Руки вгору!

У червні монетарна база вперше приросла на 4,5 відсотка після багатомісячного скорочення (за січень—травень на 7,2 відсотка). За помірної інфляції (2,9 відсотка за січень—червень) і зростаючих темпів економіки, це вже зручний момент для пом’якшення кредитно-грошової політики. Про потребу нарощувати кредитування підприємств не говорить тільки лінивий, хоч обсяг кредитних вкладень з початку року зріс на 19,1 відсотка. Тож Нацбанк цілком логічно знижує резервні вимоги для комбанків, упевнений, що такий крок не погіршить інфляційного клімату. Отже, з 1 серпня ц. р. нормативи обов’язкового резервування за строковими депозитами у національній валюті становитимуть два відсотки, у іноземній — три, за депозитами до запитання і коштами на поточних рахунках у нацвалюті — три відсотки, в іноземній — п’ять. Нагадаю, до цього діяла уніфікована ставка в чотири відсотки. Вивільнення частини ресурсу, з одного боку, поліпшить ліквідність комбанків, з другого — стабілізує вартість кредитів. Жорсткіші вимоги до інвалюти пояснюються просто — треба збільшувати обсяг гривні, яка приростає повільніше, ніж того хотілося б. Нацбанк знає, що робить, так само, як і в травні, червні, на початку цього місяця, коли знижував ставки рефінансування за кредитами «овернайт».

Новий уряд, який рано чи пізно створить парламентська коаліція, вимагатиме від Нацбанку того самого. До невмотивованого тиражування грошових знаків за допомогою друкарського верстату ми не повернемося. Але таке спадає на думку, бо про принципи внутрішньої і зовнішньої політики зараз домовляються на хвилі заперечень, тоді як виникають передумови для збільшення грошової пропозиції. Може, через це й зазирнув у програму діяльності уряду Віктора Януковича, датовану березнем 2004 року. Жодного натяку на тупе адміністрування фінансових ринків і купа обіцянок удосконалювати, впроваджувати, оптимізувати по-європейськи. Щойно парламентський Комітет з питань фінансів і банківської діяльності очолив «меншовик» Петро Порошенко, навіть ущипнув себе: чи, бува, не сплю? Навіть не позіхаю.

Руйнувати все напрацьоване дощенту будь-якому уряду сьогодні не дозволить інстинкт самозбереження. А ще — більш як триста «спартанців», які репрезентують зараз у парламенті інтереси великого бізнесу. Бо хто ж, як не вони, найбільше зацікавлені у збільшенні обсягів кредитування реального сектору економіки, в істотному зміцненні прав інвесторів та кредиторів, розбудові фондового ринку тощо. Але немає економічних рішень, які сприймалися б «на ура» геть усіма. Свіжа угода між Мінфіном і Українською міжбанківською валютною біржею з проведення аукціонів з продажу прав вимоги за простроченими боргами перед державою, природно, обурює підприємства, яких вважають боржниками, і навпаки — надихає компанії, для яких рейдерство (практика силового поглинання) — звичайнісінька справа. Бо одні оскаржували борги у судах, а інших приваблює список з півсотні підприємств, чию непогашену заборгованість у 2,2 мільярди доларів США пропонують продати з дисконтом. Безперечно, вибіркової ревізії прийнятих раніше рішень не уникнути. Сумніваюсь, щоб усім сподобався намір перевести банківські рахунки держкомпаній і держструктур до державних банків. Очевидно, кадрові, адміністративно-правові, не кажучи вже про приватизаційні питання, утрясуть нескоро. Є заморочка: від довготривалих утрясань трясе країну. Уникнути цього можна, але тоді треба відмовитися від віртуальної політики, яка вже стала хлібом насущним.

Віртуальна політика називає біле чорним, і навпаки. Визнаю, тікав від неї у Лондон, де на авіасалоні у Фарнсборо Харківське державне авіавиробниче підприємство і АНТК імені Антонова одержували нові замовлення від росіян на виготовлення вузлів для Ан-140-100 і на літаки Ан-140. Вивертався від неї у Рівному, де запускали енергоблок після ремонту, і в Макіївці, де раділи приросту виробництва чавуну і сталі у першому півріччі. Не інакше, так само чинив Юрій Єхануров, уряду якого випало на тижні звітувати про здобутки в першому півріччі. Резюмував здебільшого в. о. міністра економіки Арсеній Яценюк. За січень—червень порівняно з відповідним періодом минулого року реальний ВВП зріс на п’ять відсотків, орієнтовно його розмір становить 206099 мільйонів гривень. Приріст виробництва промпродукції — 12,2. Темпи зростання експорту за півріччя, на його думку, становитимуть два відсотки внаслідок скорочення темпів імпорту майже удвічі минулого місяця. За попередніми оцінками, у другому кварталі економіка одержала близько мільярда долара іноземних інвестицій, тож матимемо два мільярди доларів США за півроку, що учетверо більше, ніж торік. У червні індекс споживчих цін становив 100,1 відсотка, від початку року — 102,9 (першого півріччя 2005 року — 106,4 відсотка). Реальні доходи зведеного бюджету за півріччя зросли на 13,8 відсотка, державного — на 10,8 відсотка проти аналогічного рівня минулого року. Профіцит зведеного бюджету за січень—травень —1183,1 мільйона гривень, або 0,7 відсотка ВВП. У січні—червні виробництво сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств порівняно з літом 2005 року зросло на 3,2 відсотка. Панове, ми єдина у світі країна, яка при цьому веде мову про економічну кризу.

Щоправда, коли з нас сміються, то з розумінням. Щойно глава бюджетного комітету Микола Азаров запевнив громадськість, що в нинішньому вигляді держбюджет виконати не вдасться, як мені зателефонував приятель з глибинки. Що ж це виходить, запитав, «кризовий» Пинзеник береться виконати, а «антикризовий» Азаров піднімає руки вгору? Я уникнув відповіді. А міг би віджартуватися, мовляв, у нас, коли піднімають руки угору — голосують за народ.