економічний аспект, тому оцінка її роботи грунтується на податках і зборах, перерахованих до держбюджету. Згідно з матеріалами колегії Держмитслужби України у інформаційно-аналітичному ДМСУ (Київ, 2006, 105 с.) «Підсумки роботи митних органів України у 2005 році», датованому 9 лютого 2006 року, йдеться про те, що до держбюджету України у 2005 році митниця перерахувала 31 мільярд 1,1 мільйона гривень, що на 12 мільярдів 908 мільйонів більше, ніж у 2004-му. При цьому наголошується, що загальний обсяг імпорту збільшився порівняно з минулим роком лише на 24,9%, тоді як сума податків і зборів зросла на 71,3%. Отож митниця спрацювала так ефективно, що темпи зростання надходжень до бюджету значно випередили темпи зростання імпорту. Якби ж то, наразі все не так. Спеціалісти стверджують, що навіть це натягнуте за вуха зростання відбулося лише завдяки тому, що зросло ПДВ на нафтопродукти і були скасовані вільні економічні зони. Але це заслуга швидше Кабміну, аніж пана Єгорова.

Якщо читати інформаційно-аналітичний збірник за 2005 рік, який видає сама ДМСУ, то, за підсумками роботи митниці, частка оподаткованого імпорту порівняно з 2004 роком зросла на 41%. Однак там же вказано, що перерахування мита до держбюджету в 2005 році проти 2004 зросли лише на 39%. Частка імпорту, оподатковуваного ПДВ, у 2005-му теж зросла на 210%, але перерахування цього податку до держбюджету проти 2004 року у минулому сягнули лише 190%, тим часом як акцизний збір зменшився на 8%. Інакше кажучи, якщо у 2004 році порівняно з 2003-м зростання платежів значно перевищувало темпи зростання оподатковуваного імпорту, то у 2005-му зростання імпорту випереджав зростання митних платежів не більш як на 6%. Це наводить на думку, що за лаштунками широко розрекламованої кампанії «Контрабанді — стоп!» дірки в кордоні не тільки залишилися, а й ефективно експлуатуються.

Коли звернути увагу на другу після фіскальної функції митниці сферу її діяльності, а це саме боротьба з контрабандою, то матимемо теж цікаві цифри. Якщо зіставити дані польської митниці із вантажами, зафіксованими на українських пунктах пропуску «Шегині — Медика» та «Краковець — Корчова», які оприлюднила «Українська правда», можна побачити, що лише за один місяць 2005 року наша митниця не зафіксувала у своїй комп’ютерній базі даних понад 1,5 тис. тонн вантажів з м’ясом та побутовою технікою і не має інформації про те, куди поділися 1 400 тонн пральних машин та мікрохвильових печей і 150 тонн м’яса. Таке бурхливе поновлення неконтрольованого ввезення товарів відбувалося на тлі того, що у 2005 році кількість порушених справ про контрабанду зменшилася на 9%, а кількість складених протоколів про порушення митних правил — на 20%. Проте повернімося до статистики, яку полюбляють висвітлювати у пресі митні генерали. Справді, вищезгадана колегія Держмитслужби націлила митників на досягнення якісних, а не кількісних показників, що, напевно, і стало причиною зростання вартості вилучених у 2005 році предметів порушень на 27 мільйонів гривень, себто на 9%. Але якщо зіставити темпи зростання цього показника із стрімким збільшенням оподатковуваного імпорту, то стане ясно, що у 2004-му проти 2003 року держава отримала вилучених предметів на 47,4 мільйона гривень, що становило 19%. Також істотно зменшилася кількість затримань обчислювальної та оргтехніки — на 970 тисяч гривень, товарів легкої промисловості — на 850 тисяч гривень, промислового обладнання — на 600 тисяч, зерна та виробів з нього — на 990 тисяч гривень, валюти — на 1 мільйон гривень, цінних металів — на 3 мільйони гривень, транспортних засобів — на 5 мільйонів, інших товарів — на 13,3 мільйона гривень. Водночас істотно зменшилася середня вартість вилучених предметів, цей показник у 2005-му становив 32,4 тисячі гривень, а у 2006-му — вже 20,3 тисячі. Це може свідчити тільки про пріоритет документування дріб’язкових справ, які дуже потрібні для формування дутої статистики. Про зміщення центру діяльності митниці в бік дрібного валу свідчить і кількість справ, переданих до суду. У 2006-му проти 2005-го їх кількість зменшилася на 1500, при тому, що вартість конфіскату теж зменшилася на 263 мільйони гривень.

Але робити такий аналіз керівництво Держмитслужби не любить, а не фахівці можуть і не звернути уваги на факт значного зниження показників, бо криється він за переможними звітами.

Проте за спадом ефективності роботи стоять такі важливі соціальні показники, як вилучення митниками зброї та боєприпасів, кількість яких у 2005 році зменшилася на 7%, тоді як за попереднього керівництва зросло удвічі. Те саме і з вилученням наркотиків, яке у 2004-му проти 2003 року зросло на 11%, а у 2005-му — лише на 1%. На 7% у 2005-му зменшилася й кількість вилучених культурних і національних цінностей, які вітчизняні й чужі космополіти намагалися вивезти за кордон.

Це при тому, що у світлі виконання державної програми «Контрабанді — стоп!» на митниці, як ідеться у її офіційній статистиці, було створено 27 міжвідомчих мобільних груп для боротьби з контрабандою. Як результат їхньої діяльності — вже зовсім ганебний показник: 2 131 протокол про порушення митних правил.

Усе це відбувається на тлі ще однієї кампанії — самоочищення своїх лав. А графа з титулом «звільнено осіб» взагалі пускає мурашки по шкірі. Адже з 18 300 осіб особового складу у 2005 році звільнили майже кожного третього працівника, а це 6 265 митників, що майже вчетверо більше за аналогічний показник попереднього року. Але якщо читати далі, все стає на свої місця, адже із задекларованих 6 265 звільнених 5 358 тихенько перевели до інших митних органів. Тобто за зростання показника з очищення власних лав у 9,6 разу на папері реально звільнили 34 особи, що на 3 посадовці менше, ніж у попередній рік. Зрозуміло, зменшилася і кількість своїх посадових осіб, яких підозрюють у скоєнні злочину. Але це керівники служби пояснюють посиленням виховної роботи.

У листі, надісланому групою депутатів Верховної Ради на адресу Президента України Віктора Ющенка, який той недавно переадресував СБУ, МВС та Мінфіну з розпорядженням про проведення комплексної перевірки, народні обранці стверджують, що причиною спаду показників правоохоронної роботи у Держмитслужбі України, який у 2006-му проти 2005-го відбувся у 64 відсотках митних органів, себто на 32 митницях, може свідчити про особисту зацікавленість керівництва.

Депутати припускають, що така ситуація може приховувати схему, яка дає можливість декому у ДМСУ отримувати неконтрольовані прибутки у вигляді винагород за сприяння певним підприємствам. Одним із прикладів цього є таке: наказом Держмитслужби від 23.11.05 № 1149 «Про затвердження Порядку взаємодії Департаменту боротьби з контрабандою Держмитслужби України й Департаменту аналізу ризиків та аудита» запроваджено механізм ручного керування процедурою митного оформлення товарів з боку силових підрозділів митних органів, насамперед — підрозділів центрального апарату, впливу на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності шляхом створення незаконних перешкод під час митного оформлення, проведення не визначених законодавством перевірок, санкціонування різноманітних силових заходів впливу. Робити це легко з огляду на доступ до конфіденційної інформації про зовнішньоекономічні операції українських підприємств, котрі містяться в центральній інформаційній базі Держмитслужби. Так, згідно з наказом № 1045 від 27.10.2005 «Про забезпечення сприятливих умов для окремих підприємств-резидентів України при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій» заступник голови Держмитслужби В. Русков отримав необмежені можливості стосовно проведення заходів із зупиненням митного оформлення товарів. Це можна прочитати як і для створення незаконних перешкод у провадженні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, до яких він не є лояльним, стверджують депутати Верховної Ради. «За повідомленням заявників, унаслідок укладання Держмитслужбою відповідних документів іншим учасникам ринків імпорту зазначених товарів спричинено значні перепони та труднощі при їх митному оформленні», сказано в документі Антимонопольного комітету України від 29.03.06 № 23-29-3/06-1990, направленому Міністерству економіки України. Про таку митну цензуру, або, як хочете, вакханалію, керівництву держави, уряду, силовим структурам лише цього року сигналізували народні депутати України, котрі звернулися із депутатськими запитами: Я. Сухий, В. Потапов (№ 15-24/3-89 від 18.05.2006), М. Мельник (№ 15-24/4-82, № 15-24/3-83 від 12.05.2006), С. Татусяк (від 14.03.2006), С. Слабенко (№ 06-27/5-35 від 23.02.2006), І. Вернидубов (№ 05-18/12/1500 від 15.05.2006) та ін. У запитах ставилися запитання до Президента, Прем’єр-міністра, до секретаріату Президента та Генпрокурора стосовно проведення перевірок таких фактів, як-от велика інтервенція м’яса невідомого походження через Одеську митницю, що, на думку дописувачів, завдало збитків державі на суму понад 100 мільйонів гривень. «... достеменно відомо, що протягом жовтня-листопада 2005 року на територію України у якості давальницької сировини було ввезено більше 30 тис. тонн м’яса та м’ясопродуктів, які без належного контролю були відправлені не в країну-імпортер, а на територію Росії, але вже під виглядом української продукції», звертається до Генерального прокурора України О. Медведька народний депутат А. Ружицький (запит № 06-27/5-34 від 23.02.2006). У схожих запитах депутати вимагають перевірити факти контрабандного ввезення товарів на Мостиській та Яворівській митницях, україно-російському кордоні та випадки незаконного відшкодування ПДВ підприємствам, що здійснюють імпорт.

Проте перевірок так і не дочекалися. Хоча у відповіді Рахункової палати депутатові В. Литвину від 17.03.2006 № 02-544 йшлося про готовність ГоловКРУ провести ревізію з порушеного питання (від 13.03.2006 № 08-14/185). Ознайомившись із відповідями, які отримали народні обранці, в них склалося враження, що готувало їх якщо не керівництво, то принаймні працівники ДМСУ. Пошуки істини, ініційовані народними депутатами, вилилися хіба що в посилення тиску з боку Рускова на колег-митників, котрі ставили зайві запитання. Подивимося, як підуть справи після того, як розпорядження про комплексну перевірку скарги дав особисто Президент.

Митниця — собі

Така «ефективність» роботи Державної митної служби України особливо вражає на тлі зростання видатків на утримання самої ДМСУ. Вони у 2005-му, згідно з матеріалами тієї само колегії, поданими в тому само інформаційно-аналітичному довіднику ДМСУ, становили 860 мільйонів гривень, що майже вдвічі перевищує аналогічні видатки 2004 року. Це тоді як левова частка, а це майже 792 мільйони гривень, пішла на виконання програми під скромною назвою «Керівництво та управління у сфері митної справи», на яку в попередній період вистачало й трохи більш як 300 мільйонів. А от на програму «Розбудова та модернізація об’єктів митної системи», напевно, не настільки важливу для митних генералів, у 2005 році фінансування скоротилося аж утричі. І це за задекларованої Президентом України Віктором Ющенком інтеграції України в Європу з розбудовою митниць, митних терміналів тощо.

Загалом до бюджетних коштів, якими розпоряджаються в Держмитслужбі, потрібно ставитися прискіпливо, особливо з огляду на сумнозвісну фінансову історію 2000—2001 років, яка тягнеться донині і стосується нинішніх перших людей апарату. Як інформували Генпрокурора О. Медведька у своєму запиті від 23.02.2006 р. № 06-27/5-36 народні депутати В. Литвин, М. Мельник, І. Кальніченко, низка посадових осіб митниці отримали від Ради профспілок митних органів України безпроцентні позики в особливо великих розмірах на загальну суму майже 11 мільйонів гривень. Більшість чиновних позичальників позики досі не повернули. Документи підтверджують наявність дебіторської заборгованості Ради профспілок. Депутати зазначають, що позику у 200 тисяч гривень отримав і тодішній перший заступник, а нині голова Держмитслужби О. Єгоров. «Серед осіб, які отримали безпроцентні позики є голова Державної митної служби України Єгоров О. Б. (отримав позику в сумі 200 тис. грн.), заступники голови Шейко О. В. (250 тис. грн.), Русков В. А. (90 тис. грн.)...», — йдеться у запиті народного депутата Вадима Литвина.

У відповіді народному депутатові В. Литвину Генпрокуратура України зазначила: «...протягом 2000 року було здійснено погашення коштів фізичних осіб — працівників Держмитслужби України в АППБ «Аваль» на загальну суму 4639,5 тис. грн. Крім того, в цей період були видані безвідсоткові позики тим само працівникам на загальну суму 6 647 799 грн.»

Не спонукає до дій митне керівництво й той факт, що прокуратурою Солом’янського району м. Києва, як повідомив 10.04.2006 р. народних депутатів заступник Генерального прокурора України В. Щоткін (№ 06/3-9709-06), за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Ради профспілок митних органів України, що спричинило тяжкі наслідки, порушено кримінальну справу. «Перевіркою виявлено низку порушень у дотриманні норм чинного законодавства та фінансово-бюджетної дисципліни, у тому числі при розрахунках з Радою профспілок митних органів України на загальну суму 16,6 млн. грн.», — констатує пан Щоткін у відповіді народним обранцям. Що, зрештою, ставлення Олександра Борисовича Єгорова до Держмитслужби, як до своєї вотчини, схоже, не змінило. В іншому депутатському запиті того самого народного депутата І. Кальніченка від 23.03.2006 р. № 03-02-15/19 на ім’я Прем’єр-міністра України Юрія Єханурова та Генпрокурора Олександра Медведька йдеться про використання службового автотранспорту відомства для особистих потреб членів сім’ї головного митника країни: «За дорученням Єгорова О. Б. водій Хомчук М. М. на службовому автомобілі «Фольксваген-Пасат» безперервно забезпечує пересування членів сім’ї Голови Держмитслужби України, тобто є їх «особистим» водієм. Зазначений автомобіль повністю обслуговується, у тому числі забезпечується паливом за рахунок державних коштів». «При цьому Хомчук М. М. обіймає посаду головного інспектора відділу господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення Центрального апарату Департаменту організації діяльності Голови Служби Держмитслужби України. Реально не виконуючи своїх функціональних обов’язків, Хомчук М. М. забезпечує виконання доручень дружини Єгорова О. Б., за що отримує заробітну плату державного службовця», — стверджує народний депутат І. Кальніченко. Але цей факт ніщо порівняно з організацією кар’єрного зросту вельможного водія. «Окрім того, в порушення вимог ст. 410 Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.03 № 900 «Про затвердження Положення про спеціальні звання працівників і курсантів навчальних закладів митної служби» Головою Держмитслужби України Хомчуку М. М. позачергово та достроково присвоєне спеціальне звання «Радник митної служби ІІІ рангу» (попереднє звання — інспектор митної служби)», — сказано в запиті. А такі дії вже «містять склад злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України», йдеться там же.

Напевно, керівникові такого рівня, як Олександр Єгоров, видніше, як розставляти свої кадри, але, якщо зіставити подібну кадрову політику із законодавством України, за державу, як казав стомлений білим сонцем кіношний митник Верещагін, таки стає прикро.